Флот внутрішніх вод (або флот «бурих вод», флот «коричневих вод»; ) — узагальнена назва військово-морських сил, призначених для ведення бойових операцій у річкових акваторіях, на озерах та у прибережних мілководдях. Етимологія англомовного терміна пов'язана з характерним кольором води у таких водоймах, насичених ґрунтовими осадамиButler, Rhett A. “Diversities of Image - Rainforest Biodiversity.” Mongabay.com / A Place Out of Time: Tropical Rainforests and the Perils They Face. 9 January 2006..
Англомовний варіант терміна з'явився у ВМС США під час Громадянської війни і стосувався підрозділів Флоту Союзу, які діяли на Міссісіпі. З того часу він застосовується для позначення річкових і озерних флотилій, що складаються з невеликих канонерських човнів та катерів, іноді разом з більшими плавучими базами, Приміром, під час війни у В'єтнамі такі плавучі бази створювались з модифікованих десантних кораблів LST часів Другої світової війни.
Флот внутрішніх вод суттєво відрізняється від морехідного флоту відкритого моря. Проміжною ланкою між ними є флот ближнього моря. На відміну від морехідних кораблів, кораблі та катери річкових та озерних флотилій мають невеликі розміри та малу осадку. Водночас, відповідні технічні характеристики корабельно-катерного складу флоту внутрішніх вод суттєво ускладнюють його застосування у відкритому морі. Тактика застосування флоту внутрішніх вод також суттєво відрізняється, оскільки має враховувати такі виклики, як обмеженість маневру у замкнених водоймах, вразливість від засобів ураження сухопутних сил, таких як польова артилерія, стрілецьке озброєння тощо.
Історія
Ранні формування
Велика Британія: У 1798–1813 роках на річці Темза існував «Корпус річкових ополченців», створений для захисту та супроводу королівських барж. Дунайські флотилії: У XVIII–XIX століттях Габсбурзька та Османська імперії утримували флотилії на Дунаї, використовуючи спеціалізовані човни-чайки.
XIX століття
Наполеонівські війни: Після втрати океанського флоту у 1807 році Данія-Норвегія швидко побудувала річковий флот для ведення війни на канонерках. Американо-мексиканська війна: ВМС США використовували річкові сили для вторгнення в мексиканські міста вздовж річок Табаско та Пануко (1846). Громадянська війна в США: Реалізація плану «Анаконда» передбачала блокаду Півдня та контроль над річкою Міссісіпі. ВМС США використовували канонерські човни та річкові броненосці (наприклад, USS Cairo). Через каламутну коричневу воду річки кораблі, які брали участь у кампаніях на Міссісіпі, швидко отримали назву «коричневоводний флот», на відміну від звичайного флоту США (який відттоді також називався називався глибоководним або синьоводним флотом). Парагвайська війна (1864–1870): Бразильський флот, що складався з великих броненосців та моніторів, відіграв вирішальну роль у прориві повз фортецю Умаїта на річці Парагвай.
Початок XX століття
Китай: У 1920-х роках США використовували річкові канонерки Азійського флоту (т. зв. «Китайський флот») для захисту своїх інтересів та боротьби з піратами (дипломатія канонерок). Японсько-китайська війна (1937—1945): Імперський флот Маньчжоу-го патрулював річки Сунгарі, Амур та Уссурі.
Холодна війна та сучасність
Війна в Індокитаї (1946–1954) ВМС Франції створили «Дінассо» (морські штурмові дивізії) для дій у дельтах річок Меконг та Червона. Вони використовували модифіковані десантні судна для транспортування піхоти та вогневої підтримки. Моряки, які служили на «Дінассо», називалися «флотом у хакі», на відміну від моряків, які служили в океані і називалися «флотом у білому».
Колоніальна війна Португалії (1961–1974) Португалія створила потужний річковий флот (відомий як «Морський пил» або Poeira Naval) для дій в Анголі, Мозамбіку та Гвінеї. Використовувалися малі патрульні катери та десантні судна, оснащені артилерією та ракетними установками, для боротьби з партизанами та контролю водних шляхів.
Війна у В'єтнамі У 1965 році ВМС США офіційно сформували річковий флот для операцій у дельті Меконгу.
Техніка: Використовувалися швидкісні патрульні катери з водометними рушіями, алюмінієві катери типу Swift Boat та штурмові патрульні катери. Тактика: Спільно з Армією США було створено Мобільні річкові сили, що використовували плавучі бази. Операції: Операції Market Time та Game Warden успішно блокували постачання зброї В'єтконгу водними шляхами. У 1970 році в рамках політики «в'єтнамізації» ці сили були передані Південному В'єтнаму.
Примітки