Гданська корабельня () — польське підприємство машинобудівної промисловості, розташоване в Гданську, зайняте в галузі суднобудування та ремонту.

Відома як місце зародження профспілки та політичного руху «Солідарність».

Передісторія

1470-ті — у Гданську запрацювали перші суднобудівні верфі на базі місцевих столярних майстерень. 1804 — у Гданську заснована верф Яна Клавіттера, яка спочатку будувала дерев'яні вітрильні судна, згодом річкові пароплави. 1844 — на землі, придбаній урядом Пруссії в комунального муніципалітету, було створено військово-морську майстерню, перетворену на Королівський корветський будівельний завод. 1871 — завод перейменований на «Kaiserliche Werft». Верф перебувала у державній власності і працювала виключно для потреб флоту. 1890 — на території площею 50 га поблизу Імператорської верфі було засновано «Schichau-Werft». Виробництво верфі включало торговельні, пасажирські, вантажні та військові кораблі. 1922 — Конференція послів відповідно до статті 107 Версальського договору присудила Імператорську верф Великій Британії, Франції, Італії та Японії. Згідно положень Версальського договору, ці країни повинні були передати цю верф Польщі або Данцигу, подавши заявку на її функціонування, або знайти інше рішення. На вимогу союзницької комісії з частини німецьких активів було створено міжнародне акціонерне товариство за участю польського капіталу (20 %), Данцига (20 %), Великої Британії (30 %) та Франції (30 %). Верф отримала англомовну назву «The International Shipbuilding and Engineering Company Limited» та німецькомовну «Danziger Werft und Eisenwerkstatten Aktiengesellschaft». Міжвоєнний період — польський уряд прагнув посилити свій вплив на верфі, як і Вільне місто Гданськ, підтримане Німеччиною. 1937 — англійська частка капіталу викуплена німцями. 1939 — з початком польської кампанії верф у Гданську спочатку захопило Вільне місто Данциг, а в 1940 році — Третій Рейх. Роки Другої світової війни в історії обох корабелень характеризується виробництвом суден для потреб Крігсмаріне, переважно підводних човнів.

Історія

Повоєнний період 14 червня 1945 року Морський департамент Міністерства промисловості створив Союз польських корабелень центром у Гданську. Об'єднання мережі корабелень було завершено 30 серпня того ж року. Союз включав управління 11 корабелень, що діяли у Вільному місті Гданськ. Ці підприємства були пронумеровані: Stocznia Nr 1 – колишня гданська верф «Danziger Werft»; Stocznia Nr 2 – колишня верф «Schichaua»; Stocznia Nr 3 – колишній завод «Wagonów»; Stocznia Nr 4 – колишня «Stocznia Wojana». 13 вересня 1945 року на Верфі № 1 офіційно запущено ремонт суден. Додатковим виробництвом верфі № 1 було складання 1812 тракторів, 20 паровозів та 500 вантажних автомобілів у рамках проектів УНРРА. 1946 — два плавучих доки, затоплені у роки війни, були відремонтовані та відкрито механічний відділ, який дозволив розпочати ремонт суден. У 1946 році було відремонтовано 166 суден, а для повної реконструкції було прийнято велике вантажне судно Варте, яке затонуло у Гдині у 1944 році. Роботи на цьому судні були закінчені 6 травня 1949 року і передані польському судновласнику під назвою «Warta». До кінця 1947 року головним завданням Гданських корабелень була модернізація суден різного типу. Верф № 2 виготовив сталеві мостові конструкції та відремонтував парові машини для власних виробничих потреб, Верф № 3 розпочав будівництво рибальських човнів, рятувальних човнів, Верф № 4 розпочала оновлення барж та річкових суден. У 1946 році було вирішено, що суднобудівна галузь повинна розвиватися як частина загальнодержавної планової економіки. У її рамках було розроблено десятирічний план розвитку суднобудівних підприємств, який передбачав будівництво 164 суден загальною вантажопідйомністю 357 000 тонн для польських судновласників. Ці завдання мали виконувати суднобудівні заводи № 1, № 2 та № 3.

