Жан Іньяс Ізідор Гранвіль (справжнє прізвище Жерар, , на прізвисько ; 13 вересня 1803, Нансі, — 17 березня 1847, Ванв, О-де-Сен) — французький художник-ілюстратор.

Біографія

З родини художників і акторів: Гранвіль — сценічне ім'я його предків. Його батько, художник-мініатюрист, був першим його вчителем. Приїхавши в Париж на 20-му році життя, без будь-яких засобів, Гранвіль став працювати для сатиричних журналів. Міцну популярність він придбав з 1828, коли з'явилися його «Метаморфози» — типи відомих в Парижі діячів, зображених у вигляді різних тварин; художник зумів завдяки своїй тонкій спостережливості схопити найдивніші і вражаючі риси подібності між цими діячами і представниками тваринного світу. Після революції 1830 при порівняно великій свободі друку Гранвіль майже виключно присвятив себе політичній карикатурі; щодня в «Caricature» і в «Charivari» з'являлися його дотепні і їдкі малюнки, в яких він відбувався жартом представників липневої монархії. Кращі карикатури цієї епохи — «Mât de cocagne», «Convoi de la liberté» і «Basse-cour».

Вересневі закони дещо обмежили свободу Гранвіля; тим не менш, він продовжував працювати в тому ж напрямку і видав чудовий альбом, в якому капелюхи, парасольки і коміри грали, так би мовити, першорядну роль; той чи інший політичний діяч впізнавав себе в тростинці або в парасольці. До цих легких ескізах необхідно приєднати чудові малюнки, вміщені в «Magazin pittoresque», особливо «Обличчя кота» і «Голови людей і тварин».

Традиційні джерела розповідають, що Жан втратив розум і помер у божевільні; проте нещодавні автори стверджують, що хоча лікарня Maison de Santéу в комуні Vanves, де він помер у Парижі, справді лікувала, серед інших хвороб, психічно хворих, він не був «божевільним» і, ймовірно, помер від інфекції горла, можливо, дифтерії.

Творчість

Після Гаварні і Оноре Дом'є Гранвіль займає перше місце в історії французької карикатури; істотною властивістю його таланту була блискуча, незвичайно багата фантазія, зміцнюється і підтримувана тонкою спостережливістю і їдким гумором. Користуючись цими властивостями свого таланту, Гранвіль в своїх малюнках відтворив історію всіх смішних сторін і дивацтв свого часу. Але пристрасть надавати фізіономію і пороки людини спочатку тваринам і рослинам, а згодом і всякого роду неживим предметам під кінець життя Гранвіля зробилося настільки велике, що деякі його малюнки незрозумілі. Незважаючи на те, він — справжній мислитель, і зовсім не бажав смішити, надаючи людям зовнішність різних тварин, він був упевнений, що в перших зустрічаються ті ж самі низькі пороки та інстинкти, що і в других.

Гранвіль ілюстрував велику кількість творів; між ними особливою популярністю користуються «Байки Лафонтена», «Робінзон Крузо», «Лабрюйер», «Дон Кіхот», «Подорожі Гуллівера», «Байки Флоріана», «Пісні Беранже», «Жером Патюро» Луї Ребо, «Одухотворені квіти» і деякі інші.

Видання Le Dimanche d'un bon bourgeois ou Les Tribulations de la petite propriété (1827) Les Métamorphoses du jour (1829) Fables de la Fontaine (1838) Peines de cœur d'une chatte anglaise et autres scènes de la vie privée et publique des animaux (1842, по Бальзаку) Petites misères de la vie humaine (1843) Autre monde. Transformations, visions, incarnations, ascensions, locomotions, explorations, pérégrinations, excursions, stations, cosmogonies, fantasmagories, rêveries, folâtreries, facéties, lubies, métamorphoses, zoomorphoses, lithomorphoses, métempsycoses, apothéoses et autres choses (1844) Cent proverbes (1845) Le Diable à Paris|Le Diable à Paris: Paris et les Parisiens. Mœurs et coutumes, caractères et portraits des habitants de Paris, tableau complet de leur vie privée, publique, politique et artistique … (1845 — 1846, 2 vol, у співавторстві з Гаварні та ін.) Jérôme Paturot à la recherche d'une position sociale (1846) Les Étoiles. Dernière féerie par J.-J. Grandville (1849) Catalogue Illustré de la Collection Dessins et Croquis Originaux (1853) Les Fleurs animées, illustrées par Grandville (1867) Les Métamorphoses du jour (1869) Aventures de Robinson Crusoé (1870) Fables de Florian, de Tobie et de Ruth (1870)

Спадщина і визнання Гранвіль вніс величезний внесок в іконологію фантастики. Його творчість притягувала Бодлера. Завдяки таким гравюрам, як «Злочин і кара», його вважають найближчим попередником сюрреалізма, його цінував Макс Ернст. Картини Гранвіля використовувала група Queen для обкладинок свого альбому Innuendo і синглів з цього альбому.

Література і джерела Гривніна А. С. Гранвіль-ілюстратор // Проблеми розвитку зарубіжного мистецтва. — Л., 1972. — Вип. 2. С. 38 — 57. Джонатан Свіфт; переказала для дітей Т. Габбе; Мал. Ж. Гранвіля; післямова Л. Литвинової. Хабаровськ: Хабаровське книжкове видавництво, 1979. 94, с. : Ил. (Тираж — 600.000 прим.) Renonciat A. La vie et l'œuvre de J.J. Grandville. Paris: ACR; Vilo, 1985 J. J. Grandville: Karikatur und Zeichnung: ein Visionär der französischen Romantik / Dorit Schäfer, Anke Fröhlich, Hrsg. Ostfildern-Ruit: Hatje Cantz, 2000.

Примітки

Посилання Сторінка в енциклопедії «Кругосвіт» Вальтер Беньямін. Гранвіль, або Всесвітні виставки