До́вгий Войни́лів — село в Україні, у Верхнянській сільській територіальній громаді Калуського району Івано-Франківської області.
Назва
Назва села походить за однією версією від того, що село знаходиться недалеко від смт. Войнилів. А так як воно розтягнулось в довжину (довге) так і назвали Довгий-Войнилів. За іншою версією в селі колись жив поміщик Довгань і від нього пішла назва.
Історія
Долітописні часи На Басовій горі біля потоку Василишин (Василіша) в 1963 році при глибокій оранці знайдено велику кількість прикрас із рогів тварин і крем'яних знарядь праці — скребачок, наконечників стріл, списів, кам'яних сокир, відщеп, нуклеусів. Знахідки зберігаються у шкільному кабінеті історії.
На території села було понад 40 високих могил, розораних у кінці 1950-х років.
Річ Посполита
Перша письмова згадка про село належить до 1447 року. Під час визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького багато жителів села в 1649 році брали участь у нападі на володіння шляхтича Блажовського в селі Цвітовій. У 1648 році селяни оволоділи замком у селі Лука та маєтком у селі Колодіїв поміщика ЛутовськогоЖерела до істориї України-Руси, т. IV, стор. 275 — Львів, НТШ, 1895. — 412 с..
Австро-Угорщина За Австро-Угорщини село входило до Калуського повіту. Галичину було віддано на поталу польських урядовців, які під маскою самоврядування проводили політику ополячення українців і заселення колоністами з підросійської Мазовії. У 1880 році в селі проживало 900 греко-католиків, 94 юдеї і 72 римо-католики. У 1890-х роках землі поміщицького маєтку в селі продали не місцевим селянам, а мазурам (через державний кредит), 40 родин яких поселилося у присілку Землянка. Тоді селяни Довгого Войнилова гуртом зуміли купити сіножать Мочари і ліс Морги в поміщика Негівців.
У 1899—1944 роках тут був римо-католицький костьол, у 1920—1944 — колонія мазурів.
ЗУНР та міжвоєнний період У 1918 р. поляки напали на ЗУНР, захищали волю в рядах УГА Федунь Іван Теодорович, Лебухорський Михайло Романович, Лебухорський Онуфрій Іванович і Чолій Іван.
В умовах польської окупації розвивався національний рух, виникли просвітницькі організації. На початку 1920-х років у селі організували хату-читальню в будинку Павла Чолія. Зорганізовував молодь Василь Винник за безпосереднього сприяння отця Івана Павлусевича. На початку 1930-х років за рахунок збирання коштів громадою села збудовано школу. В 1935 році громадою села за участі емігрантів з Аргентини (Лебухорські Іван і Кость, Клікавка Василь, Собкович Михайло Миколайович, Політовський Василь, Винник Михайло, Чолій Петро, Стасюк Петро) збудовано читальню Просвіти. В читальні працювали бібліотека, дитячий садочок, кооператива «Зоря», трикотарські курси (плетення), драматичний гурток, хор, танцювальний гурток, юнацьке товариство «Луг», Союз українок.
В 1934 році під приводом адміністративної реформи з утворенням гміни Верхня поляки неодноразово пробували відібрати в довговойнилівців сіножать Мочари і ліс Морги та заготовлену в ньому деревину для будівництва школи і читальні, але люди щоразу гуртом виганяли польських чиновників і поліцію, незважаючи на арешти й ув'язнення.
У 1939 році у Довгому Войнилові проживало 1530 мешканців (1455 українців-грекокатоликів, 60 українців-римокатоликів, 10 поляків і 5 євреїв), а в присілку Землянка (колонія при дорозі на Монастирець кінця ХІХ ст.) — 570 мешканців (120 українців і 450 польських колоністів міжвоєнного періоду)Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 . — Вісбаден, 1983. — с. 32..
Радянська окупація 1939-41 Після приєднання Західної України до СРСР село ввійшло 17 січня 1940 р. до Войнилівського району. Сільські жителі були добрими господарями, релігійними, милостивими, за винятком одного — сина сторожа школи Купріяна, який став комуністом і головою сільради. 10-14.02.1940 р. була проведена перша депортація на Сибір кращих господарів («куркулів») і польських посадників. Голова сільради організував колгосп з п'яти найбідніших родин, що не мали ані одної корови, ані коня, а лише дві кози. Більше ніхто до колгоспу не пішов, а тому готувалося вивезення на Сибір — після приходу німців у сільраді знайшли список на 80 родин.
Німецька окупація 2 липня 1941 року через село пройшли німецькі частини. Школу було перетворено на госпіталь.
У місцевих переказах цього часу згадується і Мексим Мексовський, якого вважали одним із помітних діячів сільського життя воєнної доби. Особливо прославився він умінням готувати «кізяк», що в ті важкі часи мав неабияке господарське значення.
На святкування проголошення 30 червня 1941 року Акту відновлення української держави довговойнилівці зібрали в неділю вранці перед церквою величезний похід і колоною під прапорами і хоругвами з патріотичними піснями пройшли 10 кілометрів до Войнилова. Там зійшлися всі села району і на ринковій площі провели святковий мітинг. Але німці спростували всі сподівання на волю, натомість провели арешти і винищення українського активу та ввели окупаційний режим.
Багато поляків-фольсдойчерів пішли працювати в гестапо і з ненависті до українців масово винищували їх. Крім того польські колонії стали притулком для червоних банд, які разом із польськими боївками люто тероризували українців.
Німці в 1942 році знищили євреїв села.
ОУН почала налагоджувати спротив німцям, а влітку 1943 року скориставшись проблемами німців із загонами партизанів Ковпака під приводом захисту від них організувала територіальну мережу УНС, яку через півроку реорганізувала в УПА.
Щодо поляків, то ОУН у Галичині врахувала сумний досвід проведення польською АК спроб етноциду українців на Холмщині та Волині, тому в березні 1944 року силами УПА провела акцію на випередження — спалила обійстя польським колоністам разом зі схованими в них зброєю і боєприпасами, а найагресивніших із них ліквідувала. Такі ж заходи були проведені у Довгому Войнилові. Поляки були змушені виїхати до Польщі.
УРСР Після приходу радянських військ у липні 1944 року почалась насильна мобілізація, більшість із мобілізованих загинули, меншість — отримали поранення і каліцтва. Паралельно почалися поширювана НКВД епідемія черевного тифу і голод, спровокований непосильними радянськими податками.
2 квітня 1944 року окружною боївкою разом з відділом «Гайдамаки» чисельністю 50 осіб здійснили акцію проти польської колонії Земянок, в ході якої ліквідовано 40 осіб і спалено 52 господарства. Причиною акції було гніздування польської боївки, яка вела антиукраїнський терор.
В січні-лютому 1945 року 10 000 енкаведистів на Придністров'ї проводили облави проти повстанців, у ході яких 18 січня під охороною 300 енкаведистів на 18 машинах приїхав Хрущов, зі звинуваченням у підтримці повстанців особисто арештував голову сільради Чолія Михайла Миколайовича, який так і загинув у концтаборах.
19.12.1945 при штурмі бункеру НКВДистами вбиті повстанці Федьків Онуфрій Тимофійович і Чолій Петро Деонізович.
16 лютого 1946 року при штурмі бункеру НКВДистами загинули Березюк Микола «Морозенко», Кобута Михайло.
В серпні 1946 року в селі заарештовано понад 30 довговойнилівців, серед них директора школи Собчак Ірину і учениць — Кучеру Марію, Ямнич Парасковію, Лебухорську Розалію, Чолій Параску та ін. Дітей катували в приміщенні колишнього костелу понад місяць, а Собчак Ірині присудили 25 років ув'язнення.
В 1946 році в село привезли 26 українських родин, виселених із села Ліски Грубешівського повіту і поселили в хатах колишніх польських колоністів (інші родини з цього села поселили в Томашівцях, Негівцях, Калуші та ін.). Пізніше до складу Довгого Войнилова включено село Землянка.Івано-Франківська область. — Львів, видавництво «Каменяр» — 1965, стор. 65
В 1949 р. створений колгосп «Україна» і загнано до нього 198 селянських господарств, головою колгоспу був призначений Зьомковський Ігнат Якович (07.01.1915-19.01.1994), а за два роки загнали всіх.
19 травня 1959 р. Войнилівський райвиконком ліквідував Перекосівську сільраду з приєднанням до Довговойнилівської сільради.
В 1989 р. в селі створено осередок ТУМу на чолі з Романом Шмігельським. В 1990 р. в селі створений осередок Народного Руху України за перебудову, який очолив Юрій Мащайкевич, до осередку записалося понад 150 селян.
Населення В селі мешкає 1322 людини. 441 домогосподарств, з них 412 заселені. 482 родини, з них 9 багатодітних (3 і більше дітей).
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська140099.64%російська50.36%Усього1405100%
Церква В 1599 році в селі була церква Різдва Івана Хрестителя зі священиком, що засвідчує напис на церковній книзі.
В 1720 році в селі було дві церкви. Долішня більша — Різдва Пресвятої Діви Марії. Менша церква святого Миколи (літнього) збудована у 1713 р. і знаходилась за півтора кілометра на захід від більшої. Зруйнована комуністами в 1980 р., а найактивніших протестувальників Василя Соломуда і Михайла Семеновича тероризувало КДБ.
Наступна церква Різдва Пресвятої Діви Марії збудована й освячена в 1812 році (будівничий Дмитро Бабний), розписана в 1835 р. Винярським. Нова дзвіниця збудована в 1830 р. У церкві зберігся рукопис «Опис парафії Довгої з Перекосами», написаний у ХІХ ст. т. зв. «язичієм».
Церква Різдва Христового збудована 1893 року, пам'ятка архітектури місцевого значення № 765.
Австрійська армія конфіскувала в серпні 1916 р. в одній церкві 5 давніх дзвонів діаметром 97, 63, 47, 38 і 36 см, вагою 335, 107, 41, 27 і 15 кг, виготовлених у 1906, 1829, 1680, 1829, 1629 рр., у другій — 3 дзвони 1856—1599 рр. Після війни польська влада отримала від Австрії компенсацію за дзвони, але громаді села грошей не перерахувала.
Парохи 1650—1730 рр. — Симеон Зелинський. 1735—1754 — Іван Головкевич. 1755—1800 — Стефан Губилецький, у 1794 р. прилучена горішня парафія, де в 1720—1763 рр. священиком був Пантелеймон Волоський, а після нього — Теодор Волоський. Далі парохом двох парафій Довгої та Перекосів став Михайло Новодворський — до 1824 р. 1825—1841 — Анатолій Воронович. 1842—1880 — Яків Загорський. 1881—1884 — Фома Соболята. 1884—1893 — Миколай Софанський. 1894—1918 — Іван Павлусевич.
Далі парохами були о. Собчак, о. Климчик, о. Шкурган, о. Волочій, о. Кузик, о. Бігун, о. Когут, о. Телічак. 4 червня 1994 року громада повернулася в УГКЦ.
Соціальна сфера СільрадаНайпатріотичніша громада. Сотні людей у вишиванках відзначали День Незалежності у Довгому Войнилові. ФОТОРЕПОРТАЖ Народний дім. Школа I—III ст на 410 місць з дитсадком Амбулаторія 465 дворів, 1411 мешканців.
Школа
За Австрії у 1880 р. на громадські кошти збудована перша школа, двокласна (було два вчителі — подружжя Вишневських).
За Польщі школа стала семикласною (сьомий клас був необов'язковим) і навчання проводилося польською мовою.
За більшовиків у 1939 році школа стала семирічною і українською, до 8 місцевих вчителів прислали ще додатково 5 — двох східних українок і трьох москальок. Українки виявилися фаховими і добрими, а москальки — малоосвіченими, зате наполегливими в атеїстичній агітації та спробах навернення в комсомол. За два роки роботи їм вдалося завербувати в комсомол аж одну ученицю. Зараз популяція учнів школи значно зменшилася та частину школи замінили на дит-садок,та наразі в школі немає ні одного паралельного класу. На час липня 2025 року найбільшим класом враховується 7(перейшовший у восьмий),в якому вчиться 23 дитини. З них це 21 дитина очного навчання Бачало Софія Бузрука Марія Губська Анастасія Комарницький Юрій Левицький Олександр Лупа Тетяна Маринець дмитро Масін Інна Музичка Іван Німак Катерина Німак Тарас Олексин Ярина Пилипчюк Єлизавета Псюк Максим Стасюк Надія Чмелик Вадим Чолій Анастасія Чолій Євгенія Чолій Яна Якімечко Марія Та троє учнів на домашньому навчанні
В 1944 р. відновили роботу школи.
У 1977 р. збудована нова школа.
Музична школа В 2005 р. в селі відкрито філію Войнилівської музичної школи.
Охорона здоров'я