Публічне акціонерне товариство «Таганрозький металургійний завод» (ПАТ «ТАГМЕТ») — російське металургійне підприємство, одне з найбільших трубних підприємств Росії. Відноситься до трубних заводів «Великої вісімки»Собств. корр. Трубы бывают разные // Укррудпром. — 2005. — 17 июня.. Спеціалізується на виробництві сталі та труб. Входить до складу Трубної металургійної компаніїИ дольше века льётся сталь / Под ред. Н. И. Фартушного. — Ростов-на-Дону: Принт-Сервис, 2006. — 288 с..
Найменування заводу з 1896 по 1922 — Таганрозький металургійний завод з 1922 по 1930 — Завод «Південсталь» з 1930 по 1957 — Таганрозький металургійний завод їм. А. А. Андрєєва з 1957 по 1971 — Таганрозький металургійний завод з 1971 по 1992 — Таганрозький металургійний завод ордена Жовтневої революції з 1992 по 1998 — АТ «Таганрозький металургійний завод» з 1998 по 2015 — ВАТ «Таганрозький металургійний завод» / ВАТ «ТАГМЕТ» з 2015 по наст. час — ПАТ «Таганрозький металургійний завод» / ПАТ «ТАГМЕТ»
Історія Заснований завод у Таганрозі в 1896 році, коли титулярний радник М. К. Фліге та бельгійські піддані граф П. де Гемптин, Л. Тразенстер та Ю. Б. Герпеньї створили акціонерне Російсько-Бельгійське товариство з будівництва металургійного заводу. Основним акціонером був бельгієць Альберт Нев. Головноуправляючий справами Таганрозького металургійного товариства А. Нев у довідці начальника Південно-Східного гірничого управління повідомляв, що ініціатива будівництва металургійного заводу належала «групі Бельгійських капіталістів, що мають на чолі учасників Акціонерне металургійне товариство в Угре (Бельгія), Французьке товариство трубопрокатних заводів у Лувроалі (Франція) і листопрокатних заводів у Жюпільї (Бельгія)…»Энциклопедия Таганрога. — Ростов-на-Дону: Ростиздат, 2003. — 512 с. — ISBN 5-7509-0662-0..
Обладнання старого бельгійського заводу фірми «Джон Кокеріль» у місті Льєж було демонтовано й перевезено в Таганрог.
Офіційне і урочисте відкриття заводу відбулося 28 червня 1897 року, до цього часу запустили першу доменну і мартенівські печі, підготували до пуску листопрокатний цехГаврюшкин О. П. Вдоль по Питерской (Хроника обывательской жизни). — Таганрог: БАННЭРплюс, 2000. — 436 с..
Першу продукцію завод випустив 27 вересня 1897 року. Бельгійські інженери (керівники середньої ланки) були розселені у спеціально побудованих будиночках, що утворили таганрозький район «Колонка» поблизу заводуЗайцев Е. В., Мухарева А. Н., Поярков Г. П. Памятные страницы. — Ростов н/Д: Ростовское книжное издательство, 1961. — С. 20..
У 1914 році завод випускав і військову продукцію: броньові листи, шрапнельні гранати.
Навесні 1913 року Таганрозьке металургійне товариство у власників викупив Керченський металургійний комбінат.
У 1918 році завод був націоналізований.
У 1922 році завод ледь-ледь не був закритийКиричек М. С. Музей под открытым небом. — Таганрог: ИП Стадников, 2010. — С. 75. — ISBN 978-5-9901455-3-5.. Трест «Південсталь», якому підпорядковувався Таганрозький металургійний завод, у 1922 році вирішив, що відновлення заводу неможливо і він непридатний до подальшої роботи. Було розпочато демонтаж обладнання, і тільки втручання голови ВРНГ СРСР Ф. Е. Дзержинського врятувало завод від ліквідації.
У 1933 році був побудований і запущений трубопрокатний цех, оснащений пільгер-станами виробництва німецької компанії Mannesmann AG. Новий цех десятиліттями називали «маннесманновським».
Під час окупації у 1941 році, німецько-фашистські війська повністю зруйнували металургійний заводСтальной щит Родины / Под ред. В. Г. Байсоголова. — М.: Металлургия, 1995. — 415 с.. 30 серпня 1943 року Таганрог був звільнений. З перших днів визволення робочі приступили до відновлення заводу. У листопаді був введений в експлуатацію мартенівський цех № 1 з трьома печами, слідом за ним — бандажопрокатний цех.
У 1957 рокові на завод подали ставропольский газ. Мартеновські печі переведені на магнезито-хромітові зводи і систему паровипарювального охолодження. Збудовані заводський спортивний павільйон та медсанчастина. У 1970 році було закінчене будівництво семиповерхової прибудови головної контори заводоуправління.
