Валеріо Фіорі (, 27 квітня 1969, Рим) — італійський футболіст, що грав на позиції воротаря. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2018 року входить до тренерського штабу клубу «Мілан».

Клубна кар'єра Народився 27 квітня 1969 року в місті Рим. Вихованець місцевого клубу «Лодіджані». За нього Валеріо зіграв один матч в сезоні 1985/86 у Серії C2.

У 1986 він перейшов у інший столичний клуб «Лаціо», де в першому сезоні виступав за молодіжну команду, вигравши , а наступного сезону 1987/88 вийшов з командою до Серії А. У вищому італійському дивізіоні дебютував 8 січня 1989 року в грі проти «Фіорентини» а починаючи з наступного сезону 1989/90 він став основним воротарем «орлів», залишаючись у цьому стані до 1992 року і вважався одним з найбільш перспективних італійських воротарівFiori contro il suo passato , Il Corriere della Sera, 29 aprile 1995, pag.50. У сезоні 1992/93 Фіорі зробив кілька результативних помилокChi va, chi resta: sono tutti nervosi , La Repubblica, 21 febbraio 1992, pag.26La solitudine di Fiori, già condannato in estate , La Repubblica, 30 gennaio 1993, pag.37, у тому числі вирішальна у чвертьфіналі Кубка Італії проти «Торіно»Asso di Fiori, 68mila euro al minuto , Il Messaggero, 3 luglio 2008, через яку римляни вилетіли з турніру, а Фіорі на позиції основного воротаря був замінений на Фернандо Орсі. Загалом же за «біло-блакитних» Фіорі за сім сезонів провів 132 матчі в усіх турнірах, в яких пропустив 148 голи.

Влітку 1993 року за 2,5 мільярда лір перейшов у «Кальярі»Gazza, il resto è quasi perfetto , La Repubblica, 30 luglio 1993, pag.39, де відразу став основним воротарем і допоміг клубу дійти до півфіналу Кубка УЄФА 1993/94Cagliari, la rimonta parte da Fiori , La Repubblica, 29 settembre 1993, pag.28. Втім у сезоні 1995/96 Фіорі програв конкуренцію Беньяміно АбатеLo scudetto non serve, da Parma siamo divisi , La Repubblica, 10 gennaio 1996, pag.39 і в 1996 році змушений був покинути клуб, перейшовши в «Чезену» з Серії БB impazzita: botte, minacce, esoneri , La Stampa, 26 ottobre 1996, pag.35, з якою вилетів до Серії С1.

У 1997 році він повернувся до Серії А, ставши резервістом Франческо Тольдо у «Фіорентині»Signori all'asta: "No, resto", La Repubblica, 11 luglio 1997, pag.44, тому за сезон зіграв лише одну гру у Серії А та три гри у національному кубку, після чого перейшов в іншу команду вищого дивізіону «П'яченцу». В цій команді Фіорі розглядався як основний воротар, але через ряд помилок по ходу сезону він втратив місце в основі, пропустивши вперед Серджо МарконаMeteore e bidoni: Fiori Storiapiacenza1919.it.

1999 року перейшов до клубу «Мілан»Milan: ecco Fiori. In dubbio Abbiati , Il Corriere della Sera, 20 agosto 1999, pag.37, де став третім воротарем командиFiori, portiere virtuale: da due anni non entra in campo , Il Corriere della Sera, 21 maggio 2001, pag.53, через що за дев'ять років у команді він зіграв лише у двох офіційних іграх: 24 травня 2003 року проти «П'яченци» (в останньому турі Серії А 2002/03, де вийшла велика кількість резервістів, щоб надати відпочинок основі «Мілану» напередодні фіналу Ліги чемпіонів проти «Ювентуса», який міланський клуб в підсумку виграв, дозволивши Фіорі стати володарем найпрестижнішого європейського трофею), а другий матч — 18 грудня 2003 року на «Сан-Сіро» проти «Сампдорії» в Кубку Італії, коли Фіорі замінив травмованого Крістіана Абб'яті і допоміг їй перемогти 1:0. В подальшому контракт футболіста неодноразово продовжувався, підкреслюючи важливість Фіорі в роздягальні, проте він не мав ніякої ігрової практики. Будучи третім воротарем і нечасто потрапляючи навіть на лаву запасних, він здобув з клубом усі головні національні та міжнародні трофеї — ставав чемпіоном Італії, а також виборов титул володаря Кубка та Суперкубка Італії, а також по два рази ставав переможцем Ліги чемпіонів УЄФА та Суперкубка УЄФА, і ще одного разу виграв клубний чемпіонат світу у 2007 році. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Мілан» у 2008 році.

