Лев Миколайович Зайков ( , місто Тула, тепер Російська Федерація — , місто Санкт-Петербург, Російська Федерація) — радянський державний і партійний діяч, 1-й секретар Ленінградського обкому КПРС, 1-й секретар Московського міськкому КПРС, секретар ЦК КПРС (1985—1990). Член ЦК КПРС (1981—1990). Член Політбюро ЦК КПРС з 6 березня 1986 до 13 липня 1990 року. Депутат Ради Союзу Верховної Ради СРСР 10—11 скликання (1979—1989) від Ленінграду. Депутат Верховної Ради РРФСР (1975—1980). Член Президії Верховної Ради СРСР (1984—1986 і 1988—1989 рр.). Народний депутат СРСР у 1989—1991 роках. Герой Соціалістичної Праці (26.04.1971).
Біографія Народився в родині робітника. Трудову діяльність розпочав у 1940 році учнем слюсаря-лекальника на заводі в Ленінграді. У роки німецько-радянської війни працював слюсарем-лекальником на оборонних заводах міста Ленінграда.
З 1944 року — начальник групи, майстер, старший майстер, заступник начальника і начальник цеху, начальник виробництва на заводах Москви і Ленінграда.
Член КПРС з 1957 року.
У 1963 році закінчив Ленінградський інженерно-економічний інститут.
З 1961 до 1971 року — директор заводу № 283 (Ленінградського заводу «Новатор») Міністерства радіопромисловості СРСР. З 1971 до 1974 року — генеральний директор Ленінградського виробничо-технічного об'єднання «Новатор». З 1974 до 1976 року — генеральний директор науково-виробничого об'єднання «Ленінець» Міністерства радіопромисловості СРСР в місті Ленінграді.
У червні 1976 — червні 1983 року — голова виконавчого комітету Ленінградської міської ради депутатів трудящих.
З 21 червня 1983 року по 8 липня 1985 року — 1-й секретар Ленінградського обласного комітету КПРС. Справив гарне враження на Генерального секретаря ЦК КПРС Михайла Горбачова, який здійснив першу поїздку в Ленінград (15—18 травня 1985 року). Зумів у вигідному для себе світлі піднести економічну програму області, продемонстрував особисту активність і наполегливість, наснагу ленінградців у зв'язку з обранням нового генсека.
З 1 липня 1985 року по 13 липня 1990 року — секретар ЦК КПРС (куратор оборонної та машинобудівної промисловості), одночасно з 12 листопада 1987 до 21 червня 1989 року — 1-й секретар Московського міського комітету КПРС (після відставки Бориса Єльцина). У 1989—1990 роках — заступник голови Ради оборони СРСР.
З 1990 року — пенсіонер союзного значення у Москві. До січня 1992 року був на посаді військового консультанта Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.
Наприкінці 1997 року повернувся в Санкт-Петербург. У 1997—2002 роках — радник президента Холдингової компанії «Ленінець».
Похований на Серафимівському цвинтарі у Санкт-Петербурзі.
Нагороди Герой Соціалістичної Праці (26.04.1971) три ордени Леніна (29.07.1966, 26.04.1971, 1.04.1983) орден Жовтневої Революції (10.03.1981) орден «Знак Пошани» (7.03.1962) медаль «За трудову доблесть» (12.07.1957) медалі Лауреат Державної премії СРСР (1975).
Посилання