Ґуй Міньхай (китайська: 桂敏海 або 桂民海; піньїнь: Guì Mǐnhǎi або Guì Mínhǎi; народився 5 травня 1964 року), також відомий як Майкл Ґуй, шведський науковець і книговидавець, що народився в Китаї. Автор багатьох книг про китайську політику та політичних діячів; упродовж десятирічної письменницької кар'єри написав загалом близько 200 книг під псевдонімом Ай Хай (阿海).雍正十年1732:那条瑞典船的故事 平装 – 2006年1月1日 Amazon.com і є одним з трьох акціонерів книгарні у Гонконгу.
Наприкінці 2015 року Міньхай пропав безвісти в Таїланді, ставши одним з п'яти чоловіків, що зникли під час низки інцидентів, відомих під назвою . Ця справа спричинила побоювання, і на місцевому рівні і у Великій Британії, щодо краху ідеї "одна країна, дві системи", і стосовно тієї можливості, що люди можуть стати суб'єктом з Гонконгу та інших країн китайськими правоохоронними органами. Китайський уряд мовчав про утримання письменника під вартою, що тривало три місяці, а потім материкові ЗМІ показали суперечливе відео-зізнання. У ньому Міньхай стверджував, що повернувся в Китай і здався владі за власним бажанням. На відео виглядало, що він готовий був постати перед судом у Китаї, відмовившись від захисту як громадянин Швеції.
Багато оглядачів висловило сумніви в щирості та достовірності зізнання Міньхая. Газета "Вашингтон Пост" описала розповідь як "безладну і несклАдну, що змішує ймовірні факти із тим, що здається повною вигадкою". Наприкінці лютого 2016 року китайські державні ЗМІ передали, що Міньхая було затримано за "незаконну підприємницьку діяльність". Йому інкримінували, що з жовтня 2014 року він свідомо поширював книги, не схвалені головним управлінням преси та публікацій Китаю. Хоча в жовтні 2017 року Міньхая звільнили з-під варти, в січні 2018 року його знову викрали, ймовірно співробітники спецслужб – група чоловіків у цивільному, коли він їхав до Пекіна на прийом до лікаря. Невдовзі після цього, перебуваючи під арештом за порушення невказаних законів, він знову зізнався, викривши шведських політиків у тому, що вони підбурили його залишити цю країну, і, як він каже: "використовували мене як шахову фігуру"
Життєпис
Ранні роки Міньхай народився 1964 року в Нінбо. 1985 року закінчив Пекінський університет зі званням бакалавра історії. До 1988 року працював редактором Преси Народної освіти, а тоді виїхав до Швеції й вступив на докторантуру в Університет Гетеборга. Після протестів на площі Тяньаньмень 1989 року він отримав дозвіл на проживання у Швеції, а пізніше став натуралізованим громадянином цієї країни. Після цього відмовився від китайського громадянства. За словами доньки, його привабила краса нової країни проживання та свобода, яку він відчув коли жив там. 1996 року Міньхай отримав докторський ступінь. Дружина Міньхая також натуралізована громадянка Швеції, 1994 року в пари народилася дочка. 1999 року Міньхай повернувся до Китаю й у Нінбо заснував дочірню компанію шведської фірми, яка китайською мовою має назву Тан'ю (唐友), що пропонує засоби очищення повітря. Ґуй був генеральним директором і членом ради директорів.
Інцидент зі звинуваченням у водінні в нетверезому стані У грудні 2003 року в Нінбо сталася автомобільна аварія, у якій загинула 23-річна жінка-пішохід, тоді Міньхаєві приписали звинувачення, що він був п'яним за кермом. Муніципальний проміжний народний суд Нінбо засудив Міньхая до двох років умовно. Преса, що перебуває під контролем держави, стверджувала, що в жовтні 2004 року Міньхай залишив країну за підробленими документами."瑞典籍华裔香港书商桂敏海再次被拘". 新京报. 11 February 2018. Archived from the original on 11 February 2018.
Цей нібито злочин був основною темою зізнання Міньхая, яке транслювали по державному телебаченню. Експерти та правозахисники однаково висловлювали недовіру до цієї події та до цього зізнання. Експерт Джонні Лау Юй-Сю зазначив, що позиція уряду КНР була сповнена протиріч, а профспілковий активіст з Гонконгу Лі Чойк-Ян зазначив, що гадане зізнання було "нелогічним та неправдоподібним". Ніколя Бекелен, директор "Міжнародної амністії" в Східній Азії сказав, що слова Міньхая звучать як заготовані наперед.
