Дуглас DC-2 (англ. Douglas DC-2) — 14-місний дводвигуновий пасажирський літак, що вироблявся американською компанією Douglas Aircraft Company з 1934 року. Він конкурував з Boeing 247. У 1935 році Дуглас побудував більший варіант цього літака, Douglas DC-3, який став одним з найуспішніших літаків в історії.
Проектування і розробка На початку 1930-х побоювання щодо безпеки дерев'яних літаків змусили авіабудівну галузь США розробляти суцільнометалеві авіалайнери. Авіакомпанія United Airlines мала ексклюзивні права на всі металеві двомоторні Boeing 247, тому, їх конкурент, авіакомпанія TWA, випустила специфікацію на створення суцільнометалевого тримоторного літака. Відповідь Дугласа була більш радикальною. 1 липня 1933 року в небо піднявся прототип літака Douglas DC-1, що мав міцне крило, шасі, що прибиралися і два 690-сильних радіальних двигуна Wright з гвинтами керованого кроку. Він міг перевозити 12 пасажирів.
TWA прийняла базовий дизайн літака і замовила двадцять екземплярів покращеного DC-2, що був довшим, мав потужніші двигуни і салон шириною 167 см розрахований на 14 пасажирів. Модифікований варіант сподобався декільком європейським та американським авіакомпаніям і замовлення не забарилися.
Компанія Fokker придбала ліцензію на виробництво за 100000 доларів США, але виробництво в Голландії так і не розпочалося. Для європейських авіакомпанії KLM, LOT, Swissair, CLS та LAPE, що замовляли DC-2 у Fokker в Нідерландах, вони були збудовані на заводах Douglas в США, та прибули до Європи морським транспортом з відокремленими консолями крила і гвинтами, а потім збиралися компанією Fokker на аеродромах поблизу морських портів (наприклад, Шербур або Роттердам). Robert Bluffield, Over Empires and Oceans
Компанія Airspeed Ltd. придбала аналогічну ліцензію для виробництва DC-2 у Великій Британії під назвою Airspeed AS.23 і навіть зарезервувала реєстраційний номер для одного літака, але він так і не був побудований.O'Leary, Michael. "Douglas Commercial Two." Air Classics magazine, May 2003. Ще одну ліцензію придбала японська компанія Nakajima Aircraft Company і, на відміну від Fokker та Airspeed, виготовила 6 літаків використовуючи імпортовані двигуни, а також імпортувала один літак побудований Douglas в США.
Всього було побудовано 130 цивільних DC-2 та 62 екземпляри для військових потреб США. У 1935 році Дональд Дуглас у статті журналу Popular Mechanics повідомив, що кожен з літаків міг би коштувати 80000 доларів США у разі масового виробництва."Douglas tells secrets of speed." Popular Mechanics, February 1935.
Історія експлуатації
Хоча літак і опинився в тіні свого наступника, DC-3, він першим показав, що пасажирські повітряні перевезення можуть бути комфортними, безпечними та надійними. Як доказ цього, авіакомпанія KLM поставила свій перший DC-2 під управлінням Парменьте і Молла, з бортовим номером PH-AJU Uiver ("Лелека"), на участь в авіагонці на приз МакРобертсона по маршруту Лондон-Мельбурн. З двадцяти учасників літак, незважаючи на те, що пілоти заблукали в Олбері, фінішував другим з результатом в 90 годин і 13 хвилин, поступившись першим місцем лише De Havilland DH.88 Comet Grosvenor House, який був побудований спеціально для цієї гонки. DC-2 пролетів звичайний 9000- мильний (14484 км) маршрут KLM, що був довшим гоночного на 1600 км кілометрів, сідаючи на кожній запланованій зупинці, і перевозив пошту та пасажирів.
Варіанти
Цивільні
DC-2 Найбільш розповсюджений варіант з двома радіальними поршневими двигунами Wright R-1820-F2 -F2A -F3 -F3A -F3B -F52 -F53 Cyclone, потужність яких варіювалася від 710 к.с. до 875 к.с. Побудовано 156 екземплярів.
DC-2A Варіант з двома радіальними поршневими двигунами Pratt & Whitney R-1690 Hornet SD-G, S1E-G, або S2E-G, побудований в двох екземплярах.
DC-2B Варіант з двома радіальними поршневими двигунами Bristol Pegasus IV, потужністю 750 к.с., побудований в двох екземплярах. Обидва продані польській авіакомпанії LOT Polish Airlines.Francillon 1979, p. 180.
Nakajima-Douglas DC-2 Transport Варіант, який будувався за ліцензією в Японії. Побудовано шість екземплярів. На його основі пізніше був спроектований Nakajima Ki-34.
