Заклади харчування Львова. Львів відомий своїми кав'ярнями, цукернями та рестораціями. Загалом у місті нараховується 822 об'єкти ресторанного бізнесу.
Австро-Угорський період та час Польської окупації Німецький письменник-мандрівник Й. Г. Коль, відвідавши Львів у 1841 році, був здивований великою кількістю кав'ярень і кондитерських, і стверджував, що у Львові існують кав'ярні, якісніші та елегантніші за подібні заклади будь-якого німецького міста, зокрема рідного йому Дрездена. «Найкращою каварнею є каварня Вольфа (Wolff), що об'єднує кілька залів, переповнених відвідувачами у кожній порі дня чи ночі»,- зазначав Коль (I. G. Kohl) у своїй книзі Reisen im Innerem von Russland und Polen. Власниками тогочасних каварень були переважно німці — відомі родини Вольфів, Сіберів, Гекслів, Шнайдерів (Wolff, Sieber, Hexl, Schneider).
Ресторани
Ресторан Гживинського — містився на пл. Марійській 9 (сьогодні пл. Міцкевича). Діяв принаймні з 1888 року. З 1894 року — це ресторан Вуазе. У 1909—1920 рр. в партері та приміщеннях II поверху поруч з рестораном були кімнати для сніданків, а також магазин делікатесів, вин та прянощів Мар'яна Лясоцького; в ресторані щоденно відбувався концерт салонної музики. В 20–30 роках XX ст. власником закладу був Б.Гурський. За часів радянської окупації ресторан не діяв. Будівлю знесено в 1998 році. Штадтмюллера (Stadtmullera) — знаходився на вул. Краківській 9, діяв щонайменше станом на 1894 рік. Перед ІІ Світовою війною тут знаходився Ресторан Халперна (Abr. Halpern). Брейтмаєра (Breitmajera) — знаходився на вул. Трибунальській 10 (сучасна вул. Шевська) в складі готелю під 3 Коронами (pod 3 Koronami). Діяв щонайменше станом на 1894 рік. Ресторан Анни Колонської (Anna Kolońska) — знаходився на вул. Трибунальській 8 (сучасна вул. Шевська) і діяв до ІІ Світової війни. В 2000-х роках на останньому поверсі розташовувався Ресторан Дарвін. Сьогодні тут знаходиться популярна Ресторація Бачевських. У Нафтули — знаходився на вул. Трибунальській (сучасна вул. Шевська 12), іменований за іменем власника закладу Нафталі Тепфера. Заснований у 1852 році. У газеті «Діло» від 17 лютого 1901 року подавалось таке меню: «Печеня вепрова з капустою — 15 корон; сікані легки (легені — П. А.) – 12 крн.; флячки — 12 крн., ніжка теляча з хріном — 10 крн., ковбаска з хріном — 5 крн.; кавяр — 15 крн.; обід в абонаменті — 40 крн. […] Найліпше вино по найтаньших цінах, почавши від 40 корон літра». Постійні гості особливо відзначали флячки: «Якісь 12 корон і, як то кажуть, ґемба в небі». Нічим не поступались знамениті ковбаски, бігос та пільзенське пиво, про котрі у місті ходили легенди. «Нафтула має добрий мід, ось попробуєм — веселіш буде розмова», — сказав Іван Франко Сергію Єфремову під час святкування в закладі. Після смерті Нафталі — його син Міхал (юрист за освітою) з 1901 року перетворив кнайпу в богемний заклад, що став місцем зустрічі музикантів, критиків, поетів з усього світу. Живописці Братковський та Піотровський виконали стінні розписи з краєвидами Львова у залах ресторану, і до них: «потягнулась гордовита дітвора чупринами і гучними голосами». На другому поверсі було відведено спеціальну кімнатку, де збиралась «мистецька еліта» обговорити чергову театральні виставу, концерт або ж книгу. До кнайпи також частенько заходили такі відомі люди, як письменник Станіслав Пшибишевський, поет Ян Каспрович, австрійський намісник Казимир Бадені, професор консерваторії Станіслав Нев'ядомський. Бували у кнайпі і українські митці, зокрема Володимир Самійленко, Василь Стефаник та Лесь Мартович. У ресторації частою була практика, коли незаможні митці, які не мали достатньо коштів, розплачувались з власником своїми творами. Існує версія, що у кнайпі «Під трьома коронами» справляв своє весілля Іван Франко, але документально цей факт не підтверджено. 