Венера Капуйська, Афродіта Капуйська () — давньоримська мармурова статуя II ст. н. е., що зберігається в Національному археологічному музею Неаполя. Зображує богиню Венеру, яка пише на щиті, і являє собою римську адаптацію класичного грецького типу Афродіти Коринфської.
Опис Була знайдена в XVIII столітті в руїнах давньоримського амфітеатру в Капуї, руки були відсутні. Представляє богиню кохання і вроди Венеру, оголену до пояса, з драпірованими ногами. Статуя спирається на праву ногу, а ліва злегка зігнута і стоїть на шоломі. Торс повернутий майже в анфас, а голова, вбрана діадемою, повернута вліво і дещо нахилена до плеча. Цоколь стародавній, він має видовжену форму, із закругленими боками і вирізаною канавкою.
Статуя висічена з одного блока каррарського мармуру, разом з цоколем. Втрачені руки при реставрації відновлені в мармурі: ліва рука в повітрі, права опущена, що має нагадувати позу пряхи. Верхня права частина цоколя вирізана для розміщення обіч фігурки Амура, яка надалі була прибрана.
Порівняння з іншими статуями
Афродіта Коринфська Голландсько-англійський археолог , вивчаючи в 1826 році статуюJames Millingen, Ancient Unedited Monuments, II, Londres, 1826, p. 5-6, pl. IV—V, зіставив її зі зображеннями на римських монетах Коринфа. На них видно богиню з витягнутими в боки руками, яка держить щит. На деяких монетах вона зображена в храмі, що стоїть на горі: очевидно, це храм Афродіти на Коринфському акрополі, де згідно з Павсанієм стояла статуя Афродіти «озброєної»Pausanias, Périégèse, II, 4,7.. На думку німецького археолога Адольфа ФуртвенглераAdolf Furtwängler, Masterpieces of Greek Sculpture, traduction, Londres, 1895, p. 384—389, автором її був скульптор IV ст. до н. е., можливо Скопас. Афродіта дивиться на себе в бронзовий щит Ареса, відомого з поеми «Аргонавтика» Аполлодора Родоського. Фуртвенглер вважав Венеру Капуйську точною копією давньогрецької статуї.
Венера Мілоська Венера Капуйська часто порівнюється з Венерою Мілоською, бо їх об'єднує багато спільних рис: оголений торс, положення ніг і дуже характерне драпірування з тканини, що покриває ноги спочатку спереду, потім ззаду, і нарешті пола спадає між ніг. Обидві є відсиланням до грецького оригіналу, Афродіти Коринфської.
Існують відмінності в зачісці, у драпіруванні (джгут тканини відкриває лобок, складки спадають з лівого коліна) і в об'ємі тіла в просторі (у Венери Капуйської більш присадкуватий). Відмінності також проявляються в стилі й у виконанні елліністичної і римської скульптур.
Важливою відмінністю є положення голови, бо воно змінює форму художнього виразуMarianne Hamiaux, Le type statuaire de la Vénus de Milo, Revue Archéologique, 2017/1, p. 74-78. У Венери Мілоської голова поставлена прямо, у Венери Капуйської нахилена. Це означає, що перша насправді дивиться на своє віддзеркалення в щиті, тоді як друга дивиться на свою руку, пишучи на щиті. Венера Капуйська є одним з варіантів, створених римськими скульпторами за зразком Афродіти Коринфської, цю модель вони також використовували для зображень Вікторії, яка пише на щиті, про це можна судити з монет доби Флавіїв і Антонінів .
Примітки
Джерела James Millingen, Ancient unedited monuments, II, Londres, 1826, p. 5-6, pl. IV—V Adolf Furtwängler, Masterpieces of Greek Sculpture, traduction, Londres, 1895, p. 368—401 Heinrich Knell, «Die Aphrodite von Capoue und ihre Repliken», Antike Plastik, 22, 1993, p. 117—140, pl. 43-63 C. M. Havelock, L'Aphrodite de Cnide et ses successeurs: Un aperçu historique du Nu Féminin dans l'Art grec, University of Michigan Press, 2008.