Сезон Бундесліги 1977–1978 був 15-им сезоном в історії Бундесліги, найвищого дивізіону футбольної першості ФРН. Він розпочався 6 серпня 1977 і завершився 29 квітня 1978 року. Діючим чемпіоном країни була «Боруссія» (Менхенгладбах), яка не змогла захистити чемпіонський титул, поступившись за гіршою різницею голів «Кельну», який і став переможцем сезону 1977/78.

Формат змагання Кожна команда грала з кожним із суперників по дві гри, одній вдома і одній у гостях. Команди отримували по два турнірні очки за кожну перемогу і по одному очку за нічию. Якщо дві або більше команд мали однакову кількість очок, розподіл місць між ними відбувався за різницею голів, а за їх рівності — за кількістю забитих голів. Команда з найбільшою кількістю очок ставала чемпіоном, а три найгірші команди вибували до Другої Бундесліги.

Зміна учасників у порівнянні з сезоном 1976–77 «Карлсруе», «Теніс Боруссія» і «Рот-Вайс» (Ессен) за результатами попереднього сезону вибули до Другої Бундесліги. На їх місце до вищого дивізіону підвищилися «Санкт-Паулі», переможець Північного дивізіону Другої Бундесліги, «Штутгарт», переможець Південного дивізіону, а також «Мюнхен 1860», який у плей-оф за місце у Бундеслізі здолав «Армінію» (Білефельд).

Огляд сезону Сезон 1977–78 завершувався вже наприкінці квітня, раніше ніж зазвичай, через проведення чемпіонату світу 1978 в Аргентині.

Боротьба за чемпіонський титул точилася до останнього туру між діючим чемпіоном «Боруссією» (Менхенгладбах) і «Кельном». Перед останнім туром команди мали однакову кількість очок, проте у «Кельна» була на десять голів краща різниця забитих і пропущених м'ячів. Попри таке відставання діючі чемпіони зробили спробу захистити титул, значно покращивши цю різницю, здолавши в останньому турі дортмундську «Боруссію» з рахунком 12:0, який викликав численні підозри у договірному характері цього матчу. Однак, цього виявилося недостатньо, оскільки «Кельн» у свою чергу також покращив свою різницю голів, здолавши в останньому турі «Санкт-Паулі» з рахунком 5:0, тож його різниця забитих і пропущених виявилася на 3 голи кращою, ніж у менхенгладбахців, і принесла «Кельну» третій в історії титул чемпіонів ФРН.

Команди-учасниці

Клуб Місто Стадіон Вміщує Берлін Олімпіаштадіон 100,000 Бохум Воновія Рурштадіон 40,000 Брауншвейг Айнтрахтштадіон 38,000 Бремен Везерштадіон 32,000 Дортмунд Зігналь Ідуна Парк 54,000 Дуйсбург Ведауштадіон 38,500 Дюссельдорф Райнштадіон 59,600 Франкфурт-на-Майні Вальдштадіон 62,000 Гамбург Фолькспаркштадіон 80,000 Кайзерслаутерн Бетценберг 42,000 Кельн Рейн Енергі Штадіон 61,000 Менхенгладбах Бекельбергштадіон 34,500 Мюнхен Олімпіаштадіон 80,000 Мюнхен Олімпіаштадіон 80,000 Саарбрюккен Людвігспаркштадіон 40,000 Гельзенкірхен Паркштадіон 70,000 Гамбург Вільгельм-Кох-Штадіон 32,000 Штутгарт Неккарштадіон 72,000

Турнірна таблиця

Результати

Найкращі бомбардири 24 голів Дітер Мюллер («Кельн») Герд Мюллер («Баварія» (Мюнхен))

21 гол Клаус Топпмеллер («Кайзерслаутерн»)

20 голів Манфред Бургсмюллер («Боруссія» (Дортмунд)) Клаус Фішер («Шальке 04»)

18 голів Юпп Гайнкес («Боруссія» (Менхенгладбах))

17 голів Карл-Гайнц Граніца («Герта» (Берлін)) Аллан Сімонсен («Боруссія» (Менхенгладбах))

16 голів Франц Гербер («Санкт-Паулі») Рудольф Зелігер («Дуйсбург»)

Склад чемпіонів

«Кельн»Воротар: Гаральд Шумахер (34). Захисники: Роланд Гербер (34 / 2); Герхард Штрак (32 / 2); Герберт Циммерманн (32 / 2); Гаральд Конопка (31 / 3); Бернгард Кулльман (27 / 6); Герберт Гайн (4); Райнер Нікот (1). Півзахисники: Гайнц Флое (34 / 14); Герберт Нойманн (34 / 8); Гайнц Зіммет (23 / 1); Окудера Ясухіко (20 / 4); Дітер Престін (14 / 3); Гольгер Вільмер (11 / 1); Юрген Гловач (5). Нападники: Дітер Мюллер (33 / 24); Рогер Ван Гоол (32 / 12); Ганнес Лер (8 / 1). (кількість ігор і голів наведені у дужках)

Головний тренер: Геннес Вайсвайлер.

Був у заявці, але не взяв участі у жодній грі чемпіонату: Геральд Ерманн; Вольфганг Вебер; Гайнц Папе; Норберт Шміц; Пребен Елк'яер-Ларсен ; Клаус Кеслінг.

Примітки

Посилання Архів Бундесліги сезону 1977/1978