Печені́жин — селище в Україні, центр Печеніжинської селищної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області. Статус селища міського типу мало у 1940—2024 роках.
Географія Селище Печеніжин розташоване за 10 км від районного центру, за 45 км від обласного центру, в улоговині Передкарпатського прогину над річками Печенігою та Лючкою.
Населення За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року в селі мешкало 5350 осіб, у 2022 році — 4908 осіб.
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним: + Мовний склад населення с-ща ПеченіжинМоваЧисло ос.Відсоток українська 5323 99,51 російська 22 0,41 молдавська 2 0,04 білоруська 1 0,02 польська 1 0,02+
Історія На території містечка виявлено кам'яні знаряддя праці періоду неоліту, а також бронзові речі (плоску сокиру, ніж, рибальський гачок) доби бронзи.
Припускають що назва, нібито, походить від кочового союзу племен печенігів, яке заселяло пониззя Прута та степову частину України у IX—XI століттях.
За даними польського дослідника Евариста Анджея Куропатніцького, адміністративно Печеніжин відносився до Коломийського повіту Галицької землі Руського воєводства. У галицьких судових книгах Печеніжин згадується 1 липня 1443 року серед спадщини галицькому каштелянуKołowie Яна Коли і був великим поселенням, центром волості№ 1233 // Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego bernardyńskiego we Lwowie w skutek fundacyi śp. Alexandra hr. Stadnickiego. — Wyd. staraniem Galicyjskiego Wydzialu Krajowego. — Т. 12. — Lwów, 1887. — S. 118. — 551 s. . У податковому реєстрі 1515 року документується 4 лани (близько 100 га) оброблюваної земліZródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902/ — S. 173. — 252 s. .
Під час визвольної боротьби проти польсько-шляхетського панування повстанцями було здобуто Печеніжинський замок.
Після 1772 року Печеніжин входив до складу Королівства Галіції та Лодомерії, яке належало до володінь Габсбурґів (з 1804 року — Австрійська імперія, з 1867 року — Австро-Угорщина). Протягом другої половини XIX століття тут працював польський економіст Станіслав Щепановський. За його сприяння у: 1883 — споруджено нафтоперегінний завод; 1886 — Печеніжин сполучено з Коломиєю паровим вантажним «трамваєм»; збудовано нафтопровід Слобода Рунґурська — Печеніжин (діяв 1866—1944).
У 1898 році утворений Печеніжинський повіт з центром у Печеніжині, який охоплював також 20 сіл і містечко ЯблунівПовна збірка законів Галичини і Володимирії з Освенцімським, Заторським та Краківським князівствами, 1898, ч. VII, № 42.. У другій половині XIX століття в містечку знаходився повітовий окружний суд для 27923 мешканців.
1 квітня 1929 року польська адміністрація ліквідувала Печеніжинський повіт (територію приєднана до Коломийського повіту)Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 16 marca 1929 r. o zniesieniu powiatu peczeniżyńskiego w województwie stanisławowskiem // Dziennik Ustaw. — 1929. — nr 20. — poz. 190. — S. 384. .
З 1939 року містечко у складі УРСР, від 17 січня 1940 року — райцентр. У 1970 році в селі встановлений пам'ятний знак «Олекса Довбуш» (автори — скульптор Валентин Борисенко, архітектор Зиновій Соколовський).
23 липня 2015 року було утворено Печеніжинську селищну територіальну громаду, до складу якої увійшли 1 селище та 8 сіл. Очолив громаду Довірак Ігор Васильович.
Пам'ятки, визначні місця = Сакральна архітектура Дерев'яна церква Святого Великомученика Димитрія Солунського (1629, ПЦУ); Дерев'яна церква Воскресіння Христового (1775, УГКЦ, втрачена); Церква Святого Архистратига Михаїла (1870, УГКЦ); Дерев'яна синагога (втрачена).
Пам'ятники, меморіали Пам'ятний знак «Олекса Довбуш» (автори — скульптор Валентин Борисенко, архітектор Зиновій Соколовський).
Музеї Історико-краєзнавчий музей Олекси Довбуша.
Відомі люди Народилися Грабовецький Володимир Васильович — український історик. Олекса Довбуш — найвідоміший із опришків. Козьменко Дмитро Юрійович — священник УГКЦ, Провідник Чернівецького надрайонного проводу ОУН, лицар Бронзового хреста заслуги УПА. Лабунька Марія — провідниця жіночої мережі ОУН округи «Батурин» на Закерзонні, педагог, громадська діячка. Митлюк Микола (1910—1936) — діяч ОУН в Китаї. Самокишин Роман (1885—1971) — повстанський отаман, полковник Армії УНР. Семенюк Іван Григорович (1867—1950) — український різьбяр. Семенюк Микола Іванович (1902—1996) — український різьбяр. Народний майстер у техніці «сухої» плоскої різьби, інкрустації, інтарсії.
Працювали д-р Маковський Василь — війт з 1933 року. Чишковський Теофіл — український живописець.
Поховані Левицький Лев Йосипович — український греко-католицький священник, громадський діяч.
Дідичі Микола Василь Потоцький. Йоахім Потоцький. Теодор Потоцький.
Сьогодення В селі працює Печеніжинська спеціальна школа Івано-Франківської обласної ради.
Примітки
Джерела та література Вербиленко Г. А. Печеніжин //
Посилання