Острожецьке князівство — невеличке удільне васальне князівство 14—16 ст. у Великому князівстві Литовському (від 1569 — Речі Посполитій). Включало землі на Волині з центром у Острожцю (нині у Рівненській області, Україна). Власниками були представники роду Головня. Герб являє собою щит, на якому вміщено знак у вигляді з'єднаних стовпом двох півкіл з кінцями, загнутими додолу і вбік; над щитом — шолом, у нашоломнику два дерева, навколо щита намет. У 1560-х роках нашоломник став у вигляді страусового пера та намету.
Історія На зламі XIV—XV ст. (між 1386 та 1399 роками) Дмитро Головня одержав у володіння князівство з центром у місті Острожець у Луцькій землі. Втім, ймовірно, згодом цей уділ було втрачено, оскільки у 1446 році великий князь Свидригайло передав ці володіння Іванові Дмитровичу на прізвисько «Лизинос» та його синовам Глібові, Михайлу та Василині, зазначивши, що повертає дідичині володіння.Войтович Л. Князівські династії Східної Європи. – С. 232. 197 Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy. – S. 131 "20 листопада 1446, в селі Несвіч князь Свидриґайло Ольґердович слузі за вірну службу надав кн. Івану Дмитровичу дозвіл про повернення Острожця та інших сіл: Косарів, Блищани, Теренош, Войниця на річці Іква, Перекали у Радомишля два поселення, а біля Стубли, Дюксин, Суськ два поселення на річці Горині, та на річці Случі Андріїв(Березне), Бронне, Тишиця, Княже, Савидьковичі, Ченін, Моквин у Луцькому повіті, які тримав ще його батько князь Дмитро і які він сам разом з синами відтепер має посідати на вічному праві. Керувати тими доходами і приходами, що в цих селах, а саме: полями, лісами, пасіками, ловлі з річок, озер, ставів, ставищ, млинами, болотами, покладами, сіножатями, криницями, бобровими ловами, та всіма пожитками та правами."Российский государственный архив древних актов, ф. 389, оп. 1, спр. 196, арк. 220 зв.–221
Напочатку XVI ст. внаслідок фінансових негараздів та судових суперечок було втрачено міста Блищани, Терешів, Войниця, Перекали, Радомишль, Суськ. Тому через малий розмір і статки князів цей уділ не мав значного впливу в Волині. З огляду на це князі Острожецькі орієнтувалися на князів Острозьких й Корецьких, перебуваючи в їхньому почті, обіймаючи державні посади нижчої та середньої ланки.
Розширення володінь, активний обмін, купівля та продаж відбуваються з часів Петра Михайловича Головні-Острожецького (онука Івана Дмитровича Головні) у 1520—1530-х роках. У 1585 році після смерті князя Андрія Федоровича Острожецьке князівство припинило своє існування: його володіння поділили роди Потіїв, Острозьких, Козинських та Тушевицьких.Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України. -К., 2006. - С.144
Примітки
Джерела Яковенко Н. М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). — К., 1993. Однороженко О. До історії Української генеалогії і геральдики: княжі роди XIV–XVII ст.//Генеалогічні записки. — Львів, 2010. — Вип. 8 — С. 25-28