Оле́г Семе́нович Замя́тін ( , Київ) — український актор театру і кіно, актор Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки, народний артист України (2015).

Життєпис 1988 — закінчив Київський інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (викладачі Ю. Мажуга, В. Лизогуб).

Працював у театрах-студіях «Колізей», «КІН», «Будьмо!», в Експериментальному театрі.

З 1993 року — актор Національного академічного драматичного театру ім. Лесі Українки (м. Київ).

Запрошується до участі в записах духовних аудіокнижок.

Художній керівник акторського курсу, доцент кафедри акторського мистецтва та режисури драми Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого.

Визнання 2006 — заслужений артист України 2015 — народний артист України

Ролі Отець Горріґан ("Поромник" за Джезом Баттервортом) Іван ("Стефаник. Новели" за новелами В. Стефаника) Басиліо, король Полонії ("Життя - це сон" Педро Кальдерон де ля Барка) Костянтин Костянтинович ("Майстер" М. Смілянець) Алф'єрі («Вид з мосту» А. Міллера) Міллер («Фальшива нота» Д. Карона) Капулетті («Джульєтта та Ромео» за В. Шекспіром) Гурго («Наполеон і корсиканка» І. Губача) Досужев («Тепленьке місце» О. Островського) Персі («Королівські ігри» Г. Горіна) Князь Дарбельяні («Ревнощі» М. Арцибашева) Гупер («Кішка на розпеченому даху» Т. Вільямса) Тит («Дивна місіс Севідж» Дж. Патріка) Пастор («Дерева помирають стоячи» А. Касони) Річард Віллі («№ 13» («Шалена ніч, або Одруження Пігдена») Р. Куні)

Ролі в кіно Сергій Потапов («Охламон», 2007, режисер Д. Панченко) Руслан Гейко («Гроші для доньки», 2007, режисер З. Буадзе) Зимін («Здивуй мене», 2008, режисер І. Кравчишин) Друг Малютіна («Не скажу», 2010) Олександр Петрович («Остання роль Рити», 2012) Тимофій Петрович («Соломонове рішення», 2018)

Примітки

Джерела

Олег Семенович Замятін на сайті Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки. Замятін Олег Семенович / С. А. Шевчишин  esu.com.ua Здатне вершити дива / Січневий Д. // Театрально-концертний Київ. — 2005, № 5 Олег Замятін  megogo.net