Граф Ґоттфрід фон Бісмарк-Шенгаузен (; 29 березня 1901, Берлін — 14 вересня 1949, Ферден) — німецький політик, регірунгс-президент (цивільний губернатор округу) Постдаму, депутат рейхстагу, оберлейтенант люфтваффе, почесний бригадефюрер СС (1944).

Біографія Син Герберта фон Бісмарка, онук Отто фон Бісмарка. Закінчив школу в 1919 році, після чого вступив у прикордонну охорону «Схід». Спочатку співчував нацистського руху, вважаючи, що він забезпечить «національне відродження» Німеччини. У 1925—1926 проводив ознайомчі поїздки по Європі, в 1927—1928 працював у Нью-Йорку. З 1928 по 1929 працював в Асоціації німецької промисловості.

З 1933 по 1934 року нацистський лідер Померанії. У 1935 році став регірунгс-президентом Щецина, з 1938 — Потсдама. З 5 березня 1933 по 26 серпня 1944 року був депутатом Рейхстагу, поєднуючи цю посаду з обов'язками регірунгс-президента Потсдама. Бісмарк-Шенгаузен був членом організації «Гурток друзів рейхсфюрера СС».

З 1942 року Бісмарк-Шенгаузен виступав проти продовження Другої світової війни і вступив в контакт з іншими членами німецької аристократії, які діяли проти нацистського режиму і хотіли почати переговори із західними союзниками, серед них — начальник поліції Постдама граф Вольф-Генріх фон Гелльдорф, полковник граф Клаус фон Штауффенберг і генерал Фрідріх Ольбріхт. Він знав про підготовку до замаху на Адольфа Гітлера 20 липня 1944 року, але не брав безпосередньої участі в змові.

Після провалу змови були виявлені зв'язки Бісмарка-Шенгаузена зі змовниками. Він був виключений з лав СС і з посади депутата Рейхстагу. Однак, завдяки відомому імені та численним впливовим зв'язкам, він уникнув долі більшості активних змовників. Він не був заарештований до серпня, і його не катували. У жовтні він був виправданий Народним судом, але був відправлений до концентраційного табору Заксенгаузен, де перебував у відносно хороших умовах. В квітні 1945 року звільнений радянськими військами.

14 вересня 1949 разом із дружиною загинув у автокатастрофі.

Особисте життя В 1937 році одружився зі своєю двоюрідною сестрою, графинею Мелані Гойос. У подріжжя народились 3 дітей:

Венделіна (1937) Барбара (1939) Андреас (1941—2013) — батько Стефані цу Гуттенберг

Звання

Унтерштурмфюрер СС (15 вересня 1935) Оберштурмфюрер СС (13 вересня 1936) Гауптштурмфюрер СС (9 листопада 1936) Штурмбаннфюрер СС (20 квітня 1937) Оберштурмбаннфюрер СС (9 листопада 1938) Штандартенфюрер СС (1 січня 1939) Оберфюрер СС (21 червня 1939) Бригадефюрер СС (30 січня 1944)

Нагороди

Почесна шпага рейхсфюрера СС Почесний кут старих бійців

Примітки

Джерела

Васильчикова М. И. Берлинский дневник 1940—1945 — М.: «Наше наследие», 1994. Залесский К. А. СС. Самая полная энциклопедия. — Яуза-Пресс, 2012. — ISBN 978-5-9955-0462-7. Joachim Lilla, Martin Döring, Andreas Schulz: Statisten in Uniform. Die Mitglieder des Reichstags 1933—1945. Ein biographisches Handbuch. Unter Einbeziehung der völkischen und nationalsozialistischen Reichstagsabgeordneten ab Mai 1924. Droste, Düsseldorf 2004, ISBN 3-7700-5254-4. Erich Stockhorst: 5000 Köpfe. Wer war was im 3. Reich. 2. Auflage. Arndt, Kiel 1985, ISBN 3-88741-116-1.