Владислав Белза (; псевдоніми: Владислав Пяст, Владислав Островські; 17 жовтня 1847, Варшава — 29 січня 1913, Львів) — польський культурно-освітній діяч, поет-неоромантик, публіцист, літературознавецьTyszkiewicz T. Wladyslaw Belza 1847–1913 // Obraz literatury polskiej XIX i XX wieku. Seria 4. Literatura polska w okresie realizmu i naturalizmu. — Warszawa, 1965. — T. 1. — S. 243–253.. Автор драматичних творів, літературознавчих праць присвячених творчості Адама Міцкевича, упорядник кількох антологій поезії, та низки популярних патріотичних віршів. Член Літературного товариства імені Адама Міцкевича у Львові. Секретар Національної бібліотеки імені Оссолінських.

Життєпис Владислав Белза народився 17 жовтня 1847 року у Варшаві, в родині Юзефа Белза — польського хіміка, піонер цукрової промисловості в Польщі та Авґусти Боґуміли Теофіли Островської. Закінчив Варшавську державну гімназію у 1865 році. Вступив до Казанського кадетського корпусу, але залишив його та перевівся у Варшавську головну школу, в якій навчався з 1866 по 1868 роки.

У 1868 року Владислав Белза виїхав за кордон у Австро-Угорщину до Львова. Подорожував Італією, Швейцарією та Францією, де зблизився з поетом Юзефом Залеським, та за його порадою оселився у Познані. Владислав Белза став одним з організаторів видання «Promyk. Tygodnik dla Dzieci» та «Towarzysz pilnich Dzieci», ініціатор створення польського театру в Познані. Брав активну участь у протидії германізації польського населення в Сілезії та Великопольському регіоні. Через це у 1871 році німецький уряд оголосив Белзу персоною нон ґрата, та заборонив йому перебування у межах Пруссії. Белза був змушений переїхав до Праги, звідки у лютому 1872 року переїхав до Львова.

У Львові Владислав Белза співпрацював з виданнями «Dziennik Polski» та «Gazeta Narodowa». Владислав Белза слухав лекції Антонія Малецького та Романа Пілата в Університеті Яна Казимира. Белза був ініціатором створення 1880 року у Львові літературно-художнього гуртка ().

Від 1882 року працював у Національної бібліотеки імені Оссолінських, спочатку як завідувач читальнею для молоді, а від 1891 року й до своєї смерти Владислав Белза працював секретарем-адміністратором Інституту та очолював видавництво при закладі ім. Оссолінських, де друкувалися польські книжки та шкільні підручники.

Владислав Белза був одним із засновників «Літературного товариства імені Адама Міцкевича» () у 1886 році та одним з ініціаторів побудови пам'ятника Адамові Міцкевичу в Львові.

21 січня 1876 року Белза відкрив видавничо-торговельний заклад «Книгарня Владислава Белзи», який знаходився у готелі «Жорж»Belza W. Katalog Ksiegarni Wladyslawa Belzy. — Lwow, 1876. — S. 55.. Книгарня профінансувала 1876–1878 роках 26 видання. У 1878 році «Книгарня Владислава Белзи» припинила існування.

У 1883 році Владислав Белза разом з Юзефом Іґнацієм Крашевським та Антонієм Малецьким заснував видавництво «Macierz Polska»Szyndler B. Ze wspomnien ksiegarskich Wladyslawa Belzy // Ksiegarz. — 1981. — № 1. — S. 41–43., яке до початку першої світової війни випустило книг загальним накладом понад 1 500 000 примірників, одна поема Адама Міцкевича «Пан Тадеуш» вийшла накладом 180 000 примірників. Видавництво спеціалізувалося на виданні дешевих польських книг.

Останні роки життя Владислав Белза мешкав недалеко від Оссоленіуму, в будинку на вул. Хорунщина нижча (сучасна вул. Дудаєва, 16)Нога О. Житловий будинок. (вул. Дудаєва, 16) // Звід пам'яток історії та культури України. м. Львів. — т. 1… — С. 656., де й помер 29 січня 1913 року. Похований на Личаківському цвинтарі у ЛьвовіБелза Владислав «Личаківський некрополь».

Творчість Ще під час навчання Владислав Белза писав статті для варшавського тижневика «Друг дітей» і «Тижневий огляд суспільного життя, літератури і мистецтва». Як поет дебютував у 1863 році віршем «Весняний дощик», який був опублікований у тижневику «Друг дітей».

Свою першу збірку віршів «Подарунок для вихованих дітей» () Владислав Белза опублікував у 1867 році. У 1869 році вийшла його друга дитяча книга «Азбука у віршах для польських дітей» (). 1893 року у Львові спільно зі Станіславом Россовським, на той час видавцем дитячого часопису «Маленький Світ» (), видав віршовані томи «Чарівної книги» ()Rościsław Skręt Rossowski Stanisław // Polski Słownik Biograficzny. — T. XXXII. — Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1989–1991/ — S. 142—143. .

