Нафтохімічний комплекс Мап-Та-Пхут (SCG) — розташований у центрі таїландської нафтохімічної промисловості Мап-Та-Пхут (провінція Районг) комплекс виробництв компанії Siam Cement Group (SCG).

Входження SCG до нафтохімії В 1980-х роках SCG як міноритарний учасник ввійшла до капіталу першої в країні піролізної установки, що споруджувалась компанією National Petrochemical Plc., основним власником якої став державний нафтогазовий концерн PTT. Після запуску цього об'єкту в 1989-му SCG отримала квоту на поставки 137 тисяч тонн етилену для свої дочірньої компанії Thai Polyethilene, що займалась виробництвом поліетилену.

За кілька років Siam Cement взяла участь у капіталі другої піролізної установки PTT, що, зокрема, мало забезпечити роботу заводу мономеру стирену, введеного в експлуатацію до кінця 1990-х у межах спільного підприємства SCG з концерном Dow Chemical.

Rayong Olefins Company Запланований SCG масштабний розвиток нафтохімічного напряму потребував власного джерела олефінів, що стало причиною створення Rayong Olefins Company (ROC), яка в 1999-му запустила установку парового крекінгу потужністю 600 тисяч тонн етилену та 300 тисяч тонн пропілену на рік. Вже у 2002-му ці показники зросли до 800 та 400 тисяч тонн відповідно, а станом на 2026 рік потужність установки рахувалась як 900 тисяч тонн етилену та 450 тисяч тонн пропілену на рік.

Сировиною для піролізу є naphtha (легкі рідкі вуглеводні фракції С5 — С9), хоча з 2002 року певну частку сировини міг становити закуплений у газопереробного заводу PTT зріджений нафтовий газ.

Використання важкої (як для нафтохімії) сировини також призводить до отримання значних обсягів фракції С4 та піролізного бензину. Переробкою фракції С4 в Мап-Та-Пхут займається установка фракціонування компанії Bangkok Synthetics, тоді як піролізний бензин проходить через належну ROC установку вилучення ароматичних вуглеводнів, яка станом на 2016 рік могла виробляти 160 тисяч тонн бензену, 70 тисяч тонн толуену та 125 тисяч тонн суміші ксиленів.

Map Ta Phut Olefins Company У 2010 році SCG через створене з Dow Chemical спільне підприємство Map Ta Phut Olefins Company (MOC) запустила другу піролізну установку, яка споживала naphtha та продукувала 900 тисяч тонн етилену і 800 тисяч тонн пропілену. Таке співвідношення основних продуктів пояснювалось наявністю у складі комплексу MOC установки конверсії олефінів, яка може споживати частину етилену та н-бутени з фракції С4 для продукування 300 тисяч тонн пропілену (що потребує приблизно 100 тисяч тонн етилену).

Джерело від 2026 року характеризувало потужність установки MOC як 1,2 млн тонн етилену та 850 тисяч тонн пропілену.

Належна MOC установка вилучення ароматичних вуглеводнів станом на 2016 рік могла виробляти 200 тисяч тонн бензену, 20 тисяч тонн толуену та 80 тисяч тонн суміші ксиленів.

Похідні виробництва Етилен використовується для:

– виробництва поліетилену високої щільності (920 тисяч тонн);

– продукування лінійного поліетилену низької щільності (770 тисяч тонн, в тому числі 650 тисяч тонн через СП з Dow Chemical);

– виробництва поліетилену низької щільності (92 тисяч тонн);

– постачання заводу мономеру вінілхлориду потужністю 590 тисяч тонн на рік компанії Thai Plastic and Chemicals (TPC). Остання поруч з SCG стала колись одним з учасників піролізного проекту PTT, а потім поступово перейшла під контроль SCG (в 2012-му остання збільшила свою участь в  TPC з 45,64 % до 75,76 %);

– постачання заводу мономеру стирену потужністю 300 тисяч тонн на рік, що належить згаданому вище спільному підприємству з Dow Chemical. В цьому випадку на додачу до етилену споживають і такий продукт базових установок, як бензен.

Пропілен спрямовують на виробництво:

– поліпропілену в обсягах 720 тисяч тонн на рік;

– запущений у 2011 році завод оксиду пропілену потужністю 390 тисяч тонн, що використовує передову технологію на основі пероксиду водню, яка має значні переваги з екологічної точки зору.

Примітки