Шпаковичі також Шпаковські () — давній шляхетський рід гербу Одинець.
Походження Перші згадки про литовсько-руський рід Шпаковичів гербу Одинець датуються XV ст., коли король Казимир IV Ягеллончик надав привілей зем’янину Віленського воєводства Михайлу Шпаковичу. 30 квітня 1506 р. у Вільно король польський і великий князь литовський Олександр Ягеллончик видав Михайлу Шпаковичу підтвердний привілей, складений тогочасною руською мовою («по-руськи писаний»). Акт було видано у присутності маршалка двору Михайла Глинського та його брата Василя.
У 1638 р. у Варшаві, на підставі рішення Панів-Ради, шляхтич Андрій Шпакович отримав від короля Владислава IV власноруч підписаний («особисто його рукою писаний») підтвердний конформаційний привілей. Цей документ засвідчував шляхетські вольності, привілеї та права роду на володіння Щуровицькою землею.
У 1699 р. рішення Варшавського сейму про ліквідацію козацтва спричинило низку повстань, що супроводжувалися розграбуванням шляхетських маєтків, зокрема господарства Федора Шпаковича. Через повне розорення він разом із сином Іваном був змушений переселитися «на пасесію» (оренду) до села Скочище Київського воєводства, у маєтки Ксаверія Нитославського. Втративши власну землю, Шпаковичі перейшли до соціальної категорії шляхтичів-чиншовиків.
Після поділів Речі Посполитої, згідно з імперським Указом 1785 р., шляхта була зобов'язана документально доводити дворянське походження. Рід Шпаковичів надав документи до Київського дворянського депутатського зібрання, яке у 1801 р. внесло рід до I частини Родовідної книги Київської губернії, а у 1832 р. — до VI частини. Всупереч рішенню Київського дворянського зібрання, Урядовий Сенат після ревізії справи не затвердив рід у дворянстві, хоча й не надав остаточної відмови.
Подальший процес доведення прав на дворянську гідність тривав десятиліттями; зрештою більшість представників роду відмовилася від подальших юридичних кроків і перейшла до станів міщан та селян.ДО ГЕНЕАЛОГІЇ РОДУ ШПАКОВИЧІВ (ШПАКІВСЬКИХ) ГЕРБУ ОДИНЕЦЬ
Родова схема
Михайло Шпакович Адам Андрій Захарій Федір Іван Тимофій Павло Павло Павлович ( бл. 1771 Мартин Павлович ( 1809) Іван Мартинович ( 1833) Василь Іванович ( 1863) Федір Іванович ( 1869) Корній Іванович ( 1874) Петро Іванович ( 1878) Олексій Петрович ( 1909), інструктор-методист Красилівського районного відділу народної освіти. Мешкав з родиною у м. Красилів Кам’янець–Подільської обл. 7 вересня 1937 р. засуджений за ст.ст. 54-2, 54 11, КК УРСР на 10 років до виправно-трудового табора за приналежність до антирадянської організації українських націоналістів та контрреволюційну діяльність. Подальша доля невідома. Авксентій Іванович ( 1882) Стефан Мартинович ( 1838) Клим Стефанович ( 1872 — 1933) Іван Климович ( 1933) Іполит Стефанович ( 1879), селянин з міщан; мешканець с. Липки Сквирського повіту. Микола Іполітович ( 1909 — 1942), український радянський поет, письменник і перекладач, партизан часів Німецько-радянської війни. Дружина — Зінаїда Костянтинівна Горбатенко
Неоніла Миколаївна ( 1931 — 2007), українська журналістка і громадська діячка. Чоловік — Ростислав Андрійович Братунь ( 1927 — 1995), поет. Тетяна Миколаївна ( 23 лютого 1937, Київ), українська письменниця, перекладачка і літературний критик. Чоловік — Ігор Леонідович Лебединський ( 8 серпня 1926, Ленінград — 17 вересня 2010, там само), російський і український перекладач і мистецтвознавець. Михайло Іполітович ( 1918), полковник у відставці, випускник залізничного технікуму в Києві. Військову службу розпочав у 1939 році: брав участь у бойових діях у Фінляндії, згодом у Бессарабії; учасник Великої Вітчизняної війни. Нагороджений 21 урядовою відзнакою, зокрема двома орденами Вітчизняної війни І ступеня, орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня та орденом Червоної Зірки. Олександр Стефанович ( 1867), селянин з міщан. Мешканець с. Липки Сквирського повіту. Репресований 24 серпня 1937 р. за ст. 54-10 КК УРСР, звільнений у 1947 р. Філімон Олександрович ( 1905), 24 серпня 1937 року засуджений за ст. 54-10 КК УРСР на 10 років до виправно-трудового табору. Повернувся в с. Липки у 1947 р. Петро Мартинович ( 1839), міщанин (до 1 січня 1865 р. — дворянин). Мешканець с. Чоповичі Радомисильського повіту; у 1866 р. мешканець с. Липки Сквирського повіту Київської губ. Гнат Петрович ( 1867), міщанин; мешканець с. Чоповичі Радомишльського повіту.
Примітки