У 1900 році Владислав Белза написав у Львові патріотичний вірш «Катехізис польської дитини», з присвятою своєму п'ятирічному похреснику Людвику Вольському, сину відомої поетеси Марилі Вольської та її чоловіка, Вацлава ВольськогоKatechizm Polskiego Dziecka , який пізніше став символом польського патріотизму. У часи Другої Польської Республіки «Катехізис польської дитини» був обов'язковим для вивчення у польських школах.

Доробок «Podarek dla grzecznych dzieci» / «Подарунок для вихованих дітей» (Варшава, 1867) «Abecadlnik w wierszykach dla polskich dzieci» (Краків, 1870)«Abecadlnik w wierszykach dla polskich dzieci» // «Polona» «Piesni liryczne» (Варшава, 1868) «Z doli-niedoli» (Краків, 1869)«Z doli-niedoli» // «Polona» «Zamek Grojecki» (Краків, 1869) «Emancypantka» (Познань, 1870)«Emancypantka» // «Polona» «Poezje Wladyslawa Belzy» (Лейпциг, 1874)«Poezje Wladyslawa Belzy» // «Polona» «Zaklete dzwony» (Львів, 1875) «Zaklete dzwony. Legenda z dziejow polskich» (Львів, 1876)«Zaklete dzwony. Legenda z dziejow polskich» // «Polona» «Antologja polska» (Варшава, 1880) «Zydzi w poezji polskiej» (Львів, 1883) «Sobieski w poezyi polskiej. Glosy poetow polskich o bohaterskim obroncy Wiednia» (Львів, 1883)«Sobieski w poezyi polskiej. Glosy poetow polskich o bohaterskim obroncy Wiednia» // «Polona» «Kobieta w poezji polskiej» (Краків, 1885) «Maryla» (Львів, 1885)«Maryla» // «Polona» «Kronika potoczna i anegdotyczna z zycia Adama Mickiewicza» (Львів, 1884)«Kronika potoczna i anegdotyczna z zycia Adama Mickiewicza» // «Polona» «Iwonicz i jego okolice» (Львів, 1885) «Maryla i jej stosunek do Mickiewicza» (Варшава, 1887)«Maryla i jej stosunek do Mickiewicza» // «Polona» «Ksiega aforyzmow» / «Книга афоризмів» (Краків, 1888) «Dawni krolowie tej ziemi» (Золочів, 1888) «Album pamiatkowe Adama Mickiewicza» / «Пам'ятний альбом Адама Міцкевича» (Львів, 1889) «Ostatni chwile i pogrzeb Adama Mickiewicza» / «Останні хвилини і похорони Адама Міцкевича» (Львів-Краків, 1890)«Ostatni chwile i pogrzeb Adama Mickiewicza» // «Polona» «Katechizm polskiego dziecka» / «Катехізис польської дитини» (Львів, 1901) «Olowiany zolnierz i inne powiastki dla mlodego wieku» (Варшава, 1909)«Olowiany zolnierz i inne powiastki dla mlodego wieku» // «Polona» «Z Wenecji do Neapolu» (Варшава-Краків, 1910)«Z Wenecji do Neapolu» // «Polona» «Wincenty Pol. Wspomnienie w 40-sta rocznice zgonu poety» (Краків, 1912)«Wincenty Pol. Wspomnienie w 40-sta rocznice zgonu poety» // «Polona»

Вшанування пам'яті У польському курортному місті Івонич-Здруй, де Владислав Белза займався організацією культурного життя у 1874–1890 роках, йому встановлено його монумент. Іменем Владислава Белзи названо вувлицю у Бидґощі.

Див. також Люди, пов'язані зі Львовом

Примітки

Джерела «Касова книга книгарні Владислава Белзи у Львові» // Львівська національна наукова бібліотека України імені Василя Стефаника, відділ рукописів, ф. 5, оп. 1, од. зб. III 2897. Tukanowicz W. «Belza Wladyslaw» // Slownik pracownikow ksiazki polskiej / pod red. I. Reichel — Warszawa, 1972 — S. 54–55. Piekarski W.«Belza Wladyslaw» // Polski slownik biograficzny. — Krakow, 1935. — T. 1. — S. 413. Konopka M. «Lwowska ksiegarnia Wladyslawa Belzy (1876-1878)» / Roczniki Biblioteczne. — Lwow, 2005. — S. 197-208. Niewiński A. Katecheta Polskich dzieci // Kurier Galicyjski — Lwów: 29 stycznia–11 lutego 2013. — nr. 2 (174) — S. 26.

Посилання

Вірш «Батьківщина» у перекладі Богдана-Ігора Антонича