Давньоугорські племена (, ) — конфедерація угорських племен в епоху переселення народів, пов'язана зі вторгненням у Паннонію наприкінці IX — на початку X століття та формуванням угорської батьківщини, що згодом набула вигляду християнської монархії — Угорського королівства, заснованого близько 1000 року.András Róna-Tas, Hungarians and Europe in the early Middle Ages: an introduction to early Hungarian history, Central European University Press, 1999, p. 319George H. Hodos, The East-Central European region: an historical outline, Greenwood Publishing Group, 1999, p. 19S. Wise Bauer, The history of the medieval world: from the conversion of Constantine to the First Crusade , W. W. Norton & Company, 2010, p. 586.

Угорська передісторія Угорська передісторія () охоплює період історії угорського народу, або мадярів, який почався з відділення угорської мови від мов інших фінно-угорських мов близько 800 року до н. е. і закінчився угорським завоюванням Карпатського басейну близько 895 року нашої ери. Ґрунтуючись на найдавніших записах про мадярів у візантійських, західноєвропейських та угорських хроніках, вчені протягом століть вважали їх нащадками стародавніх скіфів і гунів. Ця історіографічна традиція зникла після усвідомлення подібності між угорською мовою та уральськими мовами наприкінці XVIII століття. Відтоді лінгвістика стала основним джерелом вивчення етногенезу угорців. Крім того, хроніки, написані між IX і XV століттями, результати археологічних досліджень і фольклорні аналогії дають відомості про ранню історію мадярів.

Дослідження у скам'янілостях пилку певних дерев, зокрема модрини та в'яза, та їх назви у споріднених мовах, дозволяє припускати, що носії протоуральської мови — розрізнені групи неолітичних мисливців, жили в регіоні Уральських гір в 4 тисячолітті до н. е. Вони селились на значних територіях, що зумовило розвиток окремої прафінно-угорської мови до кінця тисячоліття. Лінгвістичні дослідження та археологічні дослідження свідчать про те, що ті, хто розмовляв цією мовою, жили в ямах і використовували декоровані глиняні посудини. Заболочення території після 2600 року до нашої ери спричинило нові міграції. Немає наукового консенсусу щодо Urheimat, тобто первісної батьківщини угорських народів — одні дослідники вважають. що вони жили або в районі річки Тобол, інші — вздовж річки Ками та верхів'їв річки Волги близько 2000 років до нашої ери. Вони жили осілими громадами, вирощували просо, пшеницю та інші зернові культури, розводили тварин — особливо коней, велику рогату худобу, свиней. Запозичення слів, пов'язаних із тваринництвом, з праіранських племен, показують, що вони мали тісні контакти зі своїми сусідами. Найпівденніші групи угрів перейняли кочовий спосіб життя близько 1000 р. до н. е. через розширення степів на північ.

Розвиток угорської мови розпочався приблизно в 800 р. до н. е. зі зникненням пасовищ, що спричинило міграції кочових угорських груп на південь. Історія стародавніх мадярів протягом наступної тисячі років невідома; вони жили в степах, але місце знаходження їхнього Urheimat є предметом наукових дебатів. Відповідно до однієї з теорій, вони спочатку жили на схід від Уралу та мігрували на захід до «Великої Угорщини» не пізніше 600 року нашої ери. Інші вчені стверджують, що Magna Hungaria була початковою батьківщиною мадярів, звідки вони переселилися або в регіон Дону, або в басейн річки Кубань до 830-х років нашої ери. Сотні запозичених слів із тюркських мов чуваського типу доводять, що мадяри були тісно пов'язані з тюркськими народами. Візантійські та мусульманські автори розглядали їх як тюркський народ у 9-10 століттях.

Союз між мадярами та болгарами наприкінці 830-х років був першою історичною подією, яка була точно зафіксована у зв'язку з мадярами. За словами візантійського імператора Костянтина VII Багрянородного, мадяри жили в Леведії на кордонах Хозарського каганату на початку IX століття і підтримували хозар у їхніх війнах «протягом трьох років». Мадяри були організовані в племена, кожне з яких очолювали свої «воєводи», тобто воєначальники. Після навали печенігів на Леведію група мадярів перейшла через Кавказькі гори і оселилися на землях на південь від гір, але більшість людей втекла в степи на північ від Чорного моря. Зі своєї нової батьківщини, відомої як Етелькьоз, у 870-х роках мадяри контролювали землі між Нижнім Дунаєм і Доном. Конфедерація їхніх семи племен очолювалася двома верховними вождями, кенде та дьюла. Кабари  – група бунтівних підданих хозарів — приєдналися до мадярів в Етелькьозі. Мадяри регулярно нападали на сусідні слов'янські племена, змушуючи їх платити данину і захоплюючи полонених для продажу візантійцям. Скориставшись війнами між Болгарією, Східним Франкським королівством і Моравією, вони проникали до Центральної Європи між 861 і 894 рр. щонайменше чотири рази. Нове вторгнення печенігів змусило мадярів залишити Етелькьоз, перетнути Карпати й оселитися в Паноннії близько 895 року.

Етноніми Етнонім угорського племінного союзу невизначений. Згідно з однією з точок зору, в описах Анонімуса Угорського, федерація називалася «Hetumoger» (сучасне угорське «Hétmagyar») або «федерація семи мадярів», тобто, «сім князів, які називаються сім мадярів»Gyula Decsy, A. J. Bodrogligeti, Ural-Altaische Jahrbücher, Volume 63 , Otto Harrassowitz, 1991, p. 99. Існує версія, що українське слово мадяр*Згідно фонетичних та фонологічних правил угорської мови, слово «Мадяр» вірно буде читати та вимовляти як «Модьор» (угор. модьор) походить від імені найбільшого угорського племені, що називалося «Медьер» (угор. «Megyer»). Племінним ім'ям стало українське «Мадяр» (угор. «Модьор»), що відноситься до угорського народу в цілому і використовується у самоназві країни «Magyarország» («Модьоросаґ», )György Balázs, Károly Szelényi, The Magyars: the birth of a European nation , Corvina, 1989, p. 8Alan W. Ertl, Toward an Understanding of Europe: A Political Economic Précis of Continental Integration , Universal-Publishers, 2008, p. 358Z. J. Kosztolnyik, Hungary under the early Árpáds: 890s to 1063 , Eastern European Monographs, 2002, p. 3.

Під різними етнічними назвами угорці згадуються в арабських, візантійських, слов'янських і західноєвропейських джерелах у 9-10 століттях. Арабські вчені називали їх мадярами, башкирами або турками. Візантійські автори згадували їх як гунів, унгрів, тюрків або савардів. Слов'янські джерела вживали етноніми угри, а західноєвропейські автори писали про хунгрів, паннонців, аварів, гунів, тюрків і агаренів. На думку лінгвіста Дьюли Немета, численні етноніми — особливо унгри, саварди та турки  – відображають те, що мадяри були інтегровані в різні імперії євразійських степів — племінні конфедерації оногурів і сабірів, а також Тюркського каганату  – до здобуття незалежності. Назва «башкири», ймовірно, походить від близькості до тюркомовних башкир, групи, яка й на сьогодні залишається на південному Уралі.

Ібн Руста першим зафіксував варіант самоназви угорців; (аль-Маджгарійя). Згідно з науковою теорією, етнонім «мадяри» є складним словом — перша частина слова (magy-) була пов'язана з кількома записаними або гіпотетичними словами, включаючи самоназву мансі (māńśi) і реконструйоване угорське слово для людини (*mańća). Друга частина (-er або -ar) могла розвинутися з реконструйованого фінно-угорського слова-назви чоловіка або хлопчика (*irkä)або від тюркського слова зі схожим значенням (ери або ірі). Алан В. Ертл пише, що етнонім спочатку був назвою меншої групи, племені Мег'єр; воно розвинулося в етнонім, тому що меґер був наймогутнішим племенем у народі. Більшість вчених погоджуються, що угорський екзонім та його варіанти походять від імені оногурів. Ця форма почала поширюватися в Європі за слов'янського посередництва.

