Інна Вольфівна Лєсовая, до шлюбу Муллер ( 19 липня 1947) — радянська та українська художниця, лялькарка та письменниця єврейського походження. Літературною творчістю займається від 1990 року.
Біографія Інна Муллер народилась 19 липня 1947 року у Києві в єврейській родині. Її матір походила з Кам'янець-Подільського, де народилась під час погрому. Батько працював кондитером.«Моя популярність як раз мені впору» — інтерв'ю з Інною Лєсовою Дитинство пройшло в комунальній квартирі у двоповерховому будинку на бульварі Шевченка в центрі міста. Замість дитячого садка відвідувала, разом з іншими дітьми інтелігенції, старих дворянок, які передавали їй знання, отримані від гувернанток. Згодом навчалася у школі № 135 міста Києва.
У 9 років захворіла поліомієлітом та півроку була прикута до ліжка, тоді ж почала малювати та складати вірші. Щороку їздила до санаторію для дітей з руховими порушеннями у Євпаторії, де намагалася знову навчитися ходити.
У 15 років пішла до художньої студії, яку очолював Осташинський Наум Йосипович. За три роки вже мала свою майстерню,Була розташована у підвалі будинку № 110 по вулиці Саксаганського в місті Києві. де, за власними спогадами, проводила до 12 годин на день. В той же час заочно навчалася на факультеті графіки в Московському художньому інституті та підробляла в лабораторії іграшок Міністерства легкої промисловості УРСР.Інтрев'ю з Інною Лєсовою від 17 травня 2003 року Загалом займалася виробництвом ляльок більше 20-ти років, дитячі іграшки її авторства були досить поширеними в Україні.
У 1974 році одружилася з філологом і математиком Арнольдом Лєсовим, уродженцем міста Чернівці. У 1976 році народила сина Максима, після чого майже повністю втратила зір.
У 1975 році вступила до молодіжної секції Спілки художників. Персональні виставки її картин проходили в Москві та Києві.Біографія Інни Лєсової на офіційному сайті
Зустрічалася зі співачкою Сіді Таль перед її смертю.Радіо Свобода. Оазис Чернівці
Від 1990 року почала серйозно займатися літературою. Перші публікації Лєсової з'явилися в нью-йоркському російськомовному журналі «Час і ми», де вийшло понад десяти її повістей. Пізніше прозу і поезію літераторки стали друкувати в журналах України, Ізраїлю, Росії та Німеччини. Найчастіше, проза Лєсової з'являється в журналах та альманахах «Егупец», «Веселка», «Collegium», «HOMO», «Нове століття», «Зарубіжні записки», «Хрещатик», «Роман-газета», «URBI». Деякі її вірші увійшли до антології «Київ. Російська поезія. XX століття» (2003) і «Київська Русь: Сучасна російська поезія України» (Німеччина, 2003).
Під час роботи над чимось детально вивчає історію та матеріальну культуру місця дії. Входить до міжнародного ПЕН-клубу.
У 2016 році художні роботи Лєсової вперше експонувалися в Ізраїлі, в єрусалимській галереї «Скіцца» в рамках проекту «Tmol — HaYom».Стаття «"Вчора" та "сьогодні" ізраїльських художників. Виставка в єрусалимській "Скіцце"» від 14 вересня 2016 року
Твори 2003 — збірка повістей «Дама здавала в багаж ...» 2006 — збірка повістей «Пасьянс "Чотири дами"» 2008 — роман «Бессарабський романс» 2010 — збірка віршів «На асфальтовому березі»
Нагороди Міжнародна премія імені Юрія Долгорукого за збірку повістей «Пасьянс "Чотири дами"» (2008)Літературна премія 2008 року Премія Арсенія та Андрія Тарковських за збірку віршів «На асфальтовому березі» (2011).Короткі відомості про Інну Лєсову
Примітки
Посилання Офіційний сайт Інни Лєсової Сторінка письменниці у Facebook Стаття Алека Епштейна «Голоса русско-еврейской интеллигенции: израильские «толстые» журналы вчера и сегодня»