Леонід Леонідович П'ятаков  — більшовик, революціонер, учасник боротьби за Радянську владу в Україні. Член Центрального виконавчого комітету Рад України.

Життєпис Народився в 1888 році на Мар'їнському цукровому заводі (містечко Городище, Черкаський повіт, Київська губернія) в сім'ї інженера-технолога, потім директора заводу Леоніда Тимофійовича П'ятакова (1847—1915) і дочки підприємця Олександри Іванівни Мусатової.

Закінчив Київське реальне училище святої Катерини (1905) і хімічне відділення Київського політехнічного інституту (1910), служив в армії однорічником, під впливом молодшого брата Георгія став марксистом, вів революційну пропаганду серед солдатів. Мати також співчувала лівим ідеям, у 1912 році в її будинку зберігалися документи Київської організації РСДРП. Леонід П'ятаков був досить відомим у місті діячем, він очолював військову організацію Київського комітету РСДРП(б), був членом виконкому Київської Ради робітничих і солдатських депутатів, а також депутатом Всеросійських Установчих зборів від Південно-Західного фронту.

Вночі року був заарештований у себе вдома невідомими козаками, які заявили, що мають наказ про арешт більшовика Леоніда П'ятакова.

Центральна рада в особі генерального секретаря військових справ Миколи Порша заявила про свою непричетність до арешту, проте створена року спеціальна слідча комісія в червні 1918 отримала свідчення ротмістра Українського гусарського полку Я. Б. Журавського, що наказ про арешт був отриманий від уряду і Леонід П'ятаков убитий його козаками. Поки більшовики та їх союзники були шоковані цим зникненням, комендант міста Ковенко Михайло Микитович в ніч на року провів зачистку міста: відділи «Вільного козацтва» обшукали найбільші заводи, щоби відібрати зброю, було розгромлено редакцію газети Київської Ради робітничих депутатів «Пролетарская мысль», а на «Арсеналі» навіть порізано паси верстатів — щоб зірвати роботу заводу.

Російські меншовики та єврейський «Бунд» рішуче засудили заколот більшовиків. Тіло більшовицького лідера зі слідами звірячих катувань було знайдено поблизу Посту-Волинського під Києвом року. Ця подія стала підігріла пристрасті після початку Січневого заколоту проти Центральної ради. Після повідомлення про знахідку тіла Леоніда П'ятакова, яке зробив більшовик Ісак Крейсберг, збори більшістю у 266 голосів (проти 11, утрималося 22) оголосили про початок загального політичного страйку із вимогами передати владу Радам та роззброїти контрреволюційні частини Вільного козацтва.

Було обрано міський страйковий комітет на чолі з секретарем спілки друкарів Києва Іваном Клименком, а згодом і центральний штаб (ревком міста) на чолі із Андрієм Івановим.

Після захоплення Києва військами Муравйова Леоніда П'ятакова з почестями поховали на Байковому кладовищі. Виступаючи зі словами прощання на траурному мітингу, його брат Георгій П'ятаков урочисто присягнув боротися за справу революції далі за двох — за себе і за брата. тіло Леоніда П'ятакова перепоховали в братській могилі в Маріїнському парку.

Сім'я Батько — П'ятаков Леонід Тимофійович (1847–1915) мати — Мусатова Олександра Іванівна (18??–1917) Брат — П'ятаков Юрій Леонідович (1890–1937)

Примітки

Джерела

Пятаков Г. Л. Пятаков Леонид Леонидович (Биография) // Деятели СССР и Октябрьской революции. — М., 1989. — Ч. 2. — С. 137. Пятаков Леонид Леонидович // Памятник борцам пролетарской революции, погибшим в 1917—1921 гг. / Сост. Л. Лежава, Г. Русаков. — 3-е изд., испр. и доп. — –. : , 1925. — С. 468, 469. Солдатенко В. Ф.. Г. Л. Пятаков: епізоди життя і діяльності на Україні // Український історичний журнал. — 1989. — № 4 (337). — квітень. — С. 92–106.

Шрайбер С. Памяти Исаака Крейсберга // Летопись революции. — 1927. — № 5–6. — С. 368.