Лев (Леонтій) Полікарпович Ковальчук ( , м. Кам'янець-ПодільськийЗа іншими даними народився у с. Слободка Подольської губерніїКовальчук Леонтий Поликарпович  — , Одеса) — український громадсько-політичний діяч періоду національно-демократичної революції 1917—1921 років, освітянин, театрал, член «Просвіти», «Українського клубу».

Походження та навчання Лев Ковальчук народився 21 лютого 1875 р. у Кам'янці-Подільському в родині греків-негоціантів.

11-річний юнак у 1886 р. з батьками переїхав до Одеси, де вступив до Грецького приватного комерційного чоловічого училища. 15 червня 1894 р. він отримав атестат про закінчення училища, як 18-річний «родом русский, русскоподданый…»

Педагогічна діяльність Потім він займався педагогічною діяльністю. У 1895 р. Лев Ковальчук став викладачем у рідному Грецькому чоловічому училищі. Згодом, 16 серпня 1897 р. він почав працювати вихователем старших класів і «письмоводителя». З 1899 року молодому педагогу доручили викладання російської мови, арифметики та каліграфії у трьох відділеннях підготовчого класу. До його обов'язків також входили секретарювання в педагогічній раді й завідування бібліотекою. У 1890 році він перейшов на роботу до Одеського училища 1-го розряду (пізніше гімназії) Олексія Петровича Ровнякова.

12 березня 1903 р. після успішного складання іспиту з російської мови й вдало проведеного пробного (відкритого) уроку на тему «О подлежащем» Лев Ковальчук отримав нарешті офіційне свідоцтво з підписами Попечителя Одеської навчальної округи Сольського і правителя канцелярії К. Добрицького й дозвіл на приватну педагогічну практику.

3 вересня 1906 р. Лев Ковальчук відкрив «Приватне чоловіче училище 2-го розряду Л. П. Ковальчука». В Одесі в будинку по вулиці Херсонській, 40, навчались учні трьох класів (один підготовчий та два основних). Сам він працював учителем російської мовиВся Одесса. Адресная и справочная книга всей Одессы. — 1911. — Ч. І. — С. 161. З 1906 по 1909 роки викладання у його закладі велось українською мовою. У 1908 р. в училищі було відкрито четвертий клас. А сам заклад перебрався у більше приміщення на вулиці Софіївській, 22/31, де проживала сама родина КовальчуківДАОО. — Ф. 2. — Оп. 7. — Спр. 379. — Арк. 72. Випускники училища вступали до 5-го класу державних гімназій, а найбільш талановиті (близько 10 випускників) до університетуДАОО. — Ф. 42. — Оп. 35. — Спр. 1536. — Арк. 1.. У січні 1915 р. попечитель Одеської навчальної округи Гофмейстер видав дозвіл Л. Ковальчуку перетворити його навчальний заклад у середній з курсом 6-класної чоловічої державної прогімназії. З тим, щоб 5-й клас відкрили з початку наступного навчального року, а 6-й у 1916/1917 н.р.

у 1914 році він оцінював свою педагогічною діяльність так:

З початком Української революції навчальний заклад стаав іменуватись Одеською гімназією. У травні 1917 року тут було проведено перші зборм українців Одеси, службовців поштово-телеграфних установУкраїнське Слово. — 1917. — № 6.. А 26 листопада 1917 р. тут відбулося Українське церковне вічеРодная страна. — 1917. — 29 ноября..

1919—1924 років у приміщені колишньої гімназії Ковальчука працювала перша в Одесі українська театральна студія, згодом — Одеський український театральний інститут імені Марка Кропивницького, де Лев Ковальчук викладав декламацію.Олександр Музичко. Одеська українська театральна студія та інститут імені М.Кропивницького (1919—1924 роки) // Українознавчий альманах. — 2011. — Додаток — стаття професора В. Лазурського «Перша українська театральна студія в Одесі». — С.171. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukralm_2011_5_57

Громадська діяльність

21 березня 1903 році Лев Ковальчук став членом педагогічного відділу Історико-філологічного товариства при Імператорському Новоросійському університетіЛетопись ИФО. — Одесса, 1910. — Т. 9. — С. 11..