У 1960 році було розпочато будівництво трубозварювального цеху № 3. Запуск його відбувся у 1962 році.
У трубозварювальному цеху № 4 в 1974 році поставлений світовий рекорд прокату труб — 1200 метрів за хвилину.
У 1975 році був відкритий новий Палац культури і техніки ім. В. І. Леніна, реконструйований за проектом архітектора Р. О. ПетроваКиричек М. С. Дворец культуры и техники им. В. И. Ленина ООО КСК «Олимп» // Таганрог. Энциклопедия. — Таганрог: Антон, 2008. — С. 311. — ISBN 978-5-88040-064-5..
У 1983 році освоєно випуск обсадних труб по новому ГОСТу в трубопрокатному цеху № 1. У 1985 році закінчено будівництво ділянки бурильних труб з привареними замками в трубопрокатному цеху № 2. Бурильні труби виробництва Таганрозького металургійного заводу використовувалися при будівництві Кольської надглибокої свердловини.
У 1991 році був виведений з експлуатації листопрокатний цех. У 1995 році був зупинений і виведений з експлуатації бандажопрокатний цех.
30 березня 2002 року компанія Альфа-Еко, скупила 42 % акцій заводу, та за підтримки ОМОНу і судових приставів з Ростова-на-Дону, зробила спробу силового захоплення заводоуправління заводу<ref name="Таганрогская осада">''Строителева Е.'Курсивное начертание'' Таганрогская осада // Известия. — 2002. — 31 марта.</ref>Дранкина Е. Слиятельные персоны // www.kommersant.ru. — 2004. — 9 авг.Новолодская С., Мария Рожкова М. Бидаш покинул «Тагмет» // Ведомости. — 2002. — 3 сент.. Захопленню перешкодили близько тисячі працівників заводу, які прийшли до заводоуправління на захист свого підприємства за сигналом заводської сирени.
В 2002 році компанія «Рінако», що входить у холдинг МДМ, консолідувала 97 % акцій ВАТ «ТАГМЕТ»Арабов П. Трубные заводы меняют управленцев // Коммерсантъ. — 2002. — 3 дек.Арабов П. «Тагмет» не сдался «Альфе» // Коммерсантъ. — 2002. — 17 апр..
У березні 2003 року в Таганрозі керівниками регіональної влади, інвестиційної компанії «Рінако», Трубної металургійної компанії і Таганрозького металургійного заводу, що входив до неї, було підписано угоду про соціально-економічне співробітництво в 2003 роціКисин С. Ростовский губернатор снял напряженность // Коммерсантъ. — 2003. — 14 марта..
У 2006 році в мартенівському цеху введена в експлуатацію машина безперервного лиття заготовок (МБЛЗ).
У 2008 році в трубопрокатному цеху № 2 був запущений новітній трубопрокатний комплекс Premium Quality Finishing (PQF))Ковтун А. Они стали первыми // Наше время. — 2010. — 2 марта. німецької фірми , що прийшов на зміну пільгер-станам. Цей комплекс став першим подібним комплексом у Росії.
У серпні 2013 року була запущена електросталеплавильна піч, запуск якої завершив на Таганрозькому металургійному заводі еру мартенівських печейСобств. корр. Президент принял участие в запуске электросталеплавильной печи на «Тагмете» // www.kremlin.ru. — 2013. — 22 авг.Собств. корр. Реквием старой печи // Эксперт Юг. — 2013. — 18 ноября. — № 45-46..
З 15 червня 2015 року «ТАГМЕТ» стає Публічним акціонерним товариством «Таганрозький металургійний завод» (офіційне скорочена назва — ПАТ «ТАГМЕТ»).
Продукція заводу
Основна продукція заводу Виробництво сталі Труби сталеві безшовні гарячедеформовані Бурильні труби з приварними замками Насосно-компресорні труби Обсадні труби і муфти до них Труби для ремонту свердловин Труби і профілі сталеві зварні Труби сталеві водогазопровідні Труби сталеві електрозварні прямошовні Труби профільні та профілі Різьбоущільнюючі мастила
Товари народного споживання Вироби з кришталю (виробництво закрито в 2012 році)Ковтун А. Радуга в хрустальных гранях // Наше время. — 2010. — 5 февр. Оцинкована посуда
Виробництво продукції із кришталю Ділянка по виготовленні кришталевих виробів була відкрита на заводі у 1973 році при трубозварювальному цеху № 3. При виробництві застосовуються різноманітні способи декорування: ручне алмазна огранка, матове гравірування, хімічне полірування. Продукція кришталевої ділянки була удостоєна ряду нагород: золоті і платинові медалі конкурсу «Всеросійська марка (III тисячоліття). Знак якості XXI століття», дипломи регіональних конкурсів «Кращі товари Дону», всеросійського конкурсу «Сто кращих товарів Росії», дипломи багатьох російських та міжнародних виставок.
