Гюнтер Зімон (; 11 травня 1925, Берлін — 25 червня 1972 там же) — німецький актор. Здобув славу завдяки ролям у декількох фільмах DEFA .
Життєпис Син банкіра Фрідріха Зімона вже під час свого навчання у школі відвідував приватну драматичну школу. Під час свого перебування в Імперській службі праці він добровільно подався до десантників у серпні 1943 року. У 1943 році він приєднався до НСДАП. Гаррі Вайбель : Слуга багатьох майстрів. Під час вторгнення союзників він працював у Нормандії і потрапив у полон до американців, який він провів у таборі для полонених в Колорадо. У місцевому табірному театрі набирався свого першого сценічного досвіду.
Після війни він з 1947 року брав уроки акторської майстерності у Карла Майснера при театрі Гебеля. Дебютував у театрі міста Кьотен в «Урагані» Димитрія Чеглова. З 1948 по 1950 рр. грав у театрі Шверина, де познайомився з дружиною Маргаритою, танцюристкою. З 1950 по 1951 рік Зімон працював у державному театрі Саксонії у Дрездені, а потім недовго в у Лейпцигу.
З 1951 року Зімон також отримував ролі у фільмах. Незважаючи на не дуже підходяще за класом минуле життя, він був обраний у 1952 році на головну роль у розробці двосерійного фільму-адаптації життя комуністичного лідера Ернста Тельмана. Зімон сприйняв фільм рішуче і намагався також особисто відповідати представленій ролі. Він приєднався до SED і став членом центрального партійного керівництва студії DEFA.
У наступні роки Зімон завжди грав зразкових соціалістів, селян, робітників і дбайливих чиновників. З середини 1960-х років він також втілював цих персонажів на телебаченні. Іноді, однак, він також отримував ролі, які не відповідали цьому кліше, як у фільмі Дружина Лота, де він реагує з нерозумінням на емансипації своєї дружини або як батька Зіттербаке в Альфонсі Зіттербаке, де він зміг випробувати свої комедіантські навички.
У Ґюнтера Зімона та його дружини Маргарити народилося троє синів і одна дочка.
Могила Зімона знаходиться на кладовищі Доротеенштадт у Берліні.
Фільмографія 1952: Засуджене село 1953: Анна Сюзанна 1953: Куртка як штани 1954: Ернст Тельман — син свого класу 1955: Ернст Тельман — провідник свого класу 1956: Тоді в Парижі 1956: Місце зустрічі Айме 1956: Три дівчини у фіналі 1956: Берлінський романс 1956: Корабель мрії 1957: Шериф Тедді 1957: Не забувайте мою Траудель 1957: Тінко 1958: Пісня матросів 1958: Чорний батальйон (Чорний прапор) 1958: Моя дружина робить музику 1958: Шукач сонця 1958: Кажанячий ескадрон 1958: Лотерейний швед 1959: Сента збивається 1959: Мовчазна зірка 1959: Старе кохання 1960: Один з нас 1960: Болотний пес 1960: Котрим сьогодні за сорок 1960: Немає проблем з Клеопатрою 1961: Лікарі 1961: Сукня 1961: Незнайомець 1961: Жменька нот 1962: Туман 1962: Отрута (телефільм) 1962: На французьких камінах 1963: Секретний архів на Ельбі 1964: Чорний оксамит 1964: Прелюдія 11 1964: Пісня трубача 1964: У мене ще немає назви 1965: Дружина Лота 1965: Весна потребує часу 1965: Коли виростеш, любий Адаме 1965: Резервний герой 1966: Альфонс Зіттербаке 1966: Подорож до шлюбного ліжка 1966: Блукаючі вогні і полум'я (двосерійний телефільм) 1967: Хліб і троянди 1967-69: Круп і Краузе (телефільм з п'яти частин) 1968: Героїн 1969: Підозра на померлого 1970: Тому що я люблю тебе … 1971: KLK до PTX — Червона каплиця 1972: Небезпечна подорож 1972: Стиглі вишні
Відзнаки
1954: Національна премія НДР 1-го класу за фільм Ернст Тельман — син свого класу в колективі 1955: Премія Генріха Грайфа II-го Класу за синхронізацію Пісні про людину 1956: Карловарський міжнародний кінофестиваль: Кращий актор за кінострічки Ернст Тельман — син свого класу і Ернст Тельман — провідник свого класу Новий час з 1-го. 1969: Національна премія НДР 1-го класу за фільм Крупп і Краузе / Краузе і Крупп, колективно
Примітки
Література
Konrad Wolf über Günther Simon in Prisma, Kino- und Fernseh-Almanach Nr. 4. Henschelverlag, Berlin 1973, . Bernd-Rainer Barth: Simon, Günther. Wer war wer in der DDR? 5. Ausgabe. Band 2, Ch. Links, Berlin 2010, ISBN 978-3-86153-561-4.
Посилання Biographie auf film-zeit.de Biographie bei www.defa-sternstunden.de