2004 року Міньхай залишив Китай і працював на німецьку філію фірми Nordpool Consulting."独立中文笔会关于会员桂民海被加罪再审的抗议声明". Independent Chinese PEN Center. 5 March 2016. Retrieved 10 July 2017. У серпні 2006 року його дворічний умовний термін став реальним."独家专访香港铜锣湾书店"失踪"老板桂敏海". 央视新闻客户端. 17 January 2016. Archived from the original on 20 January 2016. Retrieved 18 January 2016.
Видавнича діяльність
Газета "Вашинґтон Пост" у своїй авторській колонці коментує: "коли політичний клімат у Китаї покращився, Міньхай повернувся [до Гонконгу]". Там, з 2006 року, він створив кілька видавничих компаній, що зосереджувались на політиці материкового Китаю. Він долучився до китайського ПЕН-клубу, через який познайомився з професіоналами Гонконзького ПЕН-клубу. 2013 року Міньхай, Лі Бо, Луй Бо створили гонконгську компанію Mighty Current Media (також відому як Sage Communications), що спеціалізується на виданні та розповсюдженні книг, що містять політичні плітки про лідерів Китаю. Міньхай та Лі Бо володіють 34% акцій цієї компанії кожен (акції Лі Бо записані на ім'я його дружини Софі Чой), а Луй Бо - рештою 32%. 2014 року компанія придбала , книгарню на горішньому поверсі будинку в центральній частині Гонконгу.
Впродовж десяти років своєї кар'єри Міньхай написав близько 200 книг під псевдонімом "Ай-Хай". Серед героїв цих книг Бо Сілай та , колишні члени Політбюро, а також генеральний секретар Сі Цзіньпін. Західні ЗМІ називають ці книги "бідні на джерела, політичні книги в стилі таблоїдів... які є поза законом у материковому Китаї". Колега Міньхая, Лі Бо, визнав, що книги Міньхая містили безліч здогадок і пліток замість фактів, і назвав Міньхая бізнесменом, мотивацією публікацій якого був радше прибуток, ніж ідеологія.
Оскільки роботи, де критикується керівництво китайського режиму, вважаються пов'язаними з військовою таємницею, Міньхай завжди тримав свої робочі проекти в таємниці; тримався наодинці, а його телефонні дзвінки перенаправлялись через іноземні країни. Тривалий час він жив, не в'їжджаючи до Китаю, не відвідував свого батька, коли той був хворий, і не повернувся до Китаю на його похорон. Джерела ЗМІ повідомили, що Міньхай опублікував близько половини популярних книг про Бо Сілая. Коли 2013 року Бо потрапив у політичний скандал під час , Міньхай отримав грошовий зиск у розмірі 10 млн. гонконзьких доларів на хвилі зростання продажів книг. На прибуток від видання книг Міньхай придбав нерухомість у Гонконзі та Німеччині, включаючи пансіонат біля моря в Паттаї (Таїланд).
У лютому 2018 року оголосила, що Міньхай став переможцем їхньої Премії за свободу книговидання за безстрашне книговидавництво перед лицем небезпеки.
Зникнення 15 жовтня 2015 року Ґуй Міньхай востаннє вийшов на зв'язок зі своїми колегами. 17 жовтня 2015 року камери безпеки записали як Міньхай залишає свою квартиру в Паттаї (Таїланд), і здається, що його викрадає невідомий чоловік. Він був другим продавцем книг, що мав стосунок до Козвей Бей Букс, який, імовірно, зник без сліду: Луя Бо востаннє бачили 14 жовтня 2015 біля його будинку в Шеньчжені; троє інших також зникли впродовж наступних тижнів. У листопаді їх оголосили зниклими безвісти. Лі Бо (іноді, Пол Лі, також, Лі По) проінформував ЗМІ про зникнення інших його чотирьох колег, а потім, 30 грудня, сам зник з Гонконгу. Зникнення Лі, через неможливість його поїздки до Шеньчженя, оскільки його залишився вдома, викликало велику тривогу щодо повторюваного сценарію зникнень співробітників книгарні та можливість . 4 січня 2016 року зникнення Лі Бо змусило головного міністра адміністрації Гонконга скликати прес-конференцію, де він заявив, що в тому випадку, якщо співробітники правоохоронних органів материкового Китаю діяли в Гонконзі, то це "неприйнятно" і є порушенням Основного закону.