В 2002 році при ділянці по виробництву кришталевих виробів була організована нова ділянка — сувенірна. Вона займалась виробництвом ексклюзивних замовлень. Одним з перших замовленнь на виготовлення був кришталевий герб Російської ФедераціїМакаренко В. Тагметовцы сделают хрустальный герб // Город N. — 2002. — 26 июля..
У січні 2010 року, під час візиту на ВАТ «ТАГМЕТ» президента РФ Д. А. Медведєва, йому була піднесена виготовлена місцевими майстрами кришталева ваза ручної роботи.
У 2012 році ділянку з виробництва кришталю було закрито у зв'язку з її нерентабельністю.
Чисельність співробітників Рік19131914191519171930193420112013201420152016Тенденція▲▲▼▲▼▲▼▼▼▼▼Кількість4300493739354799381511210108137500700065006000
Директора заводу 2016 — С. І. БіланСобств. корр. Назначен новый Управляющий директор Таганрогского металлургического завода // Нефть России. — 2016. — 16 марта.Проницательный Г. В Таганроге на «Тагмете» сменили управляющего директора // www.ruffnews.ru. — 2016. — 16 марта. 2011—2016 — Д. А. ЛівшицМорозова В. Управляющим ТАГМЕТа стал Дмитрий Лившиц // Деловой квартал. — 2011. — 23 ноября. 2003 — 2011 — М. І. Фартушний 2002 — 2003 — А. Г. Бровко 2002 — 2003 — М. І. Мірськой (исполнительный директор) 2002 — 2002 — О. О. Горшков (конфлікт з «Альфа-Еко») 1998 — 2002 — С. А. Бідаш 1997 — 1998 — В. О. Шанілов 1986 — 1997 — О. Ф. Шулежко 1963 — 1986 — П. Ю. Осипенко 1957 — 1963 — Є. І. Леонов 1943 — 1957 — О. М. АстаховТаганрог. Энциклопедия. — Таганрог: Антон, 2008. — 928 c. — ISBN 978-5-88040-064-5. 1940 — 1941 — І. Ф. Белобров 1938 — 1939 — М. К. Орлов 1937 — 1938 — С. Й. Резніков 1932 — 1936 — Б. Л. Колесніков 1930 — 1932 — Ф. З. Лисенко 1927 — 1930 — А. П. Григорьев 1922 — 1927 — С. А. Беліков 1922–1922 — Г. В. Шаблієвський 1922–1922 — Я. С. Гугель 1918 — 1918 — І. Д. Матюшин 1900 — 1916 — А. А. Нев 1896 — 1900 — Ю. Б. Герпеньї
Головні інженери заводу
2017 — Д. А. Левченко 2014 — 2017 — П. Ю. Горожанін (головний інженер) 2003 — 2015 — В. В. Мульчін (технічний директор) 1997 — 2003 — М. І. Фартушний 1995 — 1997 — В. О. Шанілов 1986 — 1995 — С. В. Калібатовський 1981 — 1986 — О. Ф. Шулежко 1963 — 1981 — В. М. Коробецький 1963 — 1963 — О. І. Іванов 1943 — 1963 — О. О. Коньков 1939 — 1941 — А. О. Коньков 1936 — 1938 — О. П. Скородумов 1933 — 1936 — М. Г. Колесніков 1932 — 1933 — О. П. Скородумов 1930 — 1932 — Н. М. Тюбаєв 1927 — 1929 — Н. І. Таликов 1923 — 1926 — А. С. Точінський 1922–1922 — Г. К. Осецімський 1920–1922 — Є. Г. Крушель 1918 — 1920 — Тупе 1917—1918 — Г. К. Осецімський
Відомі співробітники заводу Бондаренко Михайло Маркович (1905—1938) — радянський державний і партійний діяч. Працював різноробочим, електриком, помічником сталевара. Голубець Іван Карпович (1916—1942) — Герой Радянського Союзу (посмертно), старший матрос-прикордонник. Працював у листопрокатному цеху заводу. Купін Іван Володимирович (1914—1998) — Герой Радянського Союзу, генерал-майор артилерії. Працював нарізчиком труб у ТСЦ-1. Ломакін Василь Іванович (1920—1944) — Герой Радянського Союзу (посмертно), рядовий гвардії . Працював у листопрокатному цеху. Повєткін Петро Георгійович (1906—1970) — Герой Радянського Союзу, полковник гвардії. Працював у механічному цеху. Старовойт Федір Степанович — творець одного з перших проектів гелікоптера (1910). Працював у доменному цехуЕмельянов С. Н. Старовойт Фёдор Степанович // Таганрог. Энциклопедия. — Таганрог: Антон, 2008. — С. 650. — ISBN 978-5-88040-064-5..