Юхим Володимирович Тягушев (1919—1971) — радянський військовий, Герой Радянського Союзу (1942). Брав участь у радянсько-фінській та німецько-радянській війнах.
Біографія Народився 26 січня 1919 року в селі Кендя нині Ічалковського району Мордовії в селянській родині. Ерзя (проте за більшістю документів йде за псевдоетнонімом мордвин).
Закінчив 7 класів. Працював у колгоспі «Новий шлях» податковим агентом сільради. Потім був різноробочим в Кендянському торфопідприємстві.
У 1939 році призваний в Червону Армію Ічалковським райвійськкоматом Мордовської АРСР. В полковій школі отримав спеціальність радиста. Учасник радянсько-фінляндської війни 1939-1940 років.
Початок німецько-радянської війни зустрів під Одесою. Був радистом батальйону зв'язку 78-ї окремої стрілецької бригади 9-ї армії Південного фронту, червоноармієць.
У квітні 1942 року 78-а окрема стрілецька бригада, у складі якої був червоноармієць Юхим Тягушев, вела бої в закруті річки Сіверський Донець, неподалік від міста Красний Лиман. В ніч на 20 квітня стрілецька рота переправилася на західний берег річки і вибила супротивника з панівної висоти 158,6 поблизу села Довгеньке (нині Ізюмського району Харківської області України). В складі десанту був і червоноармієць Тягушев. Виконуючи бойове завдання, зв'язківці розгорнули в захопленому бліндажі радіостанцію і коректували вогонь артилерії, а також брали участь у відбитті декількох контратак противника. 21 квітня, коли гітлерівці, перейшовши в атаку на висоту, яку обороняло відділення Тягушева, оточили бункер, Юхим відкрив вогонь з автомата по противнику і по радіо викликав вогонь радянської артилерії на себе. Один із снарядів потрапив в бліндаж. Тягушев отримав контузію і втратив свідомість. Гітлерівці взяли його в полон.
Тягушев пройшов кілька концтаборів. Двічі тікав, але невдало. Тільки третя втеча 21 січня 1943 року виявилася успішною, і він повернувся до лав Червоної Армії. Надалі брав участь у боях на Таманському півострові, у визволені Криму, Румунії, Югославії, Болгарії і Австрії.
У 1946 році Юхим Тягушев демобілізований. Приїхав у Хабаровськ, куди перед війною поїхали його батьки. У 1952 році закінчив Благовіщенське річкове училище. Працював в Амурському річковому пароплавстві начальником причалу 12-ї ділянки Хабаровського порту. З 1955 року працював старшим прийомоздатчиком, майстром вантажно-розвантажувальних робіт на Іманскій пристані на річці Уссурі. Жив у місті Іман (з 1972 року — Дальнєрєченськ) Приморського краю.
Помер 27 січня 1971 року. Похований на центральній алеї міського кладовища міста Дальнєрєченська.
Пам'ять У музеї міста Дальнєрєченськ Герою присвячений цілий стенд. На зароблені учнями гроші йому встановлено обеліск. Також Тягушеву присвячують вірші місцеві поети, щорічно на його честь проводять стрілецькі змаганняЗамечательные люди села Кендя ..
Нагороди
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 грудня 1942 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм червоноармійцеві Тягушеву Юхиму Володимировичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу (медаль «Золота Зірка» № 4916)Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему и рядовому составу Красной Армии» от 13 декабря 1942 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1942. — 25 декабря (№ 46 (205)). — С. 1. Нагороджений орденом Леніна і медалями.
Примітки
Посилання
Герои Советского Союза — дальневосточники. Тягушев Ефим Владимирович .