Отець Василь (в миру — Васи́ль Іва́нович Пи́шний) ( 5 жовтня 1943, Широке, УРСР) — український священник, ігумен Православної Церкви України (до 2019 року — УПЦ МП). Настоятель Свято-Покровської церкви (Рубанівське).
Життєпис Василь Пишний народився у лоцманському селі Широке на Дніпропетровщині. Служив у військах ППО ЗС СРСР у Львові. Вчився на біофаці в ДГУ. Потім вчився в ЛДС і МДА. Священицьке служіння розпочав 1969 року. Служив в Ярославському кафедральному соборі, потім в Бодайбо (Сибір), в церкві Різдва Христового. З 1997 року - в Україні, в Рубанівській церкві Покрови Пресвятої Богородиці.
З ініціативи отця Василя в Рубанівському було відкрито хату-музей поета й етнографа Івана Манжури та організовано на його честь щорічне поетичне свято .
Наприкінці грудня 2018 року, ще до офіційного отримання Томосу про автокефалію, отець Василь після служби виніс на розсуд вірян пропозицію про перехід під юрисдикцію новоствореної ПЦУ, яку громада одноголосно підтримала . Таким чином рубанівська Свято-Покровська церква стала першим храмом на лівобережній Україні, що виказав вірність об'єднаній українській церкві.
Книговидання Отець Василь заснував благодійне видавництво «Навіки» та ініціював упорядкування і друк безкоштовних книг-дарунків, підготовкою яких займалися священники його храму та віряни. Основою для видань стали здебільшого статті та оповіді етнографічного, патріотичного і релігійного характеру. Протягом 2008—2018 років було видано
Окрім того, було видано поетичні збірки та спогади Івана Манжури, Лесі Степовички, Михайла Пишного (брата отця Василя) та інших.
Примітки
Посилання