Minitel — онлайн-служба типу Videotex, що була доступна у Франції у 1970-1990-х роках, а також назва абонентських терміналів для доступу до цієї служби. Абонентське з'єднання здійснювалося через проводову телефонну мережу за допомогою модема. Система вважається однією з найуспішніших серед систем, що з'явилися і розвинулися задовго до виникнення всесвітнього павутиння.

Перший експериментальний запуск служби відбувся у Бретані, до 1982 року сервіс впровадили по всій території Франції. Головним оператором був PTT (, у 1991-му році розділений на France Télécom і La Poste). З самого початку роботи сервісу користувачі могли робити онлайн-купівлю, бронювати квитки на потяги, перевіряти курси акцій на біржах, здійснювати пошук у телефонних довідниках, користуватися «електронною поштою» і «чатом», які за ідеєю були схожі на сучасні Internet-аналоги.

У лютому 2009 року France Télécom повідомила, що мережа Minitel досі налічує до 10 мільйонів онлайн-під'єднань на місяць. Остаточне закриття сервісу сталося 30 червня 2012 року.

«Minitel: The rise and fall of the France-wide web» , Hugh Schofield, BBC News Magazine (Paris), 27 June 2012.

Назва Назва «Minitel» є абревіатурою від (інтерактивний медіум оцифрованої телефонної інформації).

Технологія

Термінали для Minitel складалися з монітора, що працював у текстовому режимі, клавіатури і модема. На екран можна було виводити також просту псевдографіку (з фіксованого набору символів терміналу). Також деякі сторонні фірми пропонували принтери для під'єднання до терміналів.

Для комерційних клієнтів Minitel використовувала наявну X.25-мережу Transpac; популярність Minitel інколи призводила до проблем у інших клієнтів мережі. У червні 1985 року відбувся серйозний збій, після чого France Télécom розділила трафік даних для бізнес-клієнтів і Minitel.

При з'єднанні інтегрований у термінал Minitel модем набирав номер спеціального сервісу PAVI (, «точка доступу до відеотексту»). Точка PAVI передавала інформацію на сервери відповідної компанії чи установи за допомогою пакетної мережі Transpac.

Джерела