Воєнінженер 2 рангу (від «воєнний» та  — «здібність», «винахідливість») — військове звання старшого офіцерського інженерного складу в Червоної армії СРСР з 1935 року по 1940/43 роки (поступово скасовувалося в різних родах військ та службах).

Еквівалентом звання було: у сухопутних силах звання майор, у ВМС капітан ІІІ рангу.

Воєнінженер 2 рангу був вище за рангом ніж воєнінженер 3 рангу і нижче за рангом ніж воєнінженер 1 рангу.

Історія використання

1935-1940 22 вересня 1935 року, при введенні персональних військових звань«О введении персональных военных званий начальствующего состава РККА», для начальницького складу військово-технічного складу РСЧА та ВМС, були введені окремі звання, які відрізнялися від загальновійськових. Еквівалентом звань командного складу «майор» (сухопутні сили), та «капітан ІІІ рангу» Слід зауважити, що у 1935-1940 роках військове звання капітан І рангу у сухопутних силах відповідало військовому званню вищого командного складу комбриг., було звання військово-технічного складу «воєнінженер 2 рангу».

1940 Указами Президії Верховної Ради СРСР від 7 травня 1940 «Про встановлення військових звань вищого командного складу Червоної Армії» () та «Про встановлення військових звань вищого командного складу Військово-Морського Флоту» () вводилися генеральські та адміральські звання для вищого командного склада. Крім того цими указами встановлювалися нові звання для інженерів корабельної служби, дорівняні до звань командного складу. Еквівалентом звання «воєнінженер 2 рангу» серед корабельного інженерного складу стає звання «інженер-капітан ІІІ рангу» З 1940 року військове звання капітан І рангу у сухопутних силах стало відповідати військовому званню старшого командного складу полковник..

1942-1943 У 1942/43 роках відбувається уніфікація військових звань різних складів та служб РСЧА та РСЧФ.

З 1942 року звання «воєнінженер 2 рангу» згідно постанов ДКО СРСР поступово замінюється на звання «інженер-майор»: від № 1180сс «Питання військово-повітряних сил Червоної Армії» введене звання інженер-майор інженерно-авіаційної служби; від № 1381 «Про введення персональних військових звань інженерно-технічному складу артилерії Червоної Армії» і наказом військового комісаріату оборони СРСР №68 від введене звання інженер-майор інженерно-артилерійської служби. від № 1408 «Про введення персональних військових звань інженерно-технічному складу автобронетанкових військ Червоної армії» і наказом військового комісаріату оборони СРСР №71 від вводилися звання інженерно-технічного складу, зокрема інженер-майор інженерно-танкової служби. від № 1528 «Про введення персональних військових звань інженерно-технічному складу ВПС ВМФ» і наказом НК ВМФ від ті самі звання вводились в ВМФ СРСР; у введено звання інженер-майор для військово-технічного складу берегової служби ВМФ.

Останнім звання воєнінженера 2 рангу було скасовано у військово-технічного складу технічних військ, що відбулося

Знаки розрізнення Сухопутні сили та авіація РСЧА

Знаки розрізнення військово-технічного складу сухопутних і повітряних сил РСЧА, були червоні, їх носили на петлицях свого роду військ з відповідним особливим значком (емблемою).

Для звання воєнінженер 2 рангу був встановлений знак розрізнення два прямокутника («шпали») в петлиці, як у майора, відрізняючись тільки окантовкою петлиць. Замість командирської золотистої окантовки була чорна (на чорних петлицях-червона чи синя), як у решти начальницького складу, а також у молодшого комскладу і червоноармійців.

Військовослужбовці військово-технічного складу РСЧА не мали на рукавах нашивок які були присутні у командного складу.

ВМС Командний склад ВМС, а також начальницький (військово-політичний, військово-технічний) склад який займав посади на кораблях, носили галуни жовтого (золотого) кольору. Інший начальницький склад (не командний) використовував галуни білого (сряблястого) кольору. Над галунними стрічками розташовувалася галуна п’ятипроменева зірка (відповідно срібляста чи золотиста).

Воєнінженери 2 рангу мали по три середніх галуни на рукавах, як капітани ІІІ рангу.

Див також Інженер-майор

Примітки

Джерела

Мурашев Г. А. Титули, чини, нагороди. 3-є видання. — СПб.: ТОВ «Видавництво «Полігон», 2003. — 347с.іл. 16 стор. Кол.іл. (Історична бібліотека) — ISBN 5-89173-148-7 Ганічев П. П. Військові звання. — М.: ДТСААФ, 1989. — 164 с. — ISBN 5-7030-0073-4

Молодше званняВоєнінженер 3 рангу Військово-технічний склад РСЧА СРСРВоєнінженер 2 рангуСтарше званняВоєнінженер 1 рангу