Через два тижні після зникнення Міньхая четверо чоловіків прийшли обшукати його квартиру – нібито заради його комп'ютера – але поїхали без нього. Менеджерка садиби, де жив Міньхай намагалася зв'язатися з ним за номером що належав людині, яка телефонувала їй останньою щоб спитати про нього. На дзвінок відповів водій таксі, який сказав, що четверо чоловіків залишили телефон у його таксі, і що вони хотіли їхати в Пойпет, прикордонне містечко в Камбоджі. Востаннє Міньхай дав про себе знати 6 листопада, коли зателефонував дружині, щоб сказати їй, що він у безпеці, але не бажає розкривати своє місцезнаходження. Тайська влада не має жодного запису про те, що Міньхай покинув країну. Сім'я Міньхая зв'язалася з посольством Швеції, і шведська поліція подала заяву в Інтерпол. "Гардіан" зазначив, що тайський уряд мало що зробив для розкриття цієї справи, вказавши, що його військова хунта стає все більш поступливою до китайських вимог.
Підтвердження утримання під вартою 17 січня 2016 року агенція новин Сіньхуа опублікувала статтю про те, що особу на ім'я Ґуй Міньхай затримано у зв'язку з ДТП зі смертельним результатом у грудні 2003 року, у якому загинула школярка. Видається, що він перебував під .Sweden could pressure China to release the author and publisher Gui Minhai… if it wished , HKFP, 30 March 2018 Агентство Сіньхуа припустило, що Міньхай Міньхай (桂敏海), в якого середній ієрогліф імені вимовлявся ідентично, але писався по-іншому, ніж у видавця Міньхая Міньхая. У листопаді 2004 року, одразу ж після судового засідання, він втік за кордон, використавши позичене та замаскувавшись під туриста. Станом на 2005 рік у тому посвідченні його фактичний вік був 46 років, а у порівнянні з такими ж даними в шведському паспорті Міньхая різниця у віці становила 5 років. Ці дві розбіжності породили підозри в тому, що, можливо, стався випадок помилкової ідентифікації особи. Агентство Сіньхуа заявило, що в жовтні 2015 року Міньхай здався службовцям громадської безпеки.
Відео-зізнання, яке у той же час вийшло і транслювалось на Центральному телебаченні Китаю, підтвердило його особу. У 10-хвилинному ексклюзивному відео Міньхай у сльозах висловив каяття щодо звинувачення у вбивстві, якого він уникнув десятьма роками раніше. Він сказав, що його повернення на материковий Китаї та його здача є "моїм особистим вибором і не має жодного зв'язку ні з ким іншим. Я маю понести власну відповідальність і я не хочу, щоб будь-яка людина або організація втручатися, або ж злісно нагнітали істерію навколо мого повернення". Міньхай також сказав: "Хоча у мене є шведське громадянство, я справді відчуваю, що я все-таки китаєць – мої корені в Китаї. Тому я сподіваюся, що Швеція може поважати мій особистий вибір, поважати мої права та конфіденційність мого особистого вибору й дозволить мені вирішити мої власні проблеми". Було сказано, що кримінальні розслідування за іншими звинуваченнями тривають. Лише 19 січня коли його співгромадянин зі Швеції Пітер Далін, один із засновників НУО, що проводить юридичні тренінги для місцевих юристів у Китаї, виступив на телебаченні та зізнався в тому, що порушив китайські закони й "заподіяв шкоди китайському уряду [та] образив почуття китайського народу", саме тоді міжнародна громадськість дізналася, що Міньхай також зізнався на телебаченні; а Даліна згодом депортували. Організація "Репортери без кордонів" засудила Китай за , й закликала ЄС запровадити санкції щодо компаній CCTV та Сіньхуа за те, що вони "свідомо поширювали брехню, а також заяви, імовірно, отримані під примусом". У своєму листі до дружини від 17 січня Лі Бо пише, що добровільно вирушив на материк, щоб допомогти китайським правоохоронним органам розслідувати справу, в якій фігурує Міньхай. Він засудив Міньхая як "морально неприємну особу", яка втягнула його в неприємності з владою.
Реакція на затримання