Апчел Олена Анатоліївна ( 5 жовтня 1986, Новотроїцьке, Волноваський район, Донецька область) — кандидатка мистецтвознавства (Докторка філософії/PhD), артивістка, режисерка, перформерка, культурологиня, драматургиня, кураторка, викладачка, арт-менеджерка, членкиня Спілки театральних діячів України, членкиня ГО SEMA Ukraine, членкиня правління КДК Коаліції Дієвців Культури. Активна учасниця Революції Гідності: Київського і Харківського Майданів, волонтерка. У травні 2024-го року приєдналася як доброволиця до Сил Оборони України.
Авторка низки наукових праць, присвячених дослідженню сучасного театру, зокрема, документального та соціально-відповідального, політичного театру, перформансу та критичного мистецтва. Авторка лекцій про театр та мистецтво перформансу, майстер-класів з режисури, акторської майстерності, сценічного руху, перформативних способів існування на сцені.
У своїй кураторській практиці цікавиться механізмами горизонтальних систем існування та управління інституціями культури. У режисерській практиці переважно працює з темами трансгенераційної спадщини, особистої та історичної травми, соціального насильства, через критичне мистецтво і проєктування альтернативних реальностей інструментами постдокументального і постдраматичного мистецтва.
Освіта Середню освіту здобула у Новотроїцькій загальноосвітній середній школі № 4 (1991—2004 рр).
З 2004 по 2009 навчалася у Харківській державній академії культури, на факультеті театрального, кіно та телемистецтва. Спеціальність — режисура естради та масових заходів. Під час навчання була також режисеркою та акторкою студентського театру «Академія», та працювала у режисерсько-постановочних групах з підготовки та проведення міських, регіональних, всеукраїнських та міжнародних заходів від Харківської обласної адміністрації та Харківської міської ради.
2009—2010 — навчалася у магістратурі Харківської державної академії культури та отримала науковий ступінь — Магістр театрального мистецтва.
2011—2014 — навчалася в аспірантурі Харківської державної академії культури. У 2014 році захистила дисертацію на тему «Документальний театр у контексті сучасної культури» під керівництвом професора Зої Алфьорової (спеціальність 26.00.01 — теорія та історія культури, міждисциплінарна кафедра) і отримала науковий ступінь — кандидат мистецтвознавства (Доктор філософії/PhD).
2020—2021 — стала стипендіаткою Міжнародної стипендіальної програми імені Лейна Кіркланда . Пройшла двосеместрове навчання та стажування у Варшавському університеті і Театральна академія імені Александра Зельверовича, захистивши другу дисертацію, присвячену соціальним і супровідним програмам для критичного і політичного театрів.
Життєпис 2004—2009 — працювала в чисельних режисерсько-постановочних групах з підготовки та проведення міських, регіональних, всеукраїнських та міжнародних заходів від Харківської обласної адміністрації та Харківської міської ради
2004—2009 — була учасницею студентського театру «Академія» ХДАК
2005—2013 — була режисеркою та акторкою Харківського авторського театру «Котелок».
2008—2011 — співорганізаторка фестивалю недержавних театрів «Курбалесія» (м. Харків).
2009—2013 — сценаристка та помічниця головного режисера Палацу студентів Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого, (м. Харків).
2009—2014 — працювала головною режисеркою Центру підтримки та розвитку культури, туризму, фестивальних та конкурсних програм '«ЛАУКАРАЗ».
2010—2015 — викладала у Харківській державній академії культури на факультеті театрального мистецтва, кафедра режисури. Теоретичні предмети: «Історія світового театру», «Історія українського театру», «Рецензійний семінар»; практичні предмети: «Режисура та акторська майстерність», «Режисура естради та масових свят».
2014 — у співавторстві з Ігорем Ключником, Марією Бораковською, Оксаню Черкашиною та Юлією Савченко створила у Харкові Школу акторської майстерності і перформативних мистецтв «ТЕСТО», де працювала як тренерка і режисерка до 2017 року.
2017 — у співавторстві з Артемом Вусиком, створює незалежний харківський професійний аматорський театр «Дуже Відомий Театр», в якому працювала як художня керівниця і режисерка.
2017—2019 — обіймала посаду головної режисерки Львівського академічного драматичного театру імені Лесі Українки.
2019—2020 — співавторка концепції основної експозиції Першого Бараку Меморіального музею тоталітарних режимів «Територія Терору» (Львів).
2019—2020 — працювала режисеркою і кураторкою Київського академічного театру «Золоті Ворота».
2021—2022 — обіймала посаду керівниці відділу соціальних проектів Міжнародного центру культури «Nowy Teatr» , (Польща, Варшава).
З 2022 — членкиня Громадської організації проти насильства та безкарності у війні «SEMA Ukraine» — об'єднання українських жінок з 2019 року, які постраждали через сексуальне та гендерно-обумовлене насильство (СГОН) внаслідок збройної агресії росії проти України і мають активну громадянську позицію.
2022—2023 — співдиректорка німецького театрального фестивалю «Theatertreffen» (Berliner Festspiele), разом з Joanna Nuckowska, Marta Hewelt, Carolin Hochleichter, (Німеччина, Берлін).
З 2024 — членкиня правління Громадської організації Коаліція Дієвців Культури.
2020—2024 рр. — учасниця і експертка круглих столів, дискусій, конференції, самітів, семінарів, акцій, протестів в Польщі, Німеччині, Франції, Чехії, Литві, Бельгії, Естонії, Іспанії, присвячених викликам і наслідкам війни росії проти України.
Лауреатка УП100 2024 року «Поза межами можливого» – щорічний рейтинг лідерів та лідерок, які роблять найбільший внесок в незалежність та майбутнє України від видавництва «Українська правда».
Режисерські роботи (театр і перформанс) — вистава «Човняр» за Ганною Яблонською Вистава отримала приз критики «За цікаву режисуру» на VI Фестивалі недержавних театрів «Курбалесія» (Харків) — вистава «Мій перший чоловік» за Оленою Ісаєвою Вистава отримала приз «За найкращу режисуру» на VII Фестивалі недержавних театрів «Курбалесія» (Харків) — перформанс «Важливе On/Off» (у співавторстві з Оксаною Черкашиною), (Харків) — перформанс «Люди. 46» (у співавторстві з Ігорем Ключником, Марією Бораковською, Оксаною Черкашиною), (Харків) — перформативна інсталяція «GamePlay» в рамках 24-годинного арт-проекту «DŁUGI OBIEG / LONG CYCLE» в Stary Theater (у співавторстві з Марчіном Цецко), (Польща, Краків) — соціально-театральний проект-дослідження зон толерантності міжрелігійного діалогу в сучасному соціумі. Підсумком дослідження став перформанс «Опоситорум» Шляхи/Перетини» Простір першого Центру сучасного мистецтва «ЄрміловЦентр» (Харків) — перформанс «365»(у співавторстві з Ігорем Ключником, Марією Бораковською, Олександром Кривошеєвим, Ольгою Спащенко), (Харків) — перформативна вистава «Молоток у роті» за творами Даниїла Хармса (у співавторстві з Артемом Вусиком), (Харків) — вуличний перформанс-акція «Бережи свій сад» (у співавторстві з Ігорем Ключником, Марією Бораковською, Олександром Кривошеєвим, Ольгою Спащенко, Ніною Хіжною, Андрієм Ванєєвим, Артемом Вусиком), (Івано-Франківськ) — вистава «Шахтарі-художники» за п'єсою Лі Голла. Проєкт створено на базі театру «ТАМіЯ», за підтримки «British Council in Ukraine», спільно з Харківським театром для дітей і юнацтва, за участю «Minin project» (у співавторстві з Оленою Авдєєвою, Вікторією Захарченко, Юрієм Штайдою, Анною Брагіною), (Харків) — перформанс «Термін придатності до 28.04.2017» (у співавторстві з Ігорем Ключником, Марією Бораковською), (Харків) — перформанс «Напівпорожні/Напівповні» (у співавторстві з Олександром Кривошеєвим та Ольгою Спащенко), (Харків) — «Перформанс №Я» (у співавторстві з Ігорем Ключником, Андрієм Ванєєвим, Олександром Кривошеєвим, Ольгою Спащенко), (м. Харків) — вистава для всієї родини «Різдвяна історія». Інсценізація у співавтостві з Оксаною Данчук за повістю Ч. Діккенса «Різдвяна пісня в прозі» (Львівський академічний драматичний театр ім. Л. Українки, Львів) — вистава «Сімейна» на базі Незалежного харківського професійного аматорського театру «Дуже відомий театр» (у співавторстві з Артемом Вусиком), (Харків) — короткометражний документальний фільм Перта Армяновського «Гірчиця в садах»: Сіра зона пам'яті, про спробу повернення до дому, який змінився вже назавжди, в якому Олена Апчел є головною героїнею та співавторкоюhttps://zbruc.eu/node/84525http://old.centre7.org.ua/?q=news/2526 https://filmfreeway.com/Mustardinthegardenshttps://uatv.ua/en/docu-days-film-festival-ukrainian-lifestories-times-war/https://moviegram.com.ua/mustard-in-the-gardens/ Фільм переміг у номінації «DOCU/КОРОТКО», отримав спеціальну відзнаку міжнародного журі, а також нагороду Андрія Матросова на Docudays UA (2018)https://docudays.ua/2018/news/kino/winners-docudays-ua-2018/ та головну нагороду на II Бієнале молодого мистецтