Джозеф Шустер (; 10 липня 1914 — 30 липня 1992) — , найвідоміший створенням персонажа DC Comics Супермена спільно зі сценаристом Джеррі Сігелом у ( червнем 1938 року).

Шустера було залучено в ряд правових баталій за власність персонажа Супермена. Його кар'єра у книгах коміксів було відносно неуспішною, а до середини 1970-х Шустер повністю покинув поле через часткову сліпоту.

Його та Сігела включено і до 1992 року, і до 1993 року в індустрії книг коміксів. 2005 року заснувала , названу на честь канадського художника.

Раннє життя та кар'єра Джозеф Шустер народився в Торонто, в єврейській родині. Його батько Джуліус Шустер (спочатку Шустеровіч), іммігрант із Роттердама, мав кравецьку майстерню в районі одягу Торонто. Його мати Айда (Катарске) приїхала з Києва в Україні. Його родина, включно з його сестрою Джин, мешкала в Батерсті, Оксфорд, і Борден-стритс, і Шустер закінчив громадські школи Раєрсона та Ленсдоуна. Одним із його двоюрідних братів був комедіант із канадської комедійної команди . У нього був і рідний брат Френк.

Юнаком Шустер працював газетярем у «Toronto Daily Star». Сім'я ледве зводила кінці з кінцями, і молодий художник-початківець випрошував папір, який сім'я не могла дозволити. Як він згадував 1992 року,

Колись 1924 року, коли Шустерові було 9 чи 10, його сім'я переїхала до Клівленда, Огайо. Там Шустер закінчив та потоваришував зі своїм майбутнім співавтором, сценаристом Джеррі Сігелом, із яким він почав видавати під назвою «Наукова фантастика». Сігел описував свою дружбу з таким же сором'язливим і в окулярах Шустером: «Коли Джо та я вперше зустрілися, це було мов правильні хімікати збираються разом».

Дует увірвався до коміксів у майора , майбутньої DC Comics, працюючи над орієнтиром «» — першою серією книг коміксів, яка складалася винятково з оригінального матеріалу, а не використовувала будь-які передруковані газетні смуги коміксів — дебютуючи з мушкетером-шибайголовою «Генрі Дувал» і надприродною шпальтою про боротьбу зі злочинністю , обидва у «New Fun» № 6 (жовтень 1935). В інтерв'ю 1992 року, в якому він використав майбутню назву молодого видавця, він сказав, що два зразкові комікси зрештою не були видані:

Створення Супермена Сігел і Шустер створили лисого телепатичного лиходія, схильного до світового панування, як головного персонажа короткої історії «», виданої у Сігеловому фензині 1933 року «Наукова фантастика» № 3. Персонаж не був успішним, і Сігел зрештою придумав знайомішу версію персонажа. Шустер змоделював героя на Дугласа Фербенкса, а його альтер-его в окулярах, Кларка Кента, на сполучення Гарольда Ллойда та самого Шустера, а ім'я «Кларк Кент» походить від зірок фільмів Кларка Гейбла та . Лоїс Лейн було змодельовано на Джоанну Картер, яка була подругою Джо до того, як стала дружиною Сігела.

Потім Сігел і Шустер почали шестирічні пошуки видавця. Назвавши його «The Superman», Сігел і Шустер запропонували його Consolidated Book Publishing, який видавав 48-сторінкову чорно-білу книгу коміксів під назвою «» № 48. Хоча дует отримав заохочувального листа, Consolidated ніколи знову не видавав книги коміксів. Шустер узяв це до серця і, за різними рахунками, або спалив кожну сторінку історії, вціліла лише обкладинка через те, що Сігел урятував її з вогнюDaniels (1998), p. 17 , розірвав історію на клапті, залишивши лише два ескізи обкладинки. Сігел і Шустер порівнювали цього персонажа зі  — авантюристом, якого пара створила для «Detective Comics» № 1 (березень 1937)Daniels (1998), p. 18 .. 1938 року, після того, як ця пропозиція залежала серед інших у «More Fun Comics» — виданого , основним попередником DC Comics — редактор Він Салліван обрав її як рису обкладинки для National «Action Comics» № 1 (червень 1938). Наступного року Сігел і Шустер ініціювали .

Як частина угоди, що бачила Супермена виданим у «Action Comics», Сігел і Шустер продали права компанії за $130 та контракт на поставку видавцеві матеріалу.

Статус Сігела та Шустера як дітей єврейських іммігрантів, вважається, також уплинув на їхню роботу. Тімоті Аарон Певей стверджував, що вони створили «постать, бажанням якої було вписатися в американську культуру як американець», що, як відчуває Певей, торкається важливого аспекту американської особистості (3,14 МБ). URN: etd-04172007-133407.

Коли «Супермен» уперше з'явився, альтер-его Супермена Кларк Кент працював у газеті «Daily Star», названу Шустером на честь «Toronto Daily Star», його колишнього працедавця в Торонто. Шустер казав, що моделював міський пейзаж Суперменового рідного міста Метрополіса зі свого старого рідного міста. Коли смуга коміксів отримала міжнародне поширення, компанія остаточно перейменувалася на «».