Письмові джерела називали мадярів «угорцями» ще до завоювання Паннонського басейну, коли вони ще проживали в степах Східної Європи, в Північному Причорномор'ї. У 837 році «Унгрі», згадуються Георгієм Монахом; у 862 році «Унгрі» в «Бертинських анналах» (); у 881 році «Унгарі» в «Annales ex Annalibus Iuvavensibus» (також звані «Annals of Salzburg»). Англійська назва народу «Hungarian» є похідною від латинських форм «Ungri» або «Ungari».

До давніх угорських племен відносять сім мадярських племен, до яких приєдналися три хазарські роди Каварів: Єну — (, ) Кеси — (, ) Кийр — (, ) Кюртдьормот — (, ) Медьєр — (, ) Нєйк — (, ) Тор'ян — (, ) Кавари — (, )

Формування угорського народу

До відокремлення угорської мови (до бл. 800 р. до н. е.)

Угорську мову традиційно класифікували як угорську мову в сім'ї уральських мов, але існують й інші погляди. Наприклад, лінгвіст Тапані Салмінен заперечує існування протоугорської мови, кажучи, що угорська мова була членом «ареальної генетичної одиниці», яка також включала пермські мови. Палеолінгвістичні дослідження свідчать про те, що носії протоуральської мови жили на території, де росли разом чотири дерева — модрина, ялиця, ялина та в'яз. Вивчення пилку в скам'янілостях показує, що ці дерева можна було знайти по обидві сторони Уральських гір вздовж річок Обі, Печори і Ками в 4 -му тисячолітті до н. е. У цей період землі між Уралом і Камою були малозаселені. Приблизно з 3600 року до нашої ери неолітична матеріальна культура з регіону Уралу поширилася на великі території на захід і схід. Виникли регіональні варіанти, що демонструють появу груп людей, які не мали тісного контакту між собою.

Близько 1000 основних слів угорської мови, включаючи назви пір року та природних явищ, а також найбільш часто вживані дієслова, мають споріднені слова в інших фінно-угорських мовах, що свідчить про тимчасове існування протофінно-угорської мови. Приблизно між 2600 і 2100 роками до нашої ери кліматичні зміни спричинили поширення боліт по обидва боки Уралу, змусивши групи жителів покинути свої місця проживання. Фінно-угорська мовна єдність зникла, а нові мови виникли близько 2000 року до нашої ери.

Подальші кліматичні зміни, що відбулися між 1300 і 1000 роками до н. е., спричинили розширення степів на північ приблизно на 200—300 кілометрів, що змусило найпівденніші угорські групи прийняти кочовий спосіб життя. Близько 800 року до нашої ери клімат знову змінився з початком більш вологого періоду, що змусило кочові угорські групи розпочати міграцію на південь, слідуючи лукам. Їхній рух відокремив їх від північних угорських груп, що дало початок розвитку мови, з якої виникла сучасна угорська. За словами історика Ласло Контлера, концепція «захмарного дерева» та деякі інші елементи угорського фольклору, ймовірно були успадковані з періоду фінно-угорської єдності. Мелодії найпоширеніших угорських похоронних пісень виявляють подібність до мелодій хантських епічних пісень

Первісна батьківщина угорців(бл. 800 р. до н. е. — до 600 р. н. е.)

Олень і орел, які є популярними мотивами угорського мистецтва X століття, мають близькі аналогії в скіфському мистецтві. Скіфи, сармати та інші народи, які розмовляли індоіранськими мовами, домінували в євразійських степах між приблизно 800 р. до н. е. і 350 р. н. е. У цей період усі етнічні групи в степах були кочівниками з майже однаковою матеріальною культурою, для яких певна ідентифікація мадярів неможлива, саме тому точне місцезнаходження їхньої батьківщини є предметом наукових дебатів. Рона-Тас каже, що розвиток угорської мови почався в районі річок Ками та Волги, на захід від Уралу. Археолог Іштван Фодор пише, що первісна батьківщина лежала на схід від Уралу. Він каже, що деякі риси курганів, споруджених у Челябінську в 4 столітті до нашої ери, включаючи північну орієнтацію голів померлих і геометричні мотиви на глиняних посудинах, покладених у могили, схожі на старіші поховання, які він приписує уграм.

Міграції

Ранні міграції на захід (до 600 р. н. е. — бл. 750 або 830 р. н. е.)