Пал Кастріоті — албанський феодал кінця XIV — початку XV століття. З 1383 року згадується як власник двох сіл (Сіна і Нижня Гарді). Його батько був кефалом у замку Каніна у Валонськім князівстві. Відповідно до , Пал мав трьох синів: Костянтина, Олексія і Гьона Кастріоті (батька Скандербега).
Сім'я Перший представник роду Кастріоті згадується в Албанії в історичних документах у 1368 році у званні кефала або каштеляна в замку , який входив до складу Валонського князівства. Югославський історик Іван Божич припускав, що батько Пала отримав маєток в Албанії від сербського царя Стефана Душана після того, як він захопив Берат, Валону і Каніну у 1345 році. Існує припущення, що прадід Скандербега був сербського походження. Австрійський історик (фахівець з історії Венеції) стверджував, що Пал Кастріоті, батько Гьона і діда Скандербега, був кефалом у замку Каніна.
Пал Кастріоті мав трьох синів: Костянтин, Олексій і Гьон Кастріоті. Олексій Кастріоті володів трьома селами, Костянтин був протовестіарієм у Синьо (Серін) біля Дурреса. Згідно венеційському документу, виявленому Карломом Хопфом, Пал Кастріоті носив титул пан Серуджі (домінус Серіни).
Гьон Кастріоті був найвідомішим з братів. Як і багато албанських дворян, став васалом Османської імперії після 1385 року. Кастріоті підтримали султана Баязіда в битві при Анкарі в 1402 році. У 1432 — 1436 роках Гьон Кастріоті брав участь в невдалому повстанні албанських князів під керівництвом Георгія Аріаніті.
Володіння Наприкінці 14 століття Пал Кастріоті носив назву «сеньйор де Сігна і де Гарді-іпостесі» (Сіна і Нижньої Гарді), він володів цими двома селами. Згідно з деякими джерелами, його маєтки були розташовані на горі Qidhna, на північний захід від Дебара . Близько 1383 року Пал Кастріоті отримав у власність два села в феод від Балши II, правителя Зети . З ослабленням роду Балшичів, рід Кастріоті став посилюватися. Гьон Кастріоті зміг розширити домен роду Кастріоті і захопив область Мати . Після смерті Гьона Кастріоті його доля увійшла до складу османських володінь і була відома в османському реєстрі як «іль Ювана». Одна частина спадку Гьона Кастріоті, що складалася з дев'яти сіл, спочатку стала тімаром Скандербега, а в 1438 році була надана Андре Карло.
Джерела Babinger, Franz (1976), Aufsätze und Abhandlungen zur Geschichte Südosteuropas und der Levante 3, München: Südosteuropa-Verl. -Ges., ISBN 9783878280941, OCLC 165465721 İnalcık, Halil (1995), From empire to republic: Essays on Ottoman and Turkish social history, Istanbul: Isis Press, ISBN 978-975-428-080-7, OCLC 34985150 Šufflay, Milan (2000), Dubravko Jelčić, ed., Izabrani politički spisi, Matica hrvatska, ISBN 9789531502573, OCLC 48538256 Georg von Hahn, Johann (1869), «Die Kastrioten», Denkschriften der Kaiserlichen akademie der wissenschaften. Philosophisch-historische classe, Wien: aus der Kaiserlich-königlichen hof- und staatsdruckerei [etc. ], OCLC 174080134