Його контракт з «Міланом» закінчився 30 червня 2008 року, після чого він у віці 39 років закінчив ігрову кар'єру.

Виступи за збірну Протягом 1989—1990 років залучався до складу молодіжної збірної Італії, з якою став півфіналістом молодіжного чемпіонату Європи 1990 року. Всього на молодіжному рівні зіграв у 4 офіційних матчах.

Кар'єра тренера По завершенні кар'єри гравця 2008 року Валеріо залишився у «Мілан», ставши тренером воротарів, де пропрацював з 2008 по 2016 рік.

Після цього співпрацював з Кларенсом Зеєдорфом, колишнім партнером по «Мілану», працюючи тренером воротарів у китайському «Шеньчжені», а потім і помічником Зеєдорфа у іспанському «Депортіво», втім 5 липня 2018 року повернувся до роботи тренера воротарів у «Мілані».

Статистика виступів

Статистика клубних виступів СезонКомандаЧемпіонатКубок ІталіїКонтинентальні кубкиІнші змаганняУсього заЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівІгорГолів 1987–88 «Лаціо» B 2 -4 КІ - - - - - - - - 2 -4 1988–89 A 12 -11 КІ 2 -4 - - - - - - 14 -15 1989–90 A 28 -25 КІ 2 -2 - - - - - - 30 -27 1990–91 A 34 -36 КІ 2 -3 - - - - - - 36 -39 1991–92 A 32 -37 КІ 3 -4 - - - - - - 35 -41 1992–93 A 11 -19 КІ 4 -3 - - - - - - 15 -22Усього за «Лаціо» 119 -132 13 -16 10 -11 - - 132 -148 1993–94 «Кальярі» A 34 -47 КІ 1 -1 КУЄФА 10 -11 - - - 45 -59 1994–95 A 29 -32 КІ 2 -1 - - - - - - 31 -33 1995–96 A 19 -29 КІ 4 -8 - - - - - - 23 -37Усього за «Кальярі» 82 -108 7 -10 10 -11 - - 99 -129 1996–97 «Чезена» B 18 -22 КІ 1 -1 - - - - - - 19 -23 1997–98 «Фіорентина» A 1 -0 КІ 3 -1 - - - - - - 4 -1 1998–99 «П'яченца» A 28 -36 КІ 1 -1 - - - - - - 29 -37 1999–00 «Мілан» A 0 -0 КІ 0 -0 ЛЧ 0 -0 СІ 0 -0 0 -0 2000–01 A 0 -0 КІ 0 -0 ЛЧ 0 -0 - - - 0 -0 2001–02 A 0 -0 КІ 0 -0 КУЄФА 0 -0 - - - 0 -0 2002–03 A 1 -4 КІ 0 -0 ЛЧ 0 -0 - - - 1 -4 2003–04 A 0 -0 КІ 1 -0 ЛЧ 0 -0 СІ+СУ+МКК 0 -0 1 -0 2004–05 A 0 -0 КІ 0 -0 ЛЧ 0 -0 СІ 0 -0 0 -0 2005–06 A 0 -0 КІ 0 -0 ЛЧ 0 -0 - - - 0 -0 2006–07 A 0 -0 КІ 0 -0 ЛЧ 0 -0 - - - 0 -0 2007–08 A 0 -0 КІ 0 -0 ЛЧ 0 -0 СУ+КЧС 0 -0 0 -0Усього за «Мілан» 1 -4 1 -0 0 -0 0 -0 2 -4Усього за кар'єру 249 -302 26 -29 10 -11 0 -0 285 -342

Титули і досягнення Чемпіон Італії (1): «Мілан»: 2003–04 Володар Кубка Італії (1): «Мілан»: 2002–03 Володар Суперкубка Італії (1): «Мілан»: 2004 Переможець Ліги чемпіонів УЄФА (2): «Мілан»: 2002–03, 2006–07 Володар Суперкубка УЄФА (2): «Мілан»: 2003, 2007 Клубний чемпіон світу (1): «Мілан»: 2007

Особисте життя У 1996 році у Валеріо народилися сини-близнюки — Емануеле і Даніеле.

12 липня 2007 року Фіорі отримав ступінь бакалавра в Римському університеті ла Сап'єнцаFiori, grandi parate davanti ai professori , Il Corriere della Sera, 18 giugno 2007, pag.41.

Примітки

Посилання Статистика виступів на сайті archiviorossoblu.it Статистика виступів на сайті www.legaseriea.it