Оксана Лонгинівна Бірецька (до шлюбу Озаркевич; 12 березня 1890, Городок — 21 лютого 1959, Львів) — українська піаністкаПодорож у часі. Історія районної бібліотеки для дітей Городка ; Львівська Обласна Бібліотека для Дітей. Процитовано 18 серпня 2018., освітянка, письменниця, громадська діячка.

Життєпис Народилась 12 березня 1890 року у місті Городок в сім'ї Лонгина та Ольги-Олександри Озаркевичів.

Початкову школу закінчила в Городку. У 1908 році закінчила Вищий музичний інститут ім. Миколи Лисенка у Львові. У 1913 році — диригентка хорового товариства «Львівський Боян»Українські співочі товариства Львова та їх керівники (1900—1939 рр.) / М. Ферендович // Молодь і ринок. — 2011. — № 2. — с. 146, далі на еміграції у 1914—1918 роках продовжила навчання у Віденській консерваторії (клас Є. Лялевича).

Після закінчення Першої світової війни Бірецька повернулася до України, де, разом з Марією Юринець, очолила медичний сектор і сектор допомоги військовим в Союзі українокБогачевська-Хомяк М. Білим по білому: Жінки в громадському житті України, 1884—1939 — К.: Либідь, 1995 — с. 185..

Заходами Бірецької у кінці 1920-х років в Городку була створена філія Вищого музичного інституту, у якому діти здобували фахову освіту. У 1930 році піаністка стала керівницею філії. Тоді ж у місті запроваджуються курси громадянського виховання молоді, якими керувала Оксана Бірецька. У 1931 році видатна освітянка увійшла до місцевої «Просвіти». Окрім організації музичної освіти Оксана Бірецька створювала нескладні вальси, коломийки, танці, писала оповідання (видавалась під псевдонімом Оксана Іваненко).

Після анексії СРСР Західної України Бірецька стала однією з перших, хто потрапили під каток радянських репресій. 13 квітня 1940 року її разом із батьком, членом Союзу українських адвокатів, вивезли до Казахстану. Стараннями директора Львівської консерваторії Василя Барвінського у 1946 році Оксана Бірецька повернулася до Львова.

У 1947—1957 роках працювала в музичних школах Львова.

Померла Оксана Бірецька 21 лютого 1959 року. Похована у Львові, на 59 полі Личаківського цвинтаря.

Примітки

Джерела Паламарчук О. «Просвіта» і просвітяни Городка: історичний нарис — Львів, 1998. — сс. 4, 25, 66.