Віра Михайлівна Сотникова ( 19 липня 1960, Сталінград, Сталінградська область, РРФСР, СРСР) — радянська і російська актриса театру і кіно, телеведуча.
Життєпис Народилася 19 липня 1960 року в місті Сталінграді (з 10 листопада 1961 року — Волгоград), у робітничій родині. Батько — Михайло Петрович Сотников, працював шихтовщиком на одному з волгоградських заводів (завантажував металевий лом у доменну піч). Мати — Маргарита Петрівна Сотникова, працювала телефоністкоюВіра Сотникова. Біографія // Офіційний сайт Віри Сотникової, 25 листопада 2012 р..
1978 року приїхала до Москви вступати на філологічний факультет Московського державного університету імені М. В. Ломоносова, однак поступила на акторський факультет Школи-студії МХАТ (керівник курсу — Олег Миколайович Єфремов), який закінчила 1982 рокуАкторський факультет. Випускники 1981—1990 рр. // Офіційний сайт Школи-студії МХАТ.
1983 року почала зніматися в кіно.
З 1984 року і дотепер працює в різних театрах Москви.
2013 року вона була номінована на премію «Золотий орел» у категорії «Найкраща жіноча роль на телебаченні» за роль Людмили Зикіної в телесеріалі «Людмила».
Родина
Батько — Михайло Петрович Сотників (помер), працював шихтовщиком на одному з волгоградських заводів. Мати — Маргарита Петрівна Сотникова (24 листопада 1928 — 20 листопада 2017Померла мати Віри Сотникової. // starhit.ru (24 листопада 2017 року)), жила у Волгограді, працювала телефоністкою. Старша сестра — Галина (померла). Племінниця — Рита. Внучата племінниця — Белла. Чоловік — Юрій Нікольський Син — Ян Нікольський Онук Максим (нар. 2009 р.) Незареєстрований шлюб (1993—2000) — Володимир Борисович Кузьмін (нар. 31 травня 1955), радянський і російський музикант. Віра зняла як режисерка п'ять кліпів на пісніВіра Сотникова. Біографія // verasotnikova.narod.ru. Незареєстрований шлюб — Ренат Фаварисович Давлєтьяров (нар. 17 серпня 1961), російський продюсер, кінорежисер і сценарист, президент Гільдії продюсерів Росії.
Творчість
Фільмографія
— Визнати винним — Ольга (Льока), перукарка, подруга Миколи Бойка — Мертві душі — донька Плюшкіна — Найчарівніша і найпривабливіша — Світлана, подруга Володі Смирнова (роль озвучила Наталія Гурзо) 1985 — Увага! Всім постам… — Люся, медсестра 1985 — Маріца — Ліза, сестра Тасілло Мадача 1985 — Незручна людина — Марина — Кур'єр — Наташа, коханка Федора Івановича, батька Івана Мірошникова 1986 — Державний кордон. Рік сорок перший — Ірина Голубєва, дружина лейтенанта Сушенцова — Державний кордон. За порогом перемоги — Ірина Голубєва, дружина лейтенанта Сушенцова 1987 — Кінець Вічності — Нойс Ламбент, кохана Ендрю Харлана — Право на минуле — Власта 1989 — Гу-га — Тамара Миколаївна, вчителька ботаніки, дружина майора Червоної армії — Битва трьох королів — Рубіна, наложниця турецького султана 1990 — Захочу — полюблю — Наталія Полянська 1990 — Полювання на сутенера — Ніна 1990 — Десять років без права листування — Фаїна, дружина Миколи «Татарина» — Історія Аляски — Джина — Байрон, або Балада про демона — Августа Лі, сестра Байрона — Роман імператора — Катерина Долгорукова, княжна 1993 — Сніданок з видом на Ельбрус — Лариса 1993 — Хочу до Америки — Нора 1993 — Аляска Кід — Джина 1993 — Гвинт — Віра Петрівна, співробітниця митниці, мати-одиначка — Королева Марго — Анрієтта Неверська (роль озвучила Ганна Каменкова) — Чорне море 213 — Белла 1998 — Полліанна — тітка Поллі — Любов.ru 2000 — Лицарський роман — Бригіта — П'ятий кут — Ліка — Олександр Пушкін — # — Театральний блюз — Жанна Андріївна Солнцева, відома актриса — Даша Васильєва. Любителька приватного розшуку — Наташа — Слова і музика — Марго — Неділя в жіночій лазні — Галина Петрівна Медякова — Танго любові — Наталія Антонівна, мати Каті 2006 — Перший швидкий — епізод 2006 — Клініка — Лариса Павлівна, лікар — Довгоочікуване кохання — Вероніка, працівниця страхової компанії 2007 — Жінка бажає знати — співачка — Управа — Морозова Ольга Андріївна, голова районної Управи 2008 — Відкрийте, міліція! — Ганна Петрівна Зелінська, майор міліції — Мій улюблений роздовбай — Наталя Миколаївна, фотограф — Наречений — Елла Вікторівна, дружина Артура, завідувачка дитячого садка — Людмила — Людмила Георгіївна Зикіна, радянська та російська співачка, виконавиця російських народних пісень, романсів, естрадних пісень — Кращі вороги — Марго (Маргарита Віталіївна Сомова), фахівець з антикваріату 2014 — Я більше не боюся — Олександра Терентіївна, власниця ресторану — Вірю не вірю — Лідія Якимівна, мати Кості
