Броньови́к «Товари́ш Арте́м» (з року — «Полковник Туцевич») — бронеавтомобіль марки «Фіат» періоду Громадянської війни в Росії, у складі Робітничо-селянської Червоної армії (РСЧА). Отримав популярність в результаті боїв за Харків року між Добровольчою армією і РСЧА, коли чинив запеклий опір військам Білого руху. Командир — Юзеф Станкевич.
Захоплений року в центрі міста Харкова на Миколаївській площі. Екіпаж броньовика схоплений і розстріляний на площі, а сам панцерник перейменований на «Полковник Туцевич» і зарахований до складу дроздівських частин. Пам'ять екіпажу бронепоїзда «Товариш Артем» в радянський період було вшанована меморіальною дошкою на будинку Харківської міської ради Згідно з Закон № 317-VIII «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» меморіальну дошку демонтували.
Броньовик у першій половині 1919 року
Як пише один з засновників радянських бронетанкових військ Олексій Селявкін, в лютому 1919 року з ініціативи секретаря ЦК КП (б) У Станіслава Косіора, заступника голови Раднаркому УРСР Артема і заступника Народного комісара з військових справ Валерія Межлаука на базі автоброньового загону Південного фронту був сформований « Автоброньовий дивізіон особливого призначення при Раді Народних Комісарів України », до складу якого увійшов броньовик з назвою « Товариш Артем ». До складу дивізіону крім нього увійшли машини «Валерій Межлаук», «Володимир Ленін», «Яків Свердлов», «Климент Ворошилов», «Стрибок», «Вся влада Радам» і інші.
У березні 1919 року панцерник «Товариш Артем» в складі дивізіону брав участь у придушенні повстання піхотного полку в Білгороді, в травні 1919 року — придушував повстання 6-ї української радянської дивізії під керівництвом отамана Никифора Григор'єва. На початку червня 1919 року броньовик брав участь у боях з махновськими загонамиЧеркасский Г. Броня крепка. А с остальным — неясно… // Пятница : еженедельник. — Харьков, 2009, 26 июня..
року дивізіон був переданий в оперативне підпорядкування командарму Клименту Ворошилову для посилення 14-ї армії, яка в цей період вела оборонні бої проти Добровольчої армії в Донецькому басейні. року дивізіон прибув до Катеринослава і вступив в бій під Новомосковськом. Після цього командиру панцерника «Товариш Артем» була поставлена інша задача — згідно з розпорядженням харківського коменданта Павла Кіна, він був направлений в Харків для прикриття міста.
Під час бою в Харкові року броньовик знаходився на Чугуївському шосе, виконуючи завдання прикриття південно-східної частини Харкова від наступу козачих частин і відходив в сторону центра міста через Кінну площу, плануючи з'єднатися з частинами РСЧА в районі Холодної гори Броневик имени Артема // В трех войнах на броневиках и танках. — Харьков: Прапор, 1981. — 183 с. — 15 000 екз. У центрі міста близько 5 години вечора він зустрів великі підрозділи Білої армії, що вступили в місто з боку Харківської електричної станції і Ковальської вулиці.
Олексій Селявкін, командир дивизиону, до складу якого входив панцерник «Товариш Артем», пише про цей епізод таке: Після виконання бойового завдання броньовик повертався до Харкова, який вже був зайнятий противником. Пробиваючи зі кулеметним вогнем вулицями Харкова, бронемашина була піддана кулеметного і артилерійського обстрілу противника. На розі Московської вулиці і Петровського провулка (нині - пров. Короленка) бронемашина врізалася в гущу ворога і вела нищівний вогонь з кулеметів … Залишилося багато убитих денікінців.Селявкін в 1971 році писав, що броньовик зупинився «з незалежних від команди причин, через пошкодження двигуна», а в 1966 році він свідчив, що бронеавтомобіль зупинився через те, що «на підйомі залишки палива злилися в задні відсіки бака і подача бензину припинилася» .
Арешт і розстріл екіпажу Інформація про завершення бою кардинально відрізняється в свідченнях представників протиборчих сторін.
Селявкін пише: «Захопивши екіпаж бронемашини, білогвардійці звірячому знущалися над ними, кололи багнетами, били шомполами, а привівши на Миколаївську площу (тепер - Конституції), розстріляли».
При цьому Туркул пише, що членів екіпажу броньовика, захоплених живими в полон, дроздівці намагалися захистити від розправи натовпу, який зустрічав білогвардійські частини:« Натовп вже ходив ходуном навколо купки полонених. Я вперше побачив тут лють натовпу, жахливу і огидну. У тисняві ми повели команду броньовика. Їх били палицями, парасольками, на них плювали, жінки кидалися на них, дряпали їм лиця. Конвоїри відтягали одних, кидалися інші. Нас абсолютно затіснили. З жадібною люттю натовп кричав нам, щоб ми прикінчили матросню на місці, що ми не сміємо відводити їх, звірів, чекістів, мучителів. Якийсь старий тряс мені руки з плачем: "Куди ви їх ведете, стріляйте на місці, як вони розстріляли мого сина, дочку».
Подальші події Панцерник після захоплення дроздівцями отримав назву «Полковник Туцевич», в честь загиблого 2 або 3 червня 1919 року в бою під Лозовою командира 1-ї дроздівської батареї полковника В'ячеслава Туцевича.
Пам'ять 5 листопада 1957 року, в честь 40-річчя Жовтневої революції у Харкові на місці розстрілу екіпажу (у той період — Площі Радянської України), на фасаді будівлі Харківської міської ради (в той час — Харківського виконавчого комітету Ради народних депутатів) була встановлена меморіальна дошка в пам'ять про загиблий екіпаж. На початку 2010-х років дошка була оновлена. В 2018-му демонтована.
Література Селявкин А. И. Броневик имени Артема / В трех войнах на броневиках и танках. — : Прапор, 1981. — 183 с. / Тираж 15000 экз. Левченко А. Йшли дроздовцы твердим кроком... Генерал "Харків" і генерал "Дроздов" // Вечірній Харків : газета. — Харків, 2006, 9 вересня. — № 98 (9044). — 15 С.. Кравченко В. Дроздовцы від Ясс до Галліполі. Збірник. Том 1. Мюнхен, 1973.
Примітки