Апіоні́ни (Apioniтae Schönherr, 1823), або ж насіннєїди — підродина жуків родини брентид (Brentidae) надродини довгоносикоподібнихM.A. Alonso-Zarazaga, H. Barrios, R. Borovec, P. Bouchard, R. Caldara, E. Colonnelli, L. Gültekin, P. Hlavác, B. Korotyaev, C.H.C. Lyal, A. Machado, M. Meregalli, H. Pierotti, L. Ren, M. Sánchez-Ruiz, A. Sforzi, H. Silfverberg, J. Skuhrovec, M. Trýzna, A.J. Velázquez de Castro & N.N. Yunakov. Cooperative Catalogue of Palaearctic Coleoptera Curculionoidea. Monografías electrónicas S.E.A., vol. 8, 729 pp. http://sea-entomologia.org/monoelec.html ). До середини 2010-х, а деякими авторами й пізніше, розглядалася як окрема родина апіоніди (Apionidae)Alonso-Zarazaga, M. A. & Lyal, C.H.C. 1999. A world catalogue of families and genera of curculionoidea (Insecta Coleoptera (Excepting Scolytidae and Platypodidae).Yunakov, N., Nazarenko, V., Volovnik, S., Filimonov, R. A survey of the weevils of Ukraine (Coleoptera: Curculionoidea) (excluding Platypodinae and Scolytinae) (Zootaxa, 4404) — Magnolia Press. 2018. — 494 pp.. Це дрібнірослинноїдні жуки личинки їх харчуються всередині рослинних тканин і інколи завдають шкоди господарству. Описано понад 2000 видів цієї родини.
Відомим дослідником апіонід України була В. С. Солодовникова.
Зовнішній виглядЕгоров А. Б., Жерихин В. В. 1996. Сем. Dryophthoridae (Rhynchophoridae) // П. А. Лер (ред.). Определитель насекомых Дальнего Востока России. Т.3. Жесткокрылые или жуки. Часть 3. Владивосток: Дальнаука
Апіоніни — невеличкі жуки із довжиною тіла в межах 1.5–5.0 мм. Основні ознаки: тіло вузьке, його форма звичайно овальна, видовжено-овальна або грушоподібна, інколи — овально-ромбічна; вусики не колінчасті, з рихлою 3-4-члениковою булавою або чоткоподібні; головотрубка в середній частині у поперечному перерізі не пласка і помітно довша за голову, без горбків та розширень по боках; мандибули невеликі і сховані у верхівковій частині головотрубки, з горбками або зубцями на зовнішньому краї; надкрила при основі дещо ширші від передньоспинки без помітного звуження за плечима; вертлуги ніг довгі, конічні.
Спосіб життя Дорослі жуки харчуються рослинними тканинами. Личинки проходять розвиток всередині вегетативних органів рослин, інколи утворюючи галли.
Географічне поширення Представників цієї групи знайдено на всіх континентах, крім Антарктиди. У фауні України 142 види з 40 родів апіонід.
Таксономія У XIX столітті апіонін вважали підродиною родини довгоносикових. У середині XX століття їх було виділено в окрему родину Apionidae в складі 4 підродин: Apioninae, Nanophyinae, Eurhynchinae, Ithycerinae. Також у ранзі підродини Antliarhininae до групи було додано низку африканських довгоносикоподібних. Низку цих підродин разом з тим приєднували до родини брентид (Brentidae)Alonso-Zarazaga, M.A. (1989). Revision of the supraspecific taxa in the Palaearctic Apionidae Schoenherr, 1823 (Coleoptera, Curculionoidea). 1. Introduction and subfamily Nanophyinae Seidlitz, 1891. Fragmenta Entomologica, 21 (2): 205-26.
У 2010-х роках апіонін стали розглядати як підродину брентид нарівні з іншими підродинами.
Підродину поділяють на такі трибиAlonso-Zarazaga, M.A., 1990. Revision of the supraspecific taxa in the Palaearctic Apionidae Schoenherr, 1823 (Coleoptera, Curculionoidea). 2. Subfamily Apioninae Schoenherr, 1823: Introduction, keys and descriptions. Graellsia, 46: 1–261:
Apionini Schoenherr, 1829 Aplemonini Kissinger, 1968 Aspidapiini Alonso-Zarazaga, 1990 Ceratapiini Alonso-Zarazaga, 1990 Exapiini Alonso-Zarazaga, 1990 Ixapiini Alonso-Zarazaga, 1990 Kalcapiini Alonso-Zarazaga, 1990 Malvapiini Alonso-Zarazaga, 1990 Metapiini Alonso-Zarazaga, 1990 Oxystomatini Alonso-Zarazaga, 1990 Piezotrachelini Voss, 1959
Значення у природі та житті людини Подібно до інших видів, апіоніди є невід'ємною ланкою природних екосистем, споживаючи рослинні тканини і самі стаючи здобиччю тварин — хижаків та паразитів. Деякі види завдають відчутної шкоди культивованим рослинам (наприклад, насіннєїд конюшиновий). Деякі види апіонід вивчаються і використовуються для боротьби з бур'янами як гербіфаги.
Примітки