Макаса́ри (власна назва мангкасарак, ) — народість з південного заходу острова Сулавесі, Індонезія, що мешкає переважно навколо Макассару, столиці провінції Південний Сулавесі, а також на високогір'ї Конджо, прибережних районах і островах Селаяр і Спермонде. Макасари розмовляють макассарською мовою, яка є тісно пов’язаною з бугійською, а також малайською креольською мовою під назвою макассарська малайська. За мовою та культурою близькі до бугів і південних тораджів.
Чисельність За даними перепису населення 2010 року в Індонезії проживало 2 672 590 макасарів (1,13 % населення країни), більшість у провінції Південне Сулавесі — 2 380 208 осіб (29,68 % її населення). Окремі групи живуть в інших провінціях Сулавесі, на островах Калімантан та Нова Гвінея і в ДжакартіKewarganegaraan, Suku Bangsa, Agama, dan Bahasa Sehari-hari Penduduk Indonesia . Hasil Sensus Penduduk 2010 .
Мова Макасарська мова належить до південносулавесійської групи західної гілки малайсько-полінезійських мов. Діалекти: макасар, тонтхіян, туратеа.
Існує писемність на основі латинської абетки, а також місцеві системи письма.
Говорять також індонезійською мовою.
Релігія За віросповіданням макасари є мусульманами-сунітами.
Історія На острів Сулавесі предки макасарів переселилися на початку II тис. після Р. Х. із західних островів Індонезії або з материка. Брали участь у міжострівній торгівлі. У XIV—XV ст. створили султанат Гова, який до XVII ст. встановив владу над Південним Сулавесі й деякими з Малих Зондських островів (Флорес, Сумбава). У кінці XVII ст. потрапили під владу голландців, з 1949 року в складі Республіки Індонезія.
Господарство Основні заняття — землеробство і рибальство. Вирощують рис, а також кокосову пальму, тютюн, прянощі та ін. Тримають буйволів, коней, кіз.
Розвинуті ткацтво, ювелірне ремесло, будівництво човнів.
Серед макасарів є значний прошарок міської інтелігенції.
Суспільство Спосіб життя сільських і міських макасарів сильно відрізняється: перші зберігають патріархальне суспільство, базовою одиницею якого є територіальна громада, інші живуть в умовах ринкової економіки. В макасарському суспільстві зберігається станове розмежування між аристократами, групами вільного населення і потомками рабів.
Житло Макасарські села мають лінійне планування і налічують від 50 до 200 і більше господарств.
Традиційне житло ставлять на палях. У плані воно чотирикутної форми, має сідлоподібний дах і розраховане на декілька сімей. На зміну такому житлу приходять маленькі хати в «тропічному» стилі на одну сім'ю.
Духовна культура Розвинений музичний фольклор і танцювальна культура.
Традиційні жерці бісу зберігають багату обрядовість доісламського періоду.
Джерела т. 6, с. 312: Макасари М. А. Членов. Макасар. Народы и религии мира: Энциклопедия . Гл. ред. В. А. Тишков — М: Большая Российская энциклопедия, 2000, с. 308-309. ISBN 5-85270-155-6
Примітки