Правові проблеми 1946 року, наприкінці їхнього 10-річного контракту на виробництво історій про Супермена, Сігел і Шустер подали до суду на задля анулювання контракту та повернення їхніх прав на Супермена. Наступного року постановив, що видавець дійсно придбав права на Супермена придбавши першу історію про нього, сказавши, що дует «передав Detective Comics, Inc. всі свої права на Супермена та шпальти коміксів, включно з заголовком, назвами, персонажами та концепцією…». Подальше рішення встановило, що права на Суперхлопчика, однак, належать Сігелові. Detective Comics Inc. згодом заплатила Сігелові та Шустерові $94000 за права на Суперхлопчика та письмову угоду дуету про визнання прав на Супермена такими, що належать видавцеві. Пізніше компанія вилучила підписи Шустера та Сігела з історій про Супермена.

Пізня кар'єра 1947 року до команди знову долучився редактор Салліван, на той час засновник і видавець компанії книг коміксів , де вони створили недовговічного комічного борця зі злочинністю . Шустер продовжував малювати комікси після провалу «Фаннімена», хоча що саме він малював, невизначено. Історик коміксів Тед Вайт писав, що Шустер продовжував малювати жахливі історії у 1950-х. 2009 року історик коміксів Крейг Йоу сказав, що Шустер був анонімним ілюстратором «» — підпільної садомазохістської серії книг у м'якій палітурці. Її було засновано на подібності персонажів і порівнянні художнього стилю ілюстраторів і їх із творців коміксів про Супермена.

1964 року, коли Шустер мешкав на Лонг-Айленді зі своєю літньою матір'ю, повідомлялося, що він заробляв на життя як позаштатний мультиплікатор; він також «намагався розмалювати поп-арт — серйозні смуги коміксів — і сподівався зрештою сприяти шоу однієї людини в деякій шикарній галереї Манхеттена»Richler, Mordecai. «The Great Comic Book Heroes», Encounter, 1965; reprinted in Richler collections Hunting Tigers Under Glass: Essays & Notes (McClelland & Stewart, 1968), Notes on an Endangered Species (Alfred A. Knopf, 1974), and The Great Comic Book Heroes and Other Essays (McClelland and Stewart, 1978) . З одного боку, погіршення його зору перешкоджало йому малювати, і він працював кур'єром, аби заробити на життя. стверджував, що Шустер доставив пакунка до будівлі DC, збентеживши працівників. Його викликали до головного виконавчого директора, дали одну сотню доларів, і сказали придбати нове пальто та знайти іншу роботу. До 1976 року Шустер майже осліп і мешкав у каліфорнійському будинку пристарілих.

1967 року, коли авторські права на Супермена підійшли до поновлення, Сігел запустив другий судовий позов, який також виявився невдалим.

1975 року Сігел запустив рекламну кампанію, в якій брав участь Шустер, протестуючи проти ставлення DC Comics до нього та Шустера. Президента Асоціації американських редакторів-мультиплікаторів Джеррі Робінсона було залучено до кампанії разом із художником книг коміксів . В умовах значної негативної публічності щодо поводження зі справою (та через майбутній фільм про Супермена), батьківська компанія DC Warner Communications відновила підписи, опущені понад тридцять років тому, та надала парі довічну пенсію в розмірі $20000 на рік, згодом піднявши до $30000, а також пільги на здоров'я. Першим випуском із відновленими титрами був " № 302 (серпень 1976).

Хоча Шустер тепер підтримувався довічною стипендією від DC Comics, він упав у борги — близько $20000 на час його смерті. Після його смерті DC Comics погодилася сплатити його несплачені борги в обмін на згоду його спадкоємців не оскаржувати права власності на СуперменаFrom a 2010 lawsuit filed by DC Comics against Shuster's heirs («DC Comics v. Pacific Pictures Corp. et al»)..

Смерть Шустер помер 30 липня 1992 року у своєму будинку в Західному Лос-Анджелесі від застійної серцевої недостатності й артеріальної гіпертензії. Йому було 78 років.

Нагороди та відзнаки 1985 року DC Comics назвала Шустера одним із шанувальників у 50-й ювілейній публікації компанії «». 1992 року Шустера було включено до Зали слави премії Вілла Ейснера. 2005 року Шустера було включено до Зали слави канадських творців книг коміксів імені Джо Шустера за його внесок до книг коміксів. Премію Джо Шустера, започатковану 2005 року, названо на честь уродженця Канади Шустера та досягнень у галузі видавництва книг коміксів канадськими творцями, видавцями та роздрібними торгівцями. У Торонто, де народився Шустер, вулицю Джо Шустер Вей названо на його честь. 10 вересня 2013 року було оприлюднено фрески Гері Дамма й Лаури Дамм «Любовний лист до Клівленда» у будівлі Orange Blossom Press поблизу клівлендського , які включають повагу до Сігела та Шустера. Амор Авеню у клівлендському нейборгуді було перейменовано на «Джо Шустер Лейн».

Бібліографія

Charlton «Crime and Justice» № 19—21 (1954) «Hot Rods and Racing Cars» № 20 (1955) «Space Adventures» № 11—13 (1954) «Strange Suspense Stories» № 19, 21—22 (1954) «This Magazine is Haunted» № 18—20 (1954)

DC «Action Comics» № 1—24 (1938—40) «» № 32—41, 103—109 (1938—46) «Detective Comics» № 1—32 (1937—39) «» (різноманітні історії): № 10—48; (): № 101—105, 107 (1936—46) «» (потім «New Adventure Comics») № 2—31 (1936—38) «New York's World Fair» № 1—2 (1939) «» № 1—4 (1939—40)

Див. також

Нотатки

Примітки

Посилання

Comic Art & Graffix Gallery — біографія художника Портрет (2014) художника Дрю Фрідмана про створення Супермена Джеррі Сігелом і Джо Шустером