Телеспектаклі
— Тев'є-молочник — Хава
Роботи в театрі Московський драматичний театр на Малій Бронній (1984—1988)
«А все-таки вона крутиться» — Малахова (режисер Лев Дуров) «Детектив кам'яного століття» — Ящірка (реж. О. Лазарєв, автор А. Володін) «Татуйовані душі» — Ружа «Ксантиппа і цей, як його…» — Мілена (реж. Л. Дуров) «Поранений звір» — Тіло «В» (реж. С. Яшин, автор С. Коковкін) «Ви чиє, старичйо?» — Лідія Павлівна (реж. А. Лазарєв, автор А. Васильєв)
Театр "Школа драматичного мистецтва Анатолія Васильєва (1988—1991)
«Доктор Живаго» — Лара (реж. М. Буткевич, автор Борис Пастернак) «Шість персонажів у пошуках автора» — Моліна (реж. А. Васильєв, автор Л.Піранделло) «Ідіот» — Настасья Пилипівна (реж. А. Васильєв, автор Федір Достоєвський) «Чевенгур» — Софія (реж. М. Буткевич, автор М. Платонов)
Театр імені Мосовєта (1991—1993)
«Собачий вальс» — Єлизавета (реж. А. Житинкін, автор Л. Андрєєв)
МХАТ імені А. П. Чехова (1995—2004)
«Гофман» — Юлія (реж. М. Скорик, автор А. Гофман) «Три сестри» — Маша (реж. О. Єфремов, автор А. Чехов) «Дядя Ваня» — Олена Андріївна (О. Єфремов, автор А. Чехов) «Антігона» — Ісмена (реж. Т. Чхеїдзе, автор Ж. Ануй)
Театр Луни (2000—2004)
«Подорож дилетантів» — пані Тучкова (реж. А. Проханов)
Театр Романа Віктюка (2006)
«Незбагненна жінка, що живе в нас» — Мауриция, Мадагаскар (реж. Р. Віктюк, автор Х. Левін)
Антрепризи:
«Адам і Єва» — Єва (реж. А. Кирющенко, автор А. Міллер) «Чапаєв і порожнеча» — Анка (реж. П. Урсул, автор В. Пєлєвін) «Майстер і Маргарита» — Маргарита (реж. В. Беляковіч, автор М. Булгаков) «Сімейна ідилія» — Віка (реж. Д. Астрахан, автор О. Данілов) «Маленькі афери великого міста» — Дафна (реж. А. Кирющенко) «Сергій і Айседора» — Айседора Дункан (реж. Р. Віктюк) «П'ять вечорів» — Тамара (реж. О. Анохіна, за п'єсою А. Володіна)
Работа на телевидении
2006—2008 — одна з ведучих телевізійної програми "Клуб колишніх дружин" на телеканалі ТНТ. Постійний експерт з 3-го сезону по теперішній час і одна з ведучих телевізійних програм "Битва екстрасенсів" на телеканалі ТНТВера Сотникова рассказала о чудесах на проекте "Битва экстрасенсов" // Сайт "Вокруг ТВ", 22 июля 2017 г..
Документальні фільми
2010 — «Втеча у кохання». 2014 — програма «Віра Сотникова: мої чоловіки» з телевізійного документального циклу «Нові російські сенсації» на телеканалі «НТВ»Програма «Віра Сотникова: мої чоловіки» з телевізійного документального циклу «Нові російські сенсації» (випуск від 29 березня 2014 р.) ВІДЕО // НТВ. 2014 — програма «Віра Сотникова» з телевізійного документального циклу «Приватна історія» на телеканалі «Москва 24»Програма документального циклу «Приватна історія»: «Віра Сотникова» (випуск від 15 листопада 2014 р.) ВІДЕО // Телеканал «Москва 24».
Нагороди та номінації
1992 — премія за найкращу жіночу роль другого плану на міжнародному кінофестивалі в Салоніках (фільм «Байрон»). 2010 — Подяка Президента Російської Федерації за заслуги в галузі культури і багаторічну плідну роботуРозпорядження Президента Російської Федерації від 12 грудня 2010 року № 862-рп «Про заохочення» 2010 — спецприз «Золотий лелека» актрисі і продюсеру за виставу «Адам і Єва» на фестивалі «Амурська осінь». 2014 — номінація на премію «Золотий орел» в категорії «Найкраща жіноча роль на телебаченні» за 2013 рік — за роль Людмили Зикіної в телесеріалі «Людмила».
Примітки
Посилання
Офіційний сайт Віри Сотникової // vera-sotnikova.ru Неофіційний сайт Віри Сотникової // sotnikovavera.ru Сотникова Віра Михайлівна. Біографія, фільмографія, фотографії актриси // ruskino.ru
Марина Порк. Віра Сотникова: «Без любові — не можна!» // 7 днів, 5 березня 2012 р.