Ма́ріо Марто́не (; 20 листопада 1959, Неаполь, Італія) — італійський театральний та кінорежисер, сценарист. Лауреат та номінант численних міжнародних та національних фестивальних та професійних кінонагород .

Біографія Маріо Мартоне народився 20 листопада 1959 у Неаполі, Італія. Свою творчу кар'єру розпочинав у театрі, де в 1976 році поставив свою першу виставу «Фауст або квадратура кола» (). Два роки потому, в грудні 1977 року, він за підтримки і спонсорстві університету, спільно з Андреа Ренці, а згодом і з Франческою Ла Рокка, Аугусто Мелізурґо та Федерикою делла Ратта Ринальді заснував групу Nobili di Rosa (за назвою древньої алхімічної монети). У лютому 1979 року Nobili di Rosa була реорганізована в False MovimentoFernanda Moneta, Esigenze Simbiotiche: un diario degli anni '80, SEUPisa editore, 2005. До нового складу увійшли кінорежисери Анджело Курті і Паскуале Марі. Серед її вистав «Отелло» (1982), «Ножі в серці» Бертольта Брехта (1986), «Повернення в Альфавіль» Жан-Люк Годара (1986). Також у 1986 році група Falso Movimento зливається з Il Teatro dei Mutamenti Антоніо Нейвіллера і «Театральною студією» Казерти Тоні Сервілло, що дала початок Teatri Uniti. У новому складі група ставить «Філоктета» Софокла в 1987 році і «Річарда II» Вільяма Шекспіра в 1993 році.

Режисерський дебют Мартоне в кіно відбувся в 1980 році з короткометражним фільмом, проспонсорованим Банком Неаполя. Лише через 12 років, у 1992-му, він представив широкій публіці свій перший повнометражний фільм, оснований на історії математика Ренато Каччиопполі, «Смерть неаполітанського математика», який став лауреатом спеціального призу журі на Венеційському міжнародному кінофестивалі. 1993 року Мартоне зняв фільм-адаптацію «Бритва», натхненний виставою, раніше поставленою в театрі Меркаданте () (1990).

у 1995 році Маріо Мартоне зрежисував за власним сценарієм другий повнометражний фільм «Кохання стомлює», який брав участь в конкурсі на Каннському міжнародному кінофестивалі і який отримав італійську національну кінопремію Давид ді Донателло за найкращу режисерську роботу. 1997 року Мартоне поставив епізод «La salita» у фільмі «Жителі Везувію», який приніс йому не лише славу, але й створив навколо нього багато суперечок (у тому числі і запитання від парламенту): прототипом для досконалого мера, керівника таким непростим місто як Неаполь, був . 1998 року режисер зняв художній фільм «Театр війни».

З 1999 по 2001 рік Мартоне обіймав посаду художнього керівника театру Арджентина в Римі. Від 2003 року він є співдиректором театру Стабіле в Неаполі ().

У 2001 році Маріо Мартоне отримав режисерський досвід колективного створення фільму «Інший світ можливий», який був знятий в під час зустрічі Великої вісімки в Генуї. 2004 року він зняв фільм, оснований на романі Гоффредо Паризе «Смак крові» з Мікеле Плачідо і Фанні Ардан у головних ролях.

З 2007 по 2017 рік був художнім керівником театру Стабіле в Туріні (), передавши цю посаду Валеріо Бінаско.

Восени 2010 року в італійський кінопрокат вийшов фільм «Ми вірили» зай однойменним романом Анни Банті, який в 2011 році виграв премію «Золота алебарда» за найкращий фільм і найкращий сценарій. У тому році режисер здобув премію за кар'єру на фестивалі італійського кіно в Мадриді. У січні 2011 року Мартоне здійснив постановки «Сільської честі» і «Паяців» у театрі Ла Скала в Мілані. З успіхом пройшли також такі постановки опери, як «Так чинять усі» (з Клаудіо Аббадо), «Весілля Фігаро» і «Дон Жуан» Моцарта, «Матильда ді Шабран», «Торвальдо і Дорліска» та «Авреліан в Пальмірі» Джоаккіно Россіні (оперний фестиваль Россіні в Пезаро), «Фіделіо» Бетховена і «Шарлотта Корде» Лоренцо Ферреро.

Того ж 2011 року Маріо Мартоне поставив «Моральні нариси» Джакомо Леопарді та здобув премію La Ginestra імені Джакомо Леопарді за здатність відновити зв'язки поета з Реканаті з нашим часом. Наступного року він здобув ступінь доктора наук з мов кіно- і медіа-вистав в університеті Калабрії ().

28 квітня 2012 року в Реканаті був анонсований фільм, присвячений життю Джакомо Леопарді: стрічка «Неймовірна молода людина» була представлена на Венеційському кінофестивалі 1 вересня 2014 року і мала великий успіх у публіки та критиків.

У 2018 році Маріо Мартоне представив на 75-му Венеційському кінофестивалі фільм «Капрі-революція» про життя емігрантської комуни на Капрі напередодні Першої світової війни. Стрічка брала участь в основній конкурсній програмі фестивалю та отримала Премію Пазінетті та Приз Міжнародної конфедерації художнього кіно (SIAE)

Фільмографія Режисер иа сценарист

Рік Назва українською Оригінальна назва Режисер Сценарист Смерть неаполітанського математика Morte di un matematico napoletano || || |- | |||| Бритва || Rasoi Єдина країна у світі L'unico paese al mondo || || |- | |||| Дивовижні історії || Miracoli, storie per corti Кохання стомлює L'amore molesto || || |- | |||| Жителі Везувію || I vesuviani Театр війни Teatro di guerra || || |- | |||| Лулу || Lulu Смак крові L'odore del sangue || || |- | |||| Ми вірили || Noi credevamo Неймовірна молода людина Il giovane favoloso || || |- | |||| || Pastorale cilentana Капрі-революція ''Capri-Revolution

Визнання

<center>

РікКатегоріяФільмРезультат Найкращий фільмСмерть неаполітанського математика Кохання стомлює Смерть неаполітанського математика Гран-прі журі Нагорода Kodak-Cinecritica Нагорода Італійської федерації кіноклубів (FEDIC) — Спеціальна згадкаДивовижні історії Жителі Везувію Ми вірили Неймовірна молода людина Капрі-революція Премія Пазінетті Нагорода Arca CinemaGiovani за найкращий італійський фільм у Венеції Приз європейського журі за художній фільмСмерть неаполітанського математика Гран-прі Консорціуму письменників і композиторів (SACD) Приз Міжнародної конфедерації художнього кіно (C.I.C.A.E.) Найкращий новий режисерСмерть неаполітанського математика Премія «Давид ді Донателло» за найкращу режисерську роботуКохання стомлює Театр війни Премія «Давид ді Донателло» за найкращий фільмМи вірили Премія «Давид ді Донателло» за найкращу режисерську роботу Найкращий сценарій Давид року Премія «Давид ді Донателло» за найкращий фільмНеймовірна молода людина Премія «Давид ді Донателло» за найкращу режисерську роботу Найкращий сценарій Давид року Премія «Давид ді Донателло» за найкращий фільмКапрі-революція Премія «Срібна стрічка» найкращому новому режисеровіСмерть неаполітанського математика «Срібна стрічка» за найкращий сценарій «Срібна стрічка» найкращому режисеровіКохання стомлює «Срібна стрічка» за найкращий сценарій «Срібна стрічка» найкращому режисеровіТеатр війни Найкращий сценарій Найкращий оригінальний сюжет «Срібна стрічка» рокуМи вірили Неймовірна молода людина Найкращий перший художній фільмСмерть неаполітанського математика Найкращий сценарій Кохання стомлює Найкращий режисерМи вірили Найкращий фільмНеймовірна молода людина Найкращий сценарій Найкращий італійський короткометражний фільм рокуAntonio Mastronunzio pittore sannita Найкращий італійський короткометражний фільм року — Спеціальна згадка Кохання стомлює Спеціальний приз журіКохання стомлює Найкращий фільмКохання стомлює Найкращий фільмМи вірили Найкращий режисер Найкращий сценарій Спеціальна нагорода «Іноземна преса» Найкращий новий режисерКохання стомлює

Примітки

Посилання