Нафтохімічний компекс Мап-Та-Пхут (IRPC) — складова частина тайського нафтопереробного та нафтохімічного майданчика, що належить компанії Integrated Refinery & Petrochemical Complex (IRPC).

Виробництво олефінів У 1982 році компанія Thai Petrochemical Industry (TPI) почала випуск поліетилену на майданчику в Мап-Та-Пхут (узбережжя провінції Районг). Первісно вона використовувала імпортовану сировину, а з 1989-го отримала можливість отримувати 125 тисяч тонн етилену з першого в країні піролізного виробництва, створеного державним нафтогазовим концерн PTT за участі ряду міноритаріїв (серед яких була й TPI з часткою 14,4 %, що в подальшому скоротилась до 11,15 %).

Невдовзі TPI узялась за спорудження потужного нафтопереробно-нафтохімічного комплексу, запуск якого припав на 1998 рік. До складу комплексу увійшли одразу два продуцента олефінів:

– установка парового крекінгу потужністю 360 тисяч тонн етилену та 170 тисяч тонн пропілену, яка була розрахована на споживання naphtha (прямогонного бензину, 90%) та газів нафтопереробки (10 %). Використання важкої (як для нафтохімії) сировини також призводить до отримання значних обсягів фракції С4. Останню спершу постачали на установку фракціонування компанії Bangkok Synthetics, а не пізніше початку 2010-х запустили власне обладнання для вилучення бутадієну потужністю 50 тисяч тонн на рік;

– установка глибокого каталітичного крекінгу (DCC), що використовувала модифікацію поширеної у нафтопереробній промисловості технології каталітичного крекінгу у псевдозрідженому шарі (FCC). Метою модифікації було збільшення виходу ненасичених вуглеводнів — понад 33 % у результуючій продукції, в тому числі 17 % пропілену, 11 % бутенів (з них трохи менше за половину ізобутилену) та 5 % етилену. Цей об'єкт дав змогу продукувати 130 тисяч тонн пропілену на рік.

Витрати на спорудження комплексу похитнули фінансове становище TPI, що потрапила у процедуру банкрутства та змогла вийти з неї в 2006-му лише шляхом реструктуризації, яка призвела до перейменування на IRPC (при цьому найбільшим акціонером з часткою 45,05% став вже згаданий вище концерн PTT). Оздоровлення компанії дозволило повернутись до нових інвестиційних проєктів і в 2012-му запустили виробництво 100 тисяч тонн пропілену за допомогою вже третьої технології — конверсії олефінів, яка передбачає реакцію етилену та н-бутенів.

У середині 2010-х спорудили другу націлену на випуск олефінів установку каталітичного крекінгу, вихід пропілену на якій досяг 24 % (при цьому частка етилену залишилась на рівні 5 %, тоді як бутени не значаться у списку продукції). Ця установка стала найбільшим виробником пропілену у складі комплексу — 320 тисяч тонн на рік, загальний же його випуск досяг 720 тисяч тонн.

Виробництво ароматичних речовин Риформат з установок каталітичного риформінгу та піролізний бензин з установки парового крекінгу спрямовується на установку вилучення ароматичних речовин, що продукує бензен, толуен та ксилени. Станом на 2007 рік майданчик міг щомісячно випускати від 9 до 10 тисяч тонн толуену та від 9,5 до 11,5 тисяч тонн ксиленів. Джерело від 2018 року рахує потужність по бензену на рівні 114 тисяч тонн на рік. Ще одне джерело вказує загальну потужність компексу по ароматичних речовинах як 367 тисяч тонн на рік.

Наприкінці 2010-х IRPC анонсувала плани спорудження установки каталітичного риформінгу, яка б працювала на naphtha та спеціалізувалась на виробництві ароматичних речовин з потужністю 1,2 млн тонн параксилену та близько 480 тисяч тонн бензену на рік. Втім, на тлі епідемії Covid-19 цей проєкт зупинили.

Похідні виробництва Станом на другу половину 2010-х IRPC контролювала виробництва: поліетилену високої щільності потужністю 140 тисяч тонн на рік; мономеру стирену, сировиною для якого є етилен та бензен, потужністю 260 тисяч тонн на рік (на початку 2010-х мало потужність у 200 тисяч тонн, а потім було підсилене); поліпропілену потужністю 720 тисяч тонн на рік; Наступний рівень похідних виробництв включає полімери на основі стирену – полістирен, стирен-акрилонітрил та акрилонітрил-бутадієн-стиреновий (ABS) каучук. Одне з джерел вказує сукупну потужність по цим полімерам на рівні 310 тисяч тонн на рік, тоді як інше рахує за напрямом потужність у 433 тисячі тонн на рік. Також відомо, що станом на початок 2010-х потужність по ABS рахувалась як 100 тисяч тонн на рік, а не пізніше 2017-го була збільшена до 180 тисяч тонн.

Крім того, IRPC володіє часткою у 25,24% в компанії TPI Polene, що з 1990 року споживає етилен для продукування поліетилену низької щільності та етиленвінілацетату (первісно сукупна потужність по цим двом продуктам становила 78 тисяч тонн на рік, а в 1995-му була збільшена до 158 тисяч тонн). При цьому найбільшим акціонером TPI Polene залишилась сім'я Леофайратана, що втратила контроль над TPI під час перетворення останньої на IRPC.

Примітки