Фабіан Гилярович Шантир (, Слуцьк - , Новозибків, УНР) — білоруський публіцист, прозаїк, поет, перекладач, громадський і державний діяч. Мав стосунки і спільного сина Антона із Зоською Верас.
Псевдоніми і криптоніми
Використовував псевдоніми: Н. Светлов; А. Хмара; криптоніми: Ф. Ш .; Ф. Ш-р; Фабіан Шан-р; Ш. Ф..
Біографія
Народився в родині муляра в Слуцьку, за іншими даними, в Копилі т. 5. Біографічний довідник. Мн: Видавництво «Білоруська радянська енциклопедія» імені Петруся Бровки, 1982. 29 с. Ant. . У грудні 1905 року він був заарештований за участь у революційних подіях в місті Старобин іувязнений у Слуцькій в'язниці (1905-1907). У 1909 жив у Слуцьку; 1910 у Копилі. Працював муляром, адвокатом, учителем. У 1914 мобілізований до армії , служив наглядачем польового госпіталю в Бобруйську. У 1916-1917 брав участь в роботі клубу «Білоруська хатка», куди приїжджав з Бобруйська. У 1917 став одним з лідерів лівого крила Білоруської соціалістичної громади. На З'їзді білоруських національних організацій (Мінськ, 25-27.3.1917) обраний до БНК; у липні 1917 - до Центральної ради білоруських організацій і партій. Брав участь у 1 Всебілоруському з'їзді (грудень 1917). На переломі квітня і травня 1918 року, в результаті розколу в БСГ увійшов до складу керівництва Білоруської партії соціалістів-революціонерів Dorota Michaluk: Białoruska Republika Ludowa 1918-1920. . З 1918 року в Червоній Армії, співробітник Слуцького повітового військового комісаріату, завідувач Смоленського відділення Білнацкому. Один з авторів збірки «Зажинки» (Москва, 1918). У тому ж році заарештований. У 1918 році він перебував у Бобруйську. Служив доглядачем польового госпіталю в Бобруйській фортеці. Під час роботи у фортеці його відвідувала Зоська Верас 05.01.2011 На острие истории .
На початку 1919 комісар з національних справ Тимчасового уряду БРСР. Після - співробітник Мінського губернського військового комісаріату та Особливої продовольчої комісії Західного фронту. Брав участь у виданні газети «Радянська Білорусь» . У 1920 році пішов у відставку на знак протесту проти територіального поділу БРСР. У лютому 1920 мобілізований до Червоної Армії. Незабаром заарештований і 29 травня 1920 розстріляний.
Творчість
Друкуватися почав у газеті «Наша нива», де в 1909-1912 розміщував прозові образки-імпресії; там же опублікував кілька поетичних творів. Розміщував вірші та публіцистичні статті в газеті «Денница». Автор оповідань «Захар» (1909), «Ніч», «Смерть убогого», «Під шум лісу» (все в 1910), «Святий Боже» (1917). Переклав білоруською мовою політичну брошуру В. Лібкнехта «Павуки і мухи».
Твори
Патрэбнасць нацыянальнага жыцця для беларусаў і самаадзначэння народа / Ф. Шантыр. — Слуцк: Друкарня З. Барнака: 1918. — 21 с. У час барацьбы: [Верш у прозе] // Крыніца. 1988, № 11. Зажынкі. М., 1918
У культурі Людмила Рублевська спільно з істориком Віталієм Скалабаном написала поему «Людвіка і Фабіан», присвячену любові Людвіки Сивицької (Зоськи Верас) і Фабіана ШантираРадянська Білорусія № 52 (23443). Вівторок, 23 березня 2010 року Від архівного документа - до художнього твору.
Примітки
Література
Маракоў Л. У. Рэпрэсаваныя літаратары, навукоўцы, работнікі асветы, грамадскія і культурныя дзеячы Беларусі, 1794—1991. Энц. даведнік. У 10 т. — Т. 2. — Мн:, 2003. ISBN 985-6374-04-9 Казбярук У. Рамантычны пошук. Мн., 1983; Гарэцкі М. Шантыр Фабіан // Гарэцкі М. Гісторыя беларускай літаратуры. Мн., 1992; Мяснікоў А. Нацдэмы: Лёс і трагедыя Фабіана Шантыра, Усевалада Ігнатоўскага і Язэпа Лёсіка. Мн., 1993; Черепко С. Капкан. Загадка смерти наркома Фабияна Шантыра // Советская Белоруссия. 2000. 26 августа;