18-та окрема мотострілецька бригада — військове формування Збройних сил Російської Федерації.
Історія У зв'язку з розпадом СРСР розпочався вивід військ, що перейшли під юрисдикцію РФ, з прибалтійських країн. Так 107-ма мотострілецька дивізія , що дислокувалась в Литві, була виведена в Солнечногорськ, де була переформована в 18-ту окрему мотострілецьку бригаду. 29 грудня 1992 року в литовській столиці на колишній військовій базі російських військ, в так званому Північному містечку, були підписані підсумкові документи про вивід військових підрозділів Росії з Вільнюса.
Таким чином, столицю Литви покинув останній російський солдат, і в місті больше не залишилось військових частин російської армії. 107-ма мотострілецька дивізія, що володіла територією в 66 гектарів Північного містечка, остаточно звільнила казарми, склади, гаражі, інші будови і передала все це в розпорядження вільнюського самоуправлінняЛашкевич Н. «Из Вильнюса завершен вывод российских войск»// Известия : газета. — 1992. — № 281 (23855). — с. 1..
Втрати На базі сусідньої частини Вищих офіцерських курсів була сформована зведена рота із завербованих Федеральною службою контррозвідки танкових екіпажів до якої потрапили військові 18-ї ОМСБр. Загалом 13 військовослужбовців частини о 3 годині дня 9 листопада відбули в невідомому напрямку, залишивши вдома всі свої документи. У військовій частині їм була оформлена відпустка Российская "Операция Гляйвиц" в исполнении Федеральной службы контрразведки.
На Моздокській базі було підготовлено 34 танки Т-72А, частина з яких була передана опозиції. Ці танки з частин ПКВО, прибули із 131-ї майкопської бригади Десять лет позорному штурму Грозного і Волгограда із завчасно зафарбованими розпізнавальними знаками. Для швидкого розпізнавання з вертольотів Мі-24 башти танків побілили вапном. На світанку 26 листопада три бронеколони в супроводі піхотних підрозділів опозиції висунулись в бік Грозного, в колонах було в цілому не менше 36 танків Штурм, которого не было з 78 контрактниками. Отримані з капітального ремонту танки без динамічного захисту були розбиті протитанковими засобами. Танк яким командував Василь Ваулін підбили одним з перших, з розрахунку не вцілів ніхто. 21 російських танкістів залишились живими й потрапили в полон. В бою загинув і лейтенант Олександр Нальотов, син російського генерала, за іншими даними він потрапив у полон і був розстріляний в Департаменті державної безпеки Чечні.
Співробітники ФСК виявили тіла вбитих військовослужбовців і спробували таємно поховати їх в безіменній могилі, але військово-польова прокуратура не дала можливості цього зробити. Тому їх тіла були вивезені в Ростов або Моздок, де й зараз знаходяться кладовища неопізнаних військовослужбовців. Офіційно загиблі вважаються похованими в братській могилі в Грозному.
Ніхто з високопосадовців не взяв на себе відповідальність за провал операції і долю загиблих і полонених. п/п Прізвище, ім'я, по-батькові Звання Дата народження Дата смерті Примітки 1. Сєнькін Іван Миколайович Митинг, посвященный открытию памятной доски выпускнику Прибрежненской школы Сенькину Ивану Николаевичу() молодший сержант 09.09.1975 26.11.1994 старший механік-водій танку (посмертно) 2. Зіяутдінов Рішат Махутдіновіч Навечно в строю Чечня Зиалтдинов Р.М.() старший лейтенант (посмертно) 3. Ільюшко Валентин Анатолійович Списки военнослужащих, числящихся пропавшими без вести и пленными() старший сержант 16.05.1975 Розыск пропавших без вести на Северном Кавказе26.11.1994полон (посмертно) 4. Ваулін Василь Олексійович Книга памяти Ваулин() старший прапорщик 28.07.1952 26.11.1994 командир танку 5. Зав'ялов Василь Миколайович Чеченская война Книга памяти рядовий 6. Мартищенко Юрій Івановичич Казанское танковое училище Погибли при исполнении воинского долга старший лейтенант 26.11.1994 7. Нальотов Олександр Васильович лейтенант командир мотострілецького взводу8. Фомін Сергій Павлович прапорщик (старший прапорщик)03.04.1962 1994
Примітки