Austin A30 — малий сімейний автомобіль (за британською класифікацією), що виготовлявся компанією Austin з травня 1952 по вересень 1956 рр. Був представлений у 1951 р. на Ерлс Корт як «Новий Austin Seven» ставши конкурентом Morris Minor.
Спочатку автомобіль коштував £507, на £62 менше за Minor.
Дизайн Хоч Austin попередньо й найняли американського індустріального дизайнера Реймонда Лоуві (Raymond Loewy), його проект відхилили. А зовнішній вигляд автомобіля створив дизайнер «Остіна» Рікардо Бурці (Ricardo 'Dick' Burzi).
Конструкція Конструкцію тримального (несучого) кузова розробив T.K. Garrett, котрий до роботи у Austin був аерокосмічним інженером. Вперше «Остін» не мав окремої рами, що робило його легшим (а сам кузов жорсткішим) за більшість тодішніх автомобілів. В салоні спереду були два окремих сидіння, а ззаду диван — усі з ПВХ-обивкою. Шкіряна обивка була опцією. З метою економії автомобіль мав тільки один центрально розміщений задній ліхтар, що поєднував функції габариту, стоп-сигналу та підсвітки номера, один двірник та протисонячний козирик (водія). Двірник та протисонячний щиток зі сторони пасажира, опалювач були опціями.
Спочатку автомобіль мав тільки 4-дверний кузов седан. У 1953 р. з'явились 2-дверні варіанти, а у 1954 р. фургони та універсали (Countryman). Попри менший аніж у фургонів BMC Minor вантажний об'єм (1,7 м3 проти 2,15 м3), «Остін» мав аналогічну вантажність. Завдяки малій масі та жорсткості, автомобіль став популярним серед підприємців.
До появи наступника (Austin A35) у 1956 р. було виконано 223264 авт.
На відміну від А35 у А30 було менше заднє скло, семафорні покажчики поворотів () — своєрідні прапорці, що виходили з центральної стійки.
Austin A30, разом з потужнішим наступником А35, були доволі успішними на гонках седанів у 1950-их рр., й досі деякі екземпляри беруть участь у історичних змаганнях.
Динамічні характеристики Рядний 4-циліндровий двигун серії «А» свого часу був витвором мистецтва, маючи витрату палива меншу 7 л/100 км (42 милі на галон). Завзятий водій міг розвинути максимальну швидкість у 70 миль/год (110 км/год) (заводські дані). Проведений дорожний тест журналом The Motor встановив максимальну швидкість у 67,2 милі/год (108,1 км/год), час розгону 0—60 миль/год 42,3 с. Гальмівна система з барабанними механізмами мала гібридний привід — спереду гідравлічний, ззаду: гідравлічний циліндр діяв на механічний привід стоянкового гальма. Гідромеханічний привід хоч і був прийнятним, критикували через застарілість. Стоянкове гальмо з системою важелів було доволі ефективним, а його важіль знаходився у незвичному місці — праворуч від сидіння водія (автомобілі з правим кермом). Нерівності дороги долала передня незалежна пружинна підвіска та залежна ресорна задня.
Випробуваний у 1952 р. журналом The Motor автомобіль мав максимальну швидкість 62 милі/год (100 км/год), розгін 0—50 миль/год (80 км/год) за 29 с. Витрата палива становила 38,8 миль на імперський галон (7,28 л/100 км, 32,3 милі на амер. галон). Разом з податками тестовий автомобіль коштував £553. Радіоприймач коштував додаткові £43, опалювач £9. Динамічні характеристики залежали від доступного палива. На початку Другої світової війни високооктанове паливо зникло з продажу у Великій Британії. А доступне з початку 1952 р. паливо з октановим числом 70 вимагало зниження ступеня стиску двигуна, що і знижувало потужність усіх автомобілів, особливо малолітражних. З відновленням продажу високооктанового палива проблема зникла, що видно на прикладі А30 та його наступника А35.
Австралійське виробництво У Австралії А30 виготовлявся підприємством Austin Motor Company (Australia) Pty Ltd впродовж 1952—1954 рр., а British Motor Corporation (Australia) Pty Ltd у 1954—1956 рр.The Macquarie Dictionary of Motoring, 1986, page 24 & 62
Двигун
803 см. куб. BMC (A-Series) 4-циліндровий рядний діаметр циліндра — 58 мм, хід поршня — 76 мм газорозподільчий механізм з верхнім розташуванням клапанів і нижнім розподільчого вала (OHV) ступінь стиску 7,2 карбюратор Zenith 26JS або 26VME 28 к.с. (21 кВт) при 4400 об/хв 54 Н·м при 2200 об/хв
New Austin Seven та Austin A30 Seven У ранній торговій літературі зустрічаються назви New Austin SevenAustin Seven Brochure mx9293, www.ebay.co.uk, as archived at web.archive.org та Austin A30 Seven.Austin A30 Seven 1951–56, storm.oldcarmanualproject.com Retrieved 27 June 2016
Посилання
Література
Post War Baby Austins (1988) Sharratt, Barney Austin A30 & A35 Super Profile (1985), Henson, Kim, Haynes Publishing Group Austin A30 & A35 1951 - 1962, Brooklands Books,
Зовнішні посилання
http://www.austina30a35ownersclub.co.uk/ The Austin A30 Site. A30 photographs, free screensaver, parts noticeboard+ Austin Memories — Історія «Остіна» та Лонгбриджу Photo of A30 in New Zealand, 1964