Історія Запорізької області — історія у межах сучасної Запорізької області України, відоме з історичних джерел. Є складовою історії України.
Археологія Запорізька область багата на археологічні пам'ятки. Люди на території області жили з найдавніших часів.
У області численні знахідки древніх кісток тварин. Так у 1940 році на березі Азовського моря знайдено кістяк південного слона, який було вивезено з України, до Санкт-Петербурзького музею зоології.
Давньокам'яна доба
Рання давньокам'яна доба Окремих палеолітичних стоянок не виявлено. У Запорізькій області виявлено знахідки крем'яних знарядь праці:
на південній околиці селища Федорівки Запорізького району, в урочищі Круглику досліджено залишки одного з найдавніших в Україні стійбищ ранньої давньокам'яної доби (300—100 тисяч років тому), у села Кінські Роздори Пологівського району, на Тавовжанському острові Вільнянського району.
Середня давньокам'яна доба Доба характеризується двома зледеніннями. Людей цієї доби називають неандертальцями. Вони жили полюванням на бізона, тура, мамута й оленя.
У Запорізькій області виявлено стоянки:
недалеко від села Петро-Свистунового Вільнянського району, біля скелі Орла, виявлено давньокам'яну стоянку мустьєрської культури, що існувала приблизно 100—40 тисяч років тому, у селі Федорівка Запорізького району, у селі Ясинувате Вільнянського району, на Лисій Горі у місті Василівка, у селі Балки Василівського району.
Пізня давньокам'яна доба За пізньо-давньокам'яної доби жили люди сучасного типу — кроманьйонці. Біля села Петро-Свистуново відомі ще 7 стоянок пізньої давньокам'яної доби (40—13 тисяч років тому): Балка Дубова, Кайстрова Балка, Осокорівка, Улянівка та інші. Інші стоянки: Федорівка, Балки, Показове, Лиса Гора. Біля Кам'яної Могили виявлені стоянки пізньо-давньокам'яної доби Ново-Павлівка й Секіз-1.
Середньокам'яна доба Виявлені знахідки середньокам'яної доби у Кам'яної Могили й у Василівці-на-Дніпрі біля межи Запорізької області з Дніпропетровською.
Новокам'яна доба За новокам'яної доби проходить зміна господарства від привласнювального до відтворювального. У Запорізькій області було виявлено археологічні культури: сурську й азовсько-дніпровську.
На берегах річок Дніпра, Берди та Молочної відомо близько 20 пам'яток новокам'яної доби (VII—IV тисячоріччя до Р. Х.). Найкраще досліджені з них Вільнянський та Вовнізький могильники поблизу Запоріжжя.
Унікальною пам'яткою новокам'яної доби є святилище — Кам'яна могила поблизу Мелітополя, в долині степової річки Молочної. Тут височить мальовничий бугор (площа близько 3 га) з пісковикових глиб, під навісами яких, на стелях гротів, вибиті зображення чаклуна, тварин — биків, коней та оленя, риболовні сіті, ступні ніг тощо. Це святилище існувало протягом V—І тисячоріч до Р. Х., тобто й за бронзової доби.
Сурсько-дніпровська культура Залишки поселень Сурсько-дніпровської культури виявлені у Надпоріжжі (Стрільча Скеля, Собачки) й на Надозів'х (біля села Семенівка).
Азовсько-дніпровська культура Стоянки цієї культури виявлені у Надпоріжжі (на острові Вовчок, село Василівка), Надозів'ї, понад річки Молочна (села Семенівка й Терпіння Мелітопольського району).
Мідна доба
Середньостогова культура Середньостогова культура походить від острова Середній Стіг північніше Хортиці у місті Запоріжжя, де вперше виявлене поселення цієї культури. Культура існувала у другій половині 4 — на початку 3 тисячоріччя до Р. Х. Носії вели напівосіле життя. Інші поселення культури існували на островах Надпоріжжя: Хортиці, Дурній Скелі (біля шлюзу Дніпрогесу), Виноградному (Вільнянський район). Поховання культури виявлено у Федорівці (Запорізький район), Петро-Свистунове (Вільнянський район) й Благовіщенка (Кам'янсько-Дніпровський район).
Нижньомихайлівська культура Нижньомихайлівська культура з'явилася у Запоріжжі наприкінці 4 тисячоріччя до Р. Х. Носії залишили після себе кургани у Виноградному Токмацького району, Вільногрушівці Вільнянського району та у інших.
Новоданилівська культура Новоданилівська культура названа за вперше виявленими похованнями у кам'яних ящиках у Новоданилівці Оріхівського району.
Бронзова доба За бронзової доби східні степи України виявились густо заселеними. Тут мешкали індоєвропейські племени ямної, катакомбної, зрубної культур.
На території Запорізької області збереглось понад сто пам'яток бронзової доби (ІІІ—І тисячоріччя до Р. Х.).
За мідної доби у степах області мешкали індоєвропейські племена ямної культури, що згодом пересунулися Дунаєм у Європу.
Найбільш відомі пам'ятки: залишки поселень в урочищах Середньому Стогу на (поблизу Дніпрогесу), Дурній Скелі (біля шлюзу Дніпрогесу), поблизу міста Токмака, в районі Білозерського лиману, а також поховання, виявлені поблизу сіл Троїцького, Новопилипівки, Зарічного, Костянтинівки Мелітопольського району та міста Бердянська. На околиці Запоріжжя виявлено форми для відливання бронзових речей доби пізньої бронзової доби.
Ямна культура
Ямна культура (2700—1800 роки до Р. Х.) культура ранньобронзової доби; названа за способом поховання у ямах у курганах. Виникла внаслідок змішування місцевих мідних культур з населенням Донщини. Найвидатніша знахідка ямників був 4-колісний віз, у який впрягали волів або коней. Померлих клали на спину з зігнутими у колінах ногами. Зверху померлого перекривали колодами чи кам'яними плитами й насипали могилу.
Поселень відомо мало: Дурна Скеля, Виноградний. Кургани значно чисельніші, що розташовані у долинах річок Дніпро, Кінська, Вільнянка, Молочна та інші: біля сіл Запорізького району Малокатеринівка й Біленьке, Вільнянського району — Скельки.
Катакомбна культура
Катакомбна культура (2200—1600 років до Р. Х.) є культурою середньобронзової доби. Особливістю культури ї поховання у курганнах у камерах-катакомбах.
Головне заняття було відгінне скотарство (корови, коні, вівці, кози). Досягненням катакомбників були бойові колісниці й рало.
Катакомбні поховання виявлені біля сіл Заможне, Виноградне Токмацького району, Новопилипівка Мелітопольського району, Велика Знам'янка Кам'янсько-Дніпровського району та багатьох інших.
Поселення розташовувалися на островах Перун, Виноградний, Тавовжанський, Байда, Хортиця, на мисі Лиса Гора (біля міста Василівка), де населення займалося землеробством, ремеслами, полюванням, рибальством.
Катакомбники були немісцевим, прийшлим з-за Дону з Передкавказзя населенням. Поступово підкорили місцевих ямників й контролювали країну від Кавказу до Дунаю. Катакомбна культура змінилася культурою багатопружкової кераміки.
Культура багатопружкової кераміки
Культура багатопружкової кераміки (з 1600 року до Р. Х.) названа за прикрашенням посуду багатьма пружками. Населення займалося скотарством.
Поселення виявлено на островах Виноградний, Тавовжанський, на мисах у села Балки Василівського району.
Померлих ховали у курганах, споруджених попередніми культурами. Такі поховання виявлені у сіл Велика Знам'янка Кам'янсько-Дніпровського району, Вівчарне й Новоукраїнка Вільнянського району, біля міста Пологи (Соколовський курган) та інші.
Підньобронзова доба (1500—900 роки до Р. Х.) За пізньобронзової доби у Запорізькій області існували 3 археологічні культури: зрубна, сабатинівська й білозерська. У цей період клімат став вологішим. Землеробство стає більш продуктивнішим у Надозів'ї та Наддніпрянщині. Раніше землеробські поселення розташовувалися лише вздовж Дніпра, тепер, зі збільшенням опадів — просунулися углиб степу. Зі зміною життя на осілий населення починає збагачуватися, про що свідчать виявлені скарби.
Зрубна культура
Зрубна культура (1500—1100 роки до Р. Х.) названа за способом ховати померлих у дерев'яному зрубі або кам'яному ящику. Такі поховання розкопані у курганах біля сіл Балки Василівського району, Велика Білозерка Великобілозерського району, Троїцьке Мелітопольського району та інших.
На Запоріжжя й Надозів'я зрубники прийшли з Надволжя й змішалися з місцевим населенням.
Сабатинівська культура Сабатинівська культура (1400—1100 роки до Р. Х.) отримала назву за селом Сабатинівка у Кропивницькій області.
Зрубники й сабатинівці були сучасниками, а їх поселення розташовувалися поруч над річками Дніпро, Вища Терса, Обіточна, Лозуватка, Берда та іншими. У господарстві сабатинівців й зрубників землеробство й скотарство відігравало однакову роль. Вини сіяли просо, пшеницю й ячмінь. Розводили корів, кіз й вівці. Розповсюдженою була обробка міді, бронзи й срібла. З'явилися нові знаряддя: бронзовий серп й сокироподібний кельт. Виявлені поховання у курганах біля села Заповітне.
Білозерська культура
За Білозерської культури (з 1200 року до Р. Х.) клімат стає посушливішим й прохолоднішим. Хлібородство втрачає свою роль й племена переходять до скотарства. Житлом були землянки й напівземлянки. Від Дунаю до гирла Дону проходив торговельний шлях. Сировина для ливарництва привозилися саме цим шляхом з Карпатсько-Дунайських копалень. Оброблялися бронза, срібло й золото.
Білозерці за своїм походженням були споріднені з сабатинівцями. Відомі поселення: біля міста Василівка Василівського району, на Дубовому острові у Надпоріжжі, на березі Білозерського лиману у Кам'янсько-Дніпровському районі. Поховання у курганах виявлено у села Заповітне Білозерського району, міста Дніпрорудного Василівського району.
Давня історія
Кімерія
Кімерійці мешкали в українському степу приблизно у 900—680 роках до Р. Х. Загальна країна кімерійців простягалася степом й лісостепом від Волги до Дунаю. Кімерійці походять від приходьків зі східної сторони Волги та місцевих племен. Більшість дослідників вважають їх пращурами племена зрубної культури. Частина дослідників говорить про наслідування кімерійцями племен катакомбної культури. Кімерійськими культурами є білозерська культура, кизил-кобинська культура Криму й висоцька культура Карпат.
Кімерійці є першим народом в Україні, ім'я якого достеменно відоме з античних джерел: Старому Завіті Біблії (нарід від Гомера у Бутті; страшний північний нарід у книгах пророків Ісайї та Єремії) , «Одіссеї» й «Іліаді» Гомера, асирійських клинописних табличок (названі гіміррі), «Історії» Геродота, «Географії» Страбона. В Іліаді кімерійці названі «доїтелями кобилиць» й «молокоїдами».
За кімерійців в українських степах стався перехід від бронзової до залізної доби, й від землеробства до кочового скотарства (коні, вівці, корови).
Дослідженням пам'яток кімерійців займалися Олександр Ієссен, Олексій Тереножкін й Борис Граков. Взагалі відомо понад 100 поховань кімерійців (переважно воїнів). Серед них у Запорізькій області — біля міста Василівка, села Балки, міста Дніпрорудного Василівського району, у курганах Висока Могила, Мала Цимбалка, могильнику Мамай-гора та інші.
Поховання у курганних могилах у прямокутних приміщеннях, що часто обкладені деревом. Для знатних робили великі приміщення — саркофаги. Померлого клали витягнутим на спині або скорченим на боку. У похованнях воїнів клали кінську вузду, вістря стріл, списи, кинджали, мечі, бойові сокири й булави, а також, часто, кінь. У похованнях жінок й дітей клали посуд та золоті, срібні й бронзові прикраси (браслети, намиста, сережки, підвіски, шпильки).
Житлом кімерійців були мобільні криті вози (кибитки) й намети (юрти). Кімерійці жили скотарством та його виробами (м'ясо, молоко, шкіра, вовна, кістка). Рослинну їжу та парадний посуд кімерійці отримували через торгівлю, данину та грабіж у північних племен.
Кімерійці мали високорозвинену металургії: виготовляли залізні мечі до 1 метра завдовжки, бронзові дволопатеві вістря стріл для далекобійного луку. Характерною рисою кімерійських металевих виробів й кераміки є орнамент зі спіралей, ромбів й квадратів.