Airspeed AS.23 Варіант, який передбачався для побудови компанією у Великій Британії.
Військові Модифіковані DC-2, побудовані для Військово-повітряного корпусу Сполучених Штатів під кількома військовими позначеннями:
XC-32 (DC-2-153) Один літак, оснащений двома радіальними поршневими двигунами Wright R-1820-25 потужністю 750 к.с. для оцінки в ролі 14-місного VIP-транспортного літакаFrancillon 1979, p. 181.. Пізніше перероблений в повітряний командний пункт, який використовував генерал Ендрюс«Air Corps Flagship is Flying Headquarters.» Popular Mechanics, January 1936..
C-32A Маркування 24 комерційних DC-2, виготовлених на замовлення ВПС США на початку Другої світової війни.
C-33 (DC-2-145) Вантажний варіант з посиленою підлогою, подовженим хвостовим оперенням, великим вантажним люком в задній частині і двома 750-сильними двигунами Wright R-1820-25. Побудовано 18 екземплярів, один з яких був доопрацьований і отримав маркування C-38.
YC-34 (1x DC-2-173 та 1x DC-2-346) VIP-транспорт, в основному схожий з XC-32. Єдина значуща відмінність — внутрішнє планування кабіни. Пізніше перейменований у C-34. Побудовано два екземпляри, які резервувалися для використання старшими офіцерами Військово-повітряного корпусу Сполучених Штатів, і перш за все Військовим міністром США.
C-38 Спочатку маркувався, як C-33A. Перший C-33, що був модифікований встановленням хвоста від DC-3. Окрім переробки хвоста були встановлені два 930-сильні двигуни Wright R-1820-45, які також були оснащені пропелерами більшого радіуса. Через збільшені пропелери були поставлені більш довгі шасі, щоб забезпечити достатній дорожній просвіт для них при рулюванні. Побудований в одному екземплярі, послужив прототипом для C-39.
C-39 (DC-2-243) Продовження розробки C-38, з двома 975-сильними двигунами Wright R-1820-45. 16 місний варіант, що сконструюваний з використанням передньої і центральної частин фюзеляжу від DC-2, з'єднаних з хвостовою частиною від DC-3. Крило складається з центральної секції від DC-3 і зовнішніх консолей від DC-2. Посадкове шасі було засноване на конструкції від бомбардувальника B-18. Оскільки літак по суті є гібридом, він неофіційно називався DC-2. Побудовано 35 екземплярів.Francillon 1979, pp. 182–183.
C-41 Один екземпляр C-39 з 1200-сильними двигунами Pratt & Whitney R-1830-21 і VIP-салоном, побудований для Генрі Арнолда, генерала ВПС США. Потужні двигуни забезпечували літаку крейсерську швидкість у 328 км/год. Був також літак з маркуванням C-41A, який був перероблений з DC-3A.
C-42 (DC-2-267) VIP-транспорт, з двома 1200-сильними двигунами Wright R-1820-53, побудований в єдиному екземплярі у 1939 році для командуючого генерала GHQ Air Force. Також у 1943 році два C-39 були переобладнані і отримали маркування C-42.
R2D-1 (3x DC-2-125 і 2x DC-2-142) Транспортні літаки оснащені 710-сильними двигунами Wright R-1820-12 подібні до XC-32. Три побудовано для ВМС США і два для Корпусу морської піхоти США.
Оператори ♠ = Первинні оператори
Цивільні оператори
Australian National Airways Holymans Airways ♠
Aerovias Brasil Aerovias Minas Gerais Cruzeiro do Sul Panair do Brasil
CNAC, спільне володіння та експлуатація з Pan American Airlines
SCADTA перейменована в Avianca UMCA Uraba Medellin Centra Airways ♠
ČLS (Československá Letecká Společnost, Чехословацька авіатранспортна компанія) ♠ Голландська Ост-Індія KNILM (Royal Netherlands Indian Airways) ♠
Aero O/Y
SAHSA Німеччина Deutsche Lufthansa ♠ Королівство Італія Avio Linee Italiane ♠
Great Northern Airways ♠ експлуатувала 6 літаків (1 імпортований і ще п'ять власного виробництва) Japan Air Transport Imperial Japanese Airways Маньчжоу-Го Manchurian Airlines
Aeronaves de Mexico Mexicana
KLM ♠ замовлено 18 літаків.
LOT Polish Airlines ♠ експлуатувала 3 літаки DC-2B у період 1935-1939 рр. Друга Іспанська Республіка Líneas Aéreas Postales Españolas ♠ отримала 5 літаків.