З початком революції 1905 року Лев Ковальчук 3 листопада 1905 р. одним з перших записався до Одеського відділення товариства «Просвіта»Самойлов Ф. О., Скрипник М. О., Ярещенко О. Т. Одеса на зламі століть (кінець ХІХ — початок ХХ ст.). — Одеса, 1998. — С. 146—147.. З 1906 р. він очолював літературно-наукову секцію одеської «Просвіти». У січні 1910 року товариство припинило своє існування.

Зі створенням у 1910 р. одеського Українського клубу Лев Ковальчук був обраний кандидатом в старійшиниДАОО. — Ф.2. — Оп. 7. — Спр. 379. — Арк. 1, 4.. А в 1912 році він був обраний заступником керівника, відповідаючи за питання виставок та концертних справ. А 1913 році очолив цю організацію. Брав участь Л. Ковальчук у роботі ще й «Одеського Літературного артистичного клубу», де знову захоплював слухачів читанням віршів Тараса Шевченка.

У березні 1918 р., з поверненням Одеси під юрисдикцію УНР за допомогою німецьких і австро-угорських військ, Лев Ковальчук став членом Одеської української міської ради, й, не виключено, згодом навіть головою Вільнежиття. — 1918. — 31 березня.. У цей час він входив до одеського осередку Української партії соціалістів-самостійників (УПСС) Вільне життя. — 1918. — 28 червня..

Театральна творчість

В цей час Лев Ковальчук найшов віддушину у театральних виступах у театрі «Гармонія». Він виступав під псевдонімом Гайдук-АртемовськийОтчот українського товариства «Просвіта» в Одесі за 1906 рік. — Одеса, 1907 — С. 7, 8; .

Перед цим він, маючи художні здібності, закінчив театральну школу, що допомагало згодом ілюструвати художні твори.

З 1919 по 1921 рр. Лев Ковальчук працював в Одеському державному театральному інституті й паралельно у 1920—1922 рр. в Одеській трудовій школі залізничників. Потім, з 1922 р. по 1926 р. він був співробітником Одеського державного театрального технікуму й ще з 1924 р. по 1929 р. — Одеської хімпрофшколи. У цих закладах під час кооренізаціх він викладав українську мовуВінцковський Т. Доля одного одеського просвітянина (Лев Полікарпович Ковальчук) / Т. Вінцковський // Краєзнавство. — 2009. — № 3-4. — С. 249.

Репресії

3 березня 1938 р. Льва Ковальчука було заарештовано, а 6 травня 1938 р. за постановою «трійки» при УНКВС по Одеській області за звинуваченнями по статтям 54–10, 54–11 Кримінального кодексу УРСР прийнято рішення про його розстріл.

Під час «відлиги» у 1961 році у свідоцтві Одеського ЗАГСу було зазанчено, що Л. Ковальчук начебто помер від інфаркту 23 вересня 1941 р. Й тільки у 1989 р. було офіційно визнано, що його розстріляли 14 червня 1938 року. Згідно зі статтею 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 16 січня 1989 р. «Про додаткові заходи по відновленню справедливості щодо жертв репресій, які мали місце в період 30– 40-х і початку 50-х років» Лев Ковальчук 21 квітня 1989 р. був реабілітованийДАОО. — Ф. р. 8065. — Оп. 2. — Спр. 6470. — Арк. 17, 18, 25..

Родина

сестра Іващенко Ірина, її чоловік Іван Михайлович Іващенко, їх син Микола згодом був артистом Одеського театру опери і балету. дружина Валлі-Маргот (Валентина Миколаївна) Лілле (1886—1940) — викладачка німецької мови (прибалтійська німкеня) діти: Всеволод (1909—1976) — радянський кінооператор; Ігор (1910—1967) — інженер; Галина (1916—1985) — піаністка. У 1940-х роках вона з чоловіком виїхала до Мюнхена.

Примітки

Література Лев Ковальчук: український освітянин і театрал на службі трьох держав // Чорноморська хвиля Української революції: провідники національного руху в Одесі у 1917—1920 рр.: Монографія / Вінцковський Т. С., Музичко О. Є., Хмарський В. М. та ін. — Одеса: ТЕС, 2011—586 с.