Вал Чингісхана () — пам'ятка археології, давня фортифікаційна споруда, що складається з вала, рову і системи городищ, що простягнулося на 700 км по територіях Монголії, Росії та Китаю . Сучасна висота валу становить до 1,5 метрів, ширина — до 15 метрів. З північного боку збереглися сліди рову, що вказує на напрям лінії оборони. Територією Росії проходить в районі селища Забайкальськ, рудника Абагайтуй і села Кайластуй. Вал пов'язує 9 городищ, які розташовані на відстані 15 — 30 км. На китайській стороні вал прямує паралельно річці Аргунь. Вал був споруджений за кілька століть до життя Чингісхана.
Вивчення вала В 1735 описаний Герхардом Міллером, який визначив його як кордон між різними народами. Міллер відзначав, що тунгуси та монголи називають його Керім (так само вони називали Китайську стіну та інші укріплення). В 1864 році Петро Кропоткін, прямуючі від Старо-Цурухайтуйского варти через територію Маньчжурії до Благовєщенська, дав опис вала і провів розкопки в Ханкулато-Хото на території так званого «Чингіз-ханова городища». Надалі багато російських мандрівників відвідували вал і супутні йому містечка. В 1915 році вал на ділянці від гирла річки Ган до села Олочі на річці Аргунь оглянув Сергій Широкогоров і його супутники. Вони наголошували на тому, що місцеве населення пов'язує вал з ім'ям засновника Монгольської імперії або з ім'ям відомого князя Гантімурова, а черепиця, кам'яні плити і статуї з містечка за 6 км від гирла річки Ган використані для прикраси церкви в селі Новий Цурухайтуй. У другій половині 1920-х років вал вивчався Володимиром Кормазовим, в 1930-х роках — Володимиром Поносовим, який вперше визначив вал як прикордонний рубіж епохи киданів (імперія Ляо). З 1970-х років маньчжурська ділянку вала з городищами вивчається китайськими дослідниками. Зіставляючи археологічні дані з відомостями історичних джерел, вони прийшли до висновку, що створення фортифікаційних споруд пов'язано з обороною північно-західних меж імперії киданів від нападів племен угу, юйцзюе, шивей та північних цзубу. Необхідність в цьому назріла за часів правління імператорів Шен-цзун та Сін-цзун. В 1994 році охоронні розкопки вала в районі смт Забайкальськ проводили читинські археологи.
Література
Посилання
Zabaikalsk Journal; Behold! The Lost Great Wall. Don’t Trip Over It. New York Times September 21, 2001 Astronaut Photography of Earth. Wall of Genghis Khan Ted Thornhill New section of Great Wall of China discovered by British researcher.