Зяткі́вці — село (раніше містечко) в Україні, у Гайсинській міській громаді Гайсинського району Вінницької області. Розташоване на обох берегах річки Кіблич (притока Собу) за 14 км на південний схід від міста Гайсин та за 4 км від залізничної станції Зятківці. Населення становить 1 171 особа (станом на 1 січня 2015 р.).
Історія Село належить до старовинних поселень Поділля, на його території археологи виявили пам'ятки черняхівської культури (II—IV ст. н. е.).
В середині XVI ст. воно було власністю Брацлавського замку (вперше згадується в опису 1545 p., тоді селом володів поміщик Мишко Мармулинський). У 1590 р. під час турецько-татарського нападу Зятківці дощенту зруйновано. Лише через півтора десятиліття село відродилося.
У 1609 р. воно дісталося Іванові Мелешку, який 1613 р. продав маєток поміщикові Василеві Рогозинському. Близько 1618 року Зятківці перейшли до шляхтича Олександра Пісочинського, який одружився з вдовою Івана Мелешка — Гальшкою з Рогозинських,Jerzy Urwanowicz, Piaseczynski (Piaseczynski) Aleksander h. Lis // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1980. — t. XXV/…, zeszyt …. — S. 802—803. також виробив собі привілей на Зятківці у короляZiatkowce, mstko… — S. 588.. Після смерті Гальшки Пісочинський різними способами намагався «притримати» маєток за собою, який мав повернутись до Мелешків та Рогозинських.
Пізніше містечко Зятківці потрапили до графа Мишки-Холоневського.Микола Крикун. Воєводства Правобережної України у XVI—XVIII століттях: Статті і матеріали. — Львів, 2012, с. 515. 1774 року село Зятківці знову здобуло статус містечка. Граф Мишка-Холоневський побудував на пагорбі великий цегляний триповерховий палац. Із того часу Зятківці стали постійною резиденцією графів Холоневських — аж до 1917 р. У ХІХ ст. Зятківці ще двічі воскресатимуть: навесні 1830 р. населення вирізане польською шляхтою; згодом зятківчани постраждали від чуми, епідемія якої на початку 1830-х років була поширена на великій території Російської імперії.
7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», село увійшло до складу Гайсинської міської територіальної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Гайсинського району (1923—2020), село увійшло до складу новоутвореного Гайсинського району.
Знищений палац Цегляний одноповерховий палац у стилі класицизму, на межі XIX i XX століть Станіславом Холоневським перебудований в асиметричнийRoman Aftanazy, , wyd. drugie przejrzane i uzupełnione, t. 10: Województwo bracławskie, Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1996, s. 515-518, ISBN 83-04-04314-9, ISBN 83-04-03701-7 (całość).. Перед палацом була балюстрада, до входу вели сходи, а в кінці лівого флігеля — двоповерхова будівля з аркадним балконом. Будівля була зруйнована в 1917 році.
Відомі люди
Народилися Дмитренко Микола Костянтинович (1956) — український фольклорист, письменник. Керанчук Леонід Кирилович (1931—2000) — український будівельник, лауреат Шевченківської премії (1981) за участь у створенні Музею суднобудування і флоту в Миколаєві. Танцюра Гнат Трохимович (1901—1962) — український фольклорист, етнограф, краєзнавець і педагог.
Поховані
Явдоха Зуїха (1855—1935) — українська народна співачка.
Див. також Пісні Явдохи Зуїхи
Примітки
Джерела — S. 587—588.
Література Зяткі́вці // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.212