Гданська корабельня 19 жовтня 1947 року на базі сусідніх корабелень № 1 та № 2 було створено Гданську корабельню. Того ж року розпочато будівництво риболовних суден типу B368, спроектованих польськими конструкторами. Роботою керував інженер Єжи Дорффер, згодом професор Гданської політехніки. Він розробив інноваційне рішення будівельного процесу, що полягає у складанні всього корпусу у обертовій колисці, що дало змогу зварювати дно та боки корпусу в горизонтальному положенні. 3 квітня 1948 урочисто закладені кілі для двох рудних суховантажних суден вантажопідйомністю 2 540 тонн типу B30. Вони були першими суднами, повністю побудованими в Польщі. 6 листопада 1948 року спущено на воду перше судно побудоване у післявоєнній Польщі — SS Sołdek. Судно назване на честь працівника Гданської верфі Станіслава Солдека. Наказом міністра судноплавства від 20 лютого 1950 року Об'єднані польські корабельні перетворені на Центральну раду корабельної промисловості (CZPO)Zarządzenie Ministra Żeglugi z dnia 20 lutego 1950 r. o utworzeniu «Centralnego Zarządu Przemysłu Okrętowego». M.P. 1950 nr 24 poz. 255, а відділення ZSP — на чотири державні підприємства: Гданська корабельняZarządzenie Ministra Żeglugi z dnia 20 lutego 1950 r. o utworzeniu przedsiębiorstwa państwowego pod nazwą «Stocznia Gdańska». M.P. 1950 nr 24 poz. 256, Північна корабельняZarządzenie Ministra Żeglugi z dnia 20 lutego 1950 r. o utworzeniu przedsiębiorstwa państwowego pod nazwą «Stocznia Północna». M.P. 1950 nr 24 poz. 257, Гдинська корабельняZarządzenie Ministra Żeglugi z dnia 20 lutego 1950 r. o utworzeniu przedsiębiorstwa państwowego pod nazwą «Stocznia Gdyńska». M.P. 1950 nr 24 poz. 258 та Щецинська корабельняZarządzenie Ministra Żeglugi z dnia 20 lutego 1950 r. o utworzeniu przedsiębiorstwa państwowego pod nazwą «Stocznia Szczecińska». M.P. 1950 nr 24 poz. 259. 29 вересня 1950 року розпочато експортне виробництво суден. У 1950 році розпочалося будівництво службової залізничної лінії А-1 на колишній Верфі № 1, до острова Острув був збудований понтонний міст. Наприкінці 1950 року кораблі будувалися в усіх 9 доках, 2 корпусних приміщеннях та 2 плавучих доках, а за рік 24 судна на різних етапах спущено на воду. Серед них були прототипи загальних вантажних суден B51 вантажопідйомністю 700 тонн та траулери B10 вантажопідйомністю 420 тонн. Над доками А-3 та А-4 встановлено козлові крани вантажопідйомністю 40 тонн. 1952 — корабельня створила власне конструкторське бюро. У 1953-1955 роках Гданська корабельня вдвічі збільшила виробництво: запущено 33 корпуси і передало 35 суден судновласникам: серед них, крім вантажопідйомників Б32, були траулери Б10 (серія з 89 одиниць). У 1955 році створено відділення К-5, де успішно виготовлялися сучасні траулери Б14. У період з травня 1957 по лютий 1961 року 45 суден цього типу було передано польським та радянським судновласникам. У середині 1950-х років розпочато проектування генерального вантажного судна B54 вантажопідйомністю 10 000 тонн. У період із січня 1955 по жовтень 1956 року побудований та обладнаний перший корабель такого типу («Marceli Nowotko»), який прийняли польські океанські лінії. Після будівництва парових траулерів В14 розпочалося будівництво сучасних заводських траулерів В15 вантажопідйомністю 1 200 тонн. Ці кораблі були побудовані на розширеній площі відділу К5, який після розширення в 1961 році отримав назву суднобудівного заводу «С». У 1961 році кількість побудованих теплоходів перевищила кількість введених в експлуатацію пароплавів. 14 серпня 1958 року на відділенні К-3 розпочався перший страйк робітників на Гданській корабельні. Основною причиною були складні умови праці та дуже низькі зарплати. У страйку також взяли участь працівники відділення К-2. У 1960 році на Гданській корабельні працювало 10 цехів. Тоді було запущено 32 корпуси загальною вантажопідйомністю 207 200 тонн, що поставило цей завод на 5-те місце серед суднобудівних підприємств у світі. У 1960 році на верфі було створено цех з виробництва двигунів «S2», який випускав двигуни, що мали ліцензію «Burmeister & Wain». У 1961 році був запущений перший двигун, якому дали назву «Gdańsk 1». Копія цього двигуна була зібрана на верфі з частин, що постачалися з Данії, а 40 % деталей виготовлено у Гданську. Прототипом був 5-циліндровий, двотактний двигун з імпульсним підсиленням, реверсивний, типу 562VT2BF-140 потужністю 4008,5 кВт (5450 к.с.). До 1969 року за цією ліцензією було виготовлено 35 двигунів, а також 29 6-циліндрових двигунів типу 662VT2BF-140. У 1971 році S2 розпочав виробництво 7-циліндрових двигунів 762VT2BF-140, адаптованих для дистанційного керування. В середині 1962 року останній пароплав покинув Гданську корабельню. У 1961 році було запущено унікальне судно — танкер B70 вантажопідйомністю 19 000 тонн. Друге судно такого типу, запущене в 1961 році («Балаклава»). 13 грудня 1961 року на судні «MS Maria Konopnicka», що перебувало на останній стадії будівництва (вже після випробувань у морі), через пошкодження у паливному трубопроводі спалахнула пожежа, внаслідок чого загинуло 22 працівники верфі. У 1960-1968 роках було побудовано 83 судна типу B514 та B45 у двох серіях. З 1963 року основним напрямком суднобудівного заводу в Гданську були рибальські судна, призначені для обслуговування у відкритому морі та загальні вантажні судна. Це були судна типів B-22, B-64, B-67, B-69 та B-670. У 1961 році було закладено кіль першого судна B64 вантажопідйомністю 10 000 тонн. У 1964-1967 роках було побудовано 14 таких суден. Останні з них, серії B69 і B670, були плавучими заводами з технологічним обладнанням. Порівняльне дослідження базових кораблів, побудованих для СРСР в Японії, Німеччині та Польщі, проведене в 1968 році, підтвердило високий рейтинг користувачів та найкращу прибутковість суден, побудованих у Гданську. Також був запущений новий цех з ремонту тралів типу B26. В період 1961-1970 років було побудовано 45 таких суден. З 1967 року паралельно будувався новий траулер типу B22 вантажопідйомністю 1 500 тонн, а згодом інші агрегати B419, B414, B408 та B671. Чисельною серією було побудовано сучасний збірний тип B44 вантажопідйомністю 12 500 тонн. В період 1963—1967 років було побудовано 22 такі судна. Продовжували цю серію загальнонаціональні вантажні судна B40 подібної вантажопідйомності, версія B442, побудовані для польського судновласника у 1968—1972 роках. У 1967 році на верфі для норвезького судновласника було збудовано прототип судна типу B459 вантажопідйомністю 2280 тонн («Gdańsk»). За два роки до Норвегії було доставлено шість таких суден. У 1968 році для Норвегії був побудований один корабель типу B448 зі ще складнішим обладнанням, пристосованим для плавання по Суецькому, Панамському каналах та Великих озерах.

Гданська корабельня імені Леніна

15 квітня 1967 року Гданській корабельні присвоєно ім'я Володимира Леніна. 14 грудня 1970 року було оголошено про підвищення цін на м'ясо та інші продукти харчування. Це спричинило страйк на Гданській верфі, а потім на інших корабельнях та підприємствах по всій Померанії. Проти страйкуючих працівників корабельні застосовані збройні сили, які атакували страйкуючих працівників верфі у Гданську (16 грудня), а також робітників верфі у Гдині, які виходили на роботу (17 грудня). Було вбито кілька десятків людей. Точна їх кількість не відома донині. 1971 року страйкуючі працівники верфі обрали своїх представників і призначили Ради робітників незалежним дорадчим органом управління окремих відділів та окремо Радою робітників Гданської корабельні. 1971—1975 — інвестиції, задіяні на суднобудівному заводі в Гданську, включали реконструкцію цехів B1, B2, B3 та B4, придбання сучасних кранів «Kone» з Фінляндії вантажопідйомністю до 150 тонн, та будівництво сучасного обладнання для обробки та збірних робіт. Не всі модернізаційні роботи, заплановані тоді, були завершені.

У 1970-х роках гданське суднобудівне підприємство збудувало будувало судна переважно для СРСР.