Мико́ла Гео́ргійович Гавриленко ( , місто Маріуполь, тепер Донецької області — , місто Донецьк) — радянський господарський керівник, директор Маріупольського металургійного заводу імені Ілліча (у 1949—1957 роках). Депутат Верховної Ради СРСР 3-го скликання.
Біографія З 1927 року почав працювати різноробом на Маріупольському металургійному заводі імені Ілліча.
У 1931—1936 роках навчався спочатку в Харківському інженерно-будівельному інституті, потім у Ленінградському політехнічному інституті.
З 1936 по 1941 рік — начальник зміни і начальник прокатного цеху Маріупольського заводу імені Ілліча Сталінської області. Під час німецько-радянської війни перебував у евакуації та очолював один з цехів Магнітогорського металургійного комбінату.
Член ВКП(б) з 1943 року.
У 1945—1949 роках — начальник броньового відділу, заступник головного інженера Маріупольського металургійного заводу Сталінської області.
У 1949—1957 роках — директор Ждановського металургійного заводу імені Ілліча Сталінської області.
З червня 1957 до квітня 1961 року — заступник голови, з квітня 1961 до жовтня 1965 року — перший заступник голови Ради народного господарства (раднаргоспу) Сталінського (Донецького) економічного адміністративного району.
З жовтня 1965 до жовтня 1969 року — 1-й заступник міністра чорної металургії Української РСР.
До виходу на пенсію у 1990 році працював в науково-дослідних інститутах.
Нагороди орден Леніна (19.07.1958) два ордени Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» орден Червоної Зірки медалі заслужений металург Української РСР (16.07.1965)
Джерела Сайт Мариупольского металлургического комбината имени Ильича (фото)