Карл Коллер (; 22 лютого 1898, Глонн — 22 січня 1951, Глонн) — начальник Генерального штабу люфтваффе, генерал авіації. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
Біографія Карл Коллер народився в сім'ї комісара поліції Йозефа Коллера у верхньо-баварському місті Глонн. Там же він пройшов навчання до народної школі.
Після початку Першої світової війни 11 серпня 1914 року вступив добровольцем в баварський залізничний запасний батальйон. Пройшов підготовку в автомобільній і льотних школах. З грудня 1917 року — льотчик-винищувач. 25 травня 1918 взятий в полон британською армією. У грудні 1919 року повернувся до Німеччини і 12 лютого 1920 року вступив на службу в 1-ю поліцейську льотну ескадрилью обер-вахмістром. Служив в поліції Мюнхена. З 1932 року — інструктор Мюнхенського поліцейського офіцерського училища. 1 серпня 1935 переведений в Люфтваффе.
Закінчив Військову академію ВПС в Берліні-Гатові (1937). З 1 січня 1938 року 0151 начальник оперативного відділу штабу V авіаційного округу, з 1 липня 1938 року — 3-го авіаційного командування, з 1 лютого 1939 року — 3-го повітряного флоту генерала Гуго Шперрле. 1 січня 1941 року у час проведення операції «Лондонський бліц» замінив генерала Гюнтера Кортена на посаді начальника штабу цього флоту. Для операції «Морський лев» оберст-лейтенант Коллер був призначений начальником оперативного відділу 3-го повітряного флоту, що координував свої дії з 9-ю армією.
4 вересня 1943 року очолив Оперативний штаб Генерального штабу Люфтваффе, змінивши генерала Рудольфа Майстера. Був найближчим співробітником генералів Гюнтера Кортена і Вернера Крайпо за оперативними розробками планів Люфтваффе. 20 липня 1944 року перебував на нараді у Адольфа Гітлера в його ставці в Растенбурзі і під час вибуху бомби був важко поранений і 1 вересня 1944 зарахований в резерв. 1 листопада 1944 року, після відставки В. Крейпо, став останнім в історії Третього Рейху начальником Генерального штабу Люфтваффе.
Коллер був у фюрербункері Адольфа Гітлера в Берліні 20 квітня 1945 року на святкуванні останнього дня народження диктатора. Незважаючи на те, що ряд високопоставлених осіб вночі покинули місто, Коллер залишився командувати ВПС у сусідньому Вердері. Гітлер наказав Коллеру направити всі наявні літаки для надання допомоги в наступі Феліксу Штайнеру. Однак, з невеликим загоном, Штайнер був не в змозі прийти на допомогу обороні міста.
23 квітня 1945 року перебуваючи на півдні Німеччини, разом з Гансом Ламмерсом і Філіппом Боулером підтримав ініціативу Германа Герінга прийняття Герінгом на себе функцій керівника уряду, зважаючи на неможливість Гітлера з Берліна керувати країною. У той же день за наказом Мартіна Бормана всі четверо були заарештовані загоном СС за звинуваченням у державній зраді. Борман в спеціальній телеграмі шефу РСХА Ернсту Кальтенбруннеру наказав розстріляти зрадників, але наказ залишився невиконаним. 5 травня 1945 року загін СС передав охорону змовників підрозділам Люфтваффе, після чого вони були негайно звільнені. 8 травня 1945 разом з Герінгом був заарештований американськими військами і інтернований.
Після закінчення війни Коллер утримувався британцями під вартою в Оксфорді; в цей час його відвідав Чарльз Ліндберг. Коллер був випущений в грудні 1947 року і повернувся в Баварію. У 1949 році він опублікував свій військовий щоденник-мемуари «Останній місяць», в якому міститься інформація про останні дні життя Гітлера під час битви за Берлін.
Звання
Доброволець (серпень 1914) Єфрейтор (4 серпня 1917) Унтерофіцер (23 грудня 1917) Віцефельдфебель (27 лютого 1918) Обервахмістр поліції (12 лютого 1920) Лейтенант поліції (30 жовтня 1922) Оберлейтенант поліції (1 серпня 1925) Гауптман поліції (1 січня 1933) Гауптман люфтваффе (1 серпня 1935) Майор (1 серпня 1936) Оберстлейтенант (1 жовтня 1939) Оберст (1 січня 1941) Генерал-майор (1 березня 1943) Генерал-лейтенант (1 грудня 1943) Генерал авіації (1 листопада 1944)
Нагороди
Залізний хрест 2-го і 1-го класу Нагрудний знак пілота (Баварія) Хрест «За військові заслуги» (Баварія) 3-го класу з мечами 2-го класу з короною і мечами Золота ювілейна весільна медаль (Королівство Баварія) Нагрудний знак цивільного пілота Імператорського Німецького Аероклубу
Пам'ятна військова медаль (Угорщина) з мечами Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років; 2 жовтня 1936) — отримав 4 нагороди одночасно. Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град» Комбінований Знак Пілот-Спостерігач Нагрудний знак спостерігача (Югославія) Нагрудний знак пілота (Хорватія)
Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу Лицарський хрест Залізного хреста (10 квітня 1942) Німецький хрест в золоті (7 лютого 1944) Нагрудний знак «За поранення 20 липня 1944» в чорному
Література
Залесский К. А. Вожди и военачальники Третьего рейха: Биографический энциклопедический словарь.. — М.: «Вече», 2000. — С. 216—217. — 576 [16 илл.] с. — ISBN 5-7838-0550-5. Залесский К. А. Кто был кто в Третьем рейхе. — М.: АСТ, 2002. — 944 с. — 5000 экз. — ISBN 5-271-05091-2. Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха.. — М.: «Яуза», «Эксмо», 2005. — 736 с. — ISBN 5-699-13768-8.
William L. Shirer. The Rise and Fall of the Third Reich. Fawcett Crest. New York, 1983. ISBN 0-449-21977-1 Andreas L. Nielsen. German Air Force General Staff. Ayer Publishing. 1968. ISBN 0-405-00043-X Richard Suchenwirth. Command and Leadership in the German Air Force. Ayer Publishing. 1970. ISBN 0-405-00051-0 Anthony Read. The Devil's Disciples: Hitler's Inner Circle. W. W. Norton & Company. 2004. ISBN 0-393-04800-4 C. G. Sweeting. Hitler's Personal Pilot: The Life and Times of Hans Baur. Brassey's. 2002. ISBN 1-57488-402-6 Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002 Johnson A.L., Hitler's Military Headquarters, Organization, Structures, Security and Personnel, James Bender Publishing, 1999 Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
Посилання
Нагороди.
Примітки