1 жовтня 2002 року на вул. Шевській, 12 стався обвал внутрішнього перекриття будинку. Станом на сьогодні будинок знаходиться на реставрації. Ресторан Людвіга і Хенінгера або під Грушею (Jan Ludwig & Jan Heninger, pod Gruszka) — знаходились на вул. Краківській 7, діяли щонайменше станом на 1894 рік і до початку ІІ Світової війни. Войсего (Voisego) — знаходився на пл. Марійській 9 (поряд з сучасною пл. Міцкевича), діяв щонайменше станом на 1894 рік. Ресторан в готелі Жорж — знаходиться за адресою площа Міцкевича, 1. На початку ХХ ст. журналіст Йозеф Маєн так описував місцеву атмосферу: «Зовнішньому спостерігачеві легко зауважити товариський характер „Жоржа“. На відміну від варшавського типу — усі столики у „Жоржі“ є круглої форми… У „Жоржі“ більший відсоток відвідувачів становлять нові львів'яни: емігранти з Варшави, менші або більші достойники, наближені до міністерських справ, та „зваршавлена“ товариська „сметанка“ Львова… Однією з характерних рис обідньої пори є поділ „Жоржа“ на дві різні частини в двох окремих залах. Зала ліворуч від входу є залою домовлених зустрічей. Зала з правого боку є залою тих, хто не домовлявся про зустріч, але, прийшовши пообідати, зустрічається зі своїми друзями — це зала умовна.» Атляс — знаходився на розі пл. Ринок, 45 та вул. Гродзицьких (сучасна вул. Друкарська), діючий станом на сьогодні. Розпочала працювати наприкінці XIX — початку XX століття і була найпопулярнішим закладом Львова де збиралась львівська богема. Тут сиділи поруч, пили та сперечалися поети, художники, генерали, професори, священники, скульптори, музиканти та державні чиновники, студенти та актори. Слава про ресторан поширювалась і за межами міста. Ресторан мав фантастичну кухню, а також був школою життя, академією літератури, доброго тону та жарту, місцем конкурсів ораторів і акторів, концертів і диспутів, щоденних та святкових зустрічей. Є типові львівські вирази, які добре знайомі львів'янам і майже не відомі поза межами Львова, такі як, наприклад «зайти до пана Едзьо». Цей вираз означає, що коли власником ресторану Атляс був Едвард Терлецький — всі хто торгував на площі Ринок, ходили до нього в платний туалет (Власне звідси і пішла фраза «сходити до пана Едзьо», це сходити в туалет. Ресторан певний час діяв і при радянській окупації Львова. В той час його відвідали Бажан, Корнійчук, Десняк і письменник граф Алексей Толстой, який: «Пив-пив, а коли довелося ставати, спробував це зробити і не зміг. Довелося викликати фіакр і везти легковажного графа Алексея Толстого в люлю до готелю Жорж». Ресторація Райха - знаходилась за адресою пл. Ринок 5. Працювала з кінця XIX до середини XX ст. Власником був єврей Самуїл Райх. Тут збиралась різна інтелігенція, громадські діячі, а також учні гімназій І. Франко, М. Яцків, В. Стефаник, М. Заячківський. Василь Стефаник, приїжджаючи до Львова, одразу йшов до Райха і кликав туди товаришів з редакції «Літературно-Наукового вісника». Якось тут влаштував вечірку Олександр Олесь, який тішив свою компанію жартами замість поезій. Любив випити пиво в цій кнайпі Василь Щурат. Михайло Яцків доволі часто бігав до кнайпи під час роботи в редакції того ж «Літературно-Наукового вісника». Стався курйозний випадок, коли до Львова приїхала Леся Українка, що зупинялася в готелі Жорж. Яцків надумав зізнатися їй в коханні, але для хоробрості заскочив до Райха і випив там не один стаканчик рому. В такому бойовому настрої рушив з квітами до Лесі, та вона, занюхавши запах рому, Михайла засоромила і квітів не прийняла. Так вернувся розчарований Яцків назад у кнайпу. Заклад Якуба Маселки — знаходився на вул. Леона Сапєги (сучасна вул. Степана Бандери 25), що навпроти головного корпусу Львівської політехніки. Відкрився у 1926 році. Дичину замовляли у маєтках місцевих аристократичних родин. Впольовану звечора здобич, переважно вепрів та зайців, вже наступного дня після ловів везли до кнайпи на санях, аби вже на обід подати відвідувачам до столу. Восени в меню регулярно з'являлися фазани і перепілки, начинені різною солониною. У закладі постійно продавались свіжі раки, живі коропи і щупаки. При кнайпі регулярно працювала власна палярня кави без кофеїну фірми HAG. Вина привозили з Угорщини в діжках, а вже на місці господар розливав її у пляшки. При закладі діяла пекарня, де випікали фірмовий «сільський хліб» із чорним кмином на капустяному листі, торти, бісквіти та нугати (перемащені медово–горіховою масою вафлі). Кожен клієнт міг безкоштовно пробувати вироби фабрики Бачевського і кондитера Залевського, які були торговими партнерами Якуба Маселки. Якуб Маселко першим у Львові запровадив сервіс замовлення товарів по телефону, і їх доставки по домашній адресі клієнта (телефонний номер закладу: 1–16–81). Відтоді, за прикладом Маселка, власники інших престижних кнайп почали проводити телефонні лінії до своїх закладів. Згодом Якуб Маселко віддав кнайпу в оренду своєму працівникові та сусідові Альфонсу Гонсьоровському, який перетворив її на покій сніданковий. У час «перших совєтів» один із нових радянських проректорів Політехніки вкрав ректорського ланцюга у тодішнього очільника цього навчального закладу Антонія Верещинського. Коли встановили особу злодія, проректора звільнили, призначивши на посаду кельнера в кнайпі Маселка. Після цього, і так популярний серед студентства заклад, отримав ще більше відвідувачів. Із початком Другої світової війни заклад припинив своє існування. Сьогодні тут знаходиться піцерія Піца хаус. Палас де Данс Брістоль — знаходився за адресою вул. Кароля Людвіка 19 і 21 (частина сучасного пр. Свободи). Належав Зигмунту Ценгуту і розташовувся в Готелі Брістоль. Перед війною з ресторану велась радіотрансляція виступів. Ресторан Йосифа Красовського — знаходився на вул. Янівській 70 (сучасна вул. Шевченка). Відкрився орієнтовно восени 1941 року. Сан-Сусі (San — Souci) — знаходився по вул. Шайнохи 5 (сьогодні вул. Банківська). Діяв з 1905 року. У 1920 році назву було змінено на Адрія, у міжвоєння відомим власником закладу був Соломон Роттенберг. Основними відвідувачами була молодь, офіцери та любителі дешевого більярду. Тут під час перебування у Львові в 1905—1914 роках грав в шахи Юзеф Пілсудський. В джерелах згадується, що одного разу група польських студентів університету, політехніки та інших вищих шкіл Львова (які були членами «академічної корпорації» — неформальне об'єднання студентів під впливом радикальних політиків з табору народової демократії — «ендеків», що часто були ініціаторами погромів українських та гебрейських організацій, влаштовували шовіністичні маніфестації під гаслами, бійки з євреями та українцями) виходячи з Адрії, далеко за північ, були спровоковані на бійку групою єврейських молодиків, які мстились за попередні напади… Під час зіткнення смертельного удару дістав студент-ветеринар Ян Гродковський. Подія мала чималий резонанс, антиєврейські мітинги тривали два тижні… Ресторан Щапіра (Dab. Schapira) — знаходився на пл. Ринок 20. Ресторан Бечтла (Jak. Bechtlo) — знаходився на пл. Ринок 17. Станом на 1939 рік заклад іменувався «Ресторан № 23». Ресторан Чарала (Est. Charala) — знаходився на пл. Ринок 12. Ресторан Гертсмана (Szym. Gerstman) — знаходився на пл. Ринок 7. Ресторан Вороняка (Łuk. Woroniak) — знаходився на пл. Ринок 39. Ресторан Кафки (Mar. Kafka) — знаходився на вул. Краківській 11 до ІІ Світової війни. Ресторан Рейса (Ch. Reiss) — знаходився на вул. Галицькій 14 до ІІ Світової війни. Ресторан Арона Сасовера (Aron Sassower) — знаходився на сучасній вул. Лесі Українки 5 і діяв до ІІ Світової війни. Ресторація Боїмів (György Boim) — знаходиться на вул. Шевська, 6 на 1 та -1 поверхах готелю Best Western Plus Market Square Lviv. Ресторація розташована на території історичних будівель, що внесені до переліку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. При створенні ресторану підвальні приміщення XVI століття (під кам'яницями по вул. Шевській № 6 та № 4), що частково збереглися до наших були збережені архітекторами.
Пивні
Пилзненська Найсарка (Pilznenska Naisarka) — знаходилась на пл. Ринок, діяла щонайменше станом на 1894 рік.
Пивна на сучасній пл. Ярослава Осьмомисла 7 і діяла до ІІ Світової війни поруч з рестораном. Сьогодні тут Готель Наталія 18.