Swissair ♠ США American Airlines ♠ Braniff Airways Delta Air Lines експлуатувала 4 літаки в період 1940–1941 Eastern Air Lines ♠ отримала 14 літаків та використовувала їх на маршрутах вздовж Східного узбережжя. General Air Lines ♠ Mercer Airlines ♠ 1 літак, продавний в Colgate Darden на початку 1960-х, зараз в Нідерландах Pan American Airways ♠ отримала 16 літаків, відправивши на свої зарубіжні філії; Деякі літали під власним ім'ям на центральноамериканських маршрутах. Pan American-Grace Airways (Panagra) ♠ використовувала DC-2 на південноамериканських маршрутах. Transcontinental & Western Air (TWA) перший оператор DC-2 operator, отримала 30 літаків. ♠
PLUNA літала на двох DC-2 від Panair do Brasil.
Військові та урядові оператори
Авіація ВМС Аргентини - 5 (+1) DC-2 колишні цивільні з Венесуели"Transportes Navales." histarmar.com. Retrieved: August 5, 2010.
Королівські повітряні сили Австралії - 10 літаків служили в RAAF з 1940 по 1946. No. 8 Squadron RAAF No. 36 Squadron RAAF Parachute Training School RAAF Wireless Air Gunners School RAAF
Австрійський уряд
Повітряні сили Фінляндії - передані Шведськими військовими протягом Зимової війни (1939-1940)
Французький уряд Німеччина Luftwaffe Королівство Італія Regia Aeronautica 2 літаки
ВПС Імператорської армії Японії - 1 літак власного виробництва Друга Іспанська Республіка Повітряні сили Іспанської Республіки"11-III-1935." Llega a Barajas el primer Douglas DC-2 para las Líneas Aéreas Postales Españolas (LAPE). Retrieved: February 11, 2014.
Royal Air Force США Повітряний корпус армії США ♠ Повітряні сили армії США Корпус морської піхоти США ♠ Військово-морські сили США ♠
Специфікації
Основні характеристики Команда2-3Місткість14 пасажирівДовжина61 фут 11,75 дюймів (18,89 метрів)Розмах крила85 футів (25,90 метрів)Висота16 футів 3,75 дюйма (4,97)Площа крила87,3 м2Вага порожнього5 650 кгМакс. злітна вага8 420 кгДвигуниДва Wright SGR-1820-F52 Cyclone 9-циліндрових радіальних двигуна, кожен з 874 л. с. (652 кВт) Льотні характеристики Максимальна швидкість210 миль/год (183 вузлів, 338 км/год)Крейсерська швидкість190 миль/год (165 вузлів, 306 км/год) на 8 000 футів (2 440 м)Запас ходу1,085 миль (940 морських миль, 1 740 км)Стеля22,500 футів (6,858 метрів)
Експлуатація та бойове застосування
Фінляндія Після початку фінської війни 1939-1940 в інтересах військово-повітряних сил Фінляндії використовувалися два літака DC-2 авіакомпанії «AERO OY»Советско-финская война 1939—1940 гг. Хрестоматия / ред.-сост. А. Е. Тарас. Минск: «Харвест», 1999. стр.363, ще один DC-2 був отриманий зі Швеції, був переданий до складу авіагрупи LLv-44 військово-повітряних сил Фінляндії і використовувався в якості нічного бомбардувальникаСоветско-финская война 1939—1940 гг. Хрестоматия / ред.-сост. А. Е. Тарас. Минск: «Харвест», 1999. стр.369
Японська імперія На початок Другої світової війни союзники помилково вважали, що японський флот має на озброєнні велику кількість побудованих за ліцензією Nakajima-Douglas DC-2. Останньому було присвоєне своє кодове ім'я «Тесс» («»). Проте в реальності, тільки шість літаків було виготовлено, і тільки один був прийнятий на озброєння. Інші літаки використовувались для пасажирських перевезень між японськими островами і Формозою.Francillon 1970, p. 498-499.
Авіакатастрофи
20 грудня 1934 року PH-AJU Uiver, що виконував рейс Схіпхол — Батавія, розбився поблизу Ер-Рутби в Іраку. Весь екіпаж загинув. 9 грудня 1936 року літак KLM PH-AKL, що виконував рейс із Лондона до Амстердаму, розбився при зльоті з аеропорту Кройдон. Адмірал Арвід Ліндман та Хуан де ла Сієрва, винахідник автожира, що летіли цим рейсом, загинули. 7 січня 1939 року літак Swissair HB-ITA, що виконував рейс Цюріх — Париж, розбився недалеко від Санліс. Загинуло 5 пасажирів з 13.
Збережені літаки Хоча DC-2 давно на використовуються на комерційних рейсах, однак декілька екземплярів збереглося: