Фема ВаспураканПрапор Фема Васпуракан, Аспарканія, Верхня Мідія або Басорепіда () — військово-адміністративна одиниця Візантійської імперії (фема), яка розташовувалась на південному Кавказі (сучасна Туреччина). Назва походить царства Васпуракан. Утворено 1021 року. Припинила існування 1071 року внаслідок захоплення сельджуками.
Історія У 1010-х роках царство Васпуракан опинилося затиснутим з боку Візантії та держави Раввадидів, а потім тюркських племен. Імператор Василь II вчиняв постійний тиск на царя Сенекеріма, який зрештою погодився зректися влади, отримавши натомість володіння у фемах Каппадокія і Себастія. Того ж року утворено фему Васпуракан. Для зміцнення становище імперії в новій провінції імператор переселив вояків з родинами з феми Македонія, а також болгар. було утворено особливо намісництво катепат.
З самого початку війська феми вимушені були відбивати напади тюрків. Водночас велася боротьба проти емірів та князів, що були васалами васпураканських царів, але відмовилися визнавати владу Візантії. У 1026 році було підкорено володіння Арджеш. У 1027 році придушено заколот катепана Никифора Комніна, що на деякий час послабило оборону феми. У 1033—1034 роках внаслідок декількох кампаній захоплено важливий емірат Беркрі (Перкрі), але його знову довелося відвойовувати у 1037 році.
З початку 1040-х років фема стала зазнавати поодиноких нападів сельджуків. 1042 року в захисті від нападів сусідніх емірів значну роль відіграли місцеві жителі на чолі з вірменським князем Хачиком. У 1045 році катепан ліхуд зазнав важкої поразки від сельджуків на чолі з Кутулмишем, потрапивши у полон. У 1048—1049 роках стались набіги сельджуків на чолі з Ібрагімом Іналом, які сплюндрували фему. Поразка Інала від візантійців у битві під Капетроном лише на короткий час поліпшила ситуацію.
У 1053 році фема зазнала значного удару, 1054 року втрачено важливі міста-фортеці Беркрі і Арджеш, до середині 1060-х років від феми залишилися тільки турма Рштунік, район міста Вані Арцке. Але за неї точилася боротьба ще 10 років. У 1071 році імператор Романа IV спробував відвоювати ці землі, але в битві біля Манцикерту зазнав нищівної поразки від сельджуцького султана Алп-Арслана. Після цього Васпуракан остаточно було втрачено для Візантії. Останнім захопленим містом восени 1071 року стало Арцке.
Адміністрація Існувала навколо озера Ван, межувала на півночі з царством Ані і гаварами Багреванд, Цахкотн, Коговіт (васалами цього царства), на північному заході — з візантійською фемой Іверія, на заході (по озеру Ван) — з емірами Хлата і Балеша, на півдні — з державою Мерванідів, на сході — з Раванндідами. Тут нараховувалося 72 фортеці (найпотужнішими з яких були Севан і Нкан) і 10 міст (Севан, Холц, Хізан, Кецан, Востан, Ван, Беркрі, Арджещ, Арцке, Манакерт).
На чолі стояв катепан (з титул патрикія або протоспафарія), що мав статус вище дуки. Це було обумовлено прикордонним статусом й важливістю феми Васпуракана для захисту кавказьких володінь імперії.
Катепани Василь Аргир (1021—1022) Никифор Комнін (1022—1027) Феофілакт Далассен(1027—1032) Миколай Хрісілій (1032—1033) Микита Пігоніт (1033—1034) Костянтин Кавасіла (1034) Георгій Маніак (1034—1037) Стефан Ліхуд (1038—1045) Михайло Апокап (1045—1047) Аарон Болгарин (1047—1049) Григорій Магистр (1049—1054) Василь Апокап (1055—1056ѫ) Баграт Вхкаці (1059—1065) Михайло (1066—1071)
Джерела Honigmann E. Die Ostgrenze des byzantinischen Reiches von 363 bis 1071. Bruxelles, 1961, p. 169—172 Степаненоко В. П. О причинах и датировки передачи Васпуракана Византии//ВВ. 1977. Т. 38. С. 72-79 Zacos G.Byzantine Lead Seals. Basel. 1984. P.30/ N» 35 Византийский словарь: в 2 т. / [ сост. Общ. Ред. К. А. Филатова]. СПб.: Амфора. ТИД Амфора: РХГА: Издательство Олега Абышко, 2011, т. 1, с. 190.