Діаграма прецедентів (або діаграма варіантів використання) () — в UML, діаграма, на якій зображено відношення між акторами та прецедентами в системі.
Діаграма прецедентів показує різні варіанти використання та різні типи користувачів системи і часто супроводжується іншими типами діаграм. Варіанти використання представлені колами або еліпсами. Актори (дійові особи) часто зображуються у вигляді паличок.
Нотація
Загальний опис Діаграма прецедентів є графом, що складається з множини акторів, прецедентів (варіантів використання) обмежених межею системи (прямокутник), асоціацій між акторами та прецедентами, відношень серед прецедентів, та відношень узагальнення між акторами. Діаграми прецедентів відображають елементи моделі варіантів використання.
Суть діаграми прецедентів полягає в тому, що проєктована система подається у вигляді множини сутностей чи акторів, що взаємодіють із системою за допомогою так званих варіантів використання. Варіант використання () використовують для описання послуг, які система надає актору. Іншими словами, кожен варіант використання визначає деякий набір дій, який виконує система під час діалогу з актором. При цьому нічого не говориться про те, яким чином буде реалізовано взаємодію акторів із системою.
Актори Актори класифікуються на первинних (тж. активних) акторів () і вторинних (тж. пасивних) акторів (). Первинні актори ініціюють варіант використання і, отже, є дещо незалежними. Вторинні актори, з іншого боку, використовуються системою, але вони не взаємодіють з системою самостійно. Іншими словами, вторинні актори не ініціюють жодного варіанту використання. Символ актора не робить різниці між первинним і вторинним актором; різниця може бути визначена шляхом використання спрямованоЇ асоціації (від первинного актора до варианта використання і від варіанта використання до вторинного актора) та повинна бути виведена з описів варіантів використання (), які також називаються розповідями про варіанти використання ().
Відношення У мові UML є кілька стандартних видів відношень між акторами і варіантами використання: асоціації () включення () розширення () узагальнення ()
При цьому загальні властивості варіантів використання можна подати трьома різними способами, а саме — за допомогою відношень включення, розширення та узагальнення.
Відношення асоціації — одне з фундаментальних понять у мові UML і в тій чи іншій мірі використовується під час побудови всіх графічних моделей систем у формі канонічних діаграм.
Включення () у мові UML — це різновид відношення залежності між базовим варіантом використання і його окремим випадком. При цьому відношенням залежності () є таке відношення між двома елементами моделі, за якого зміна одного елемента (незалежного) спричиняє зміну іншого елемента (залежного).
Відношення розширення () визначає взаємозв'язок базового варіанту використання з іншим варіантом використання, функціональна поведінка якого залучається базовим не завжди, а тільки за виконання додаткових умов.
Див. також
Актор Діаграма компонентів Специфікація Сценарій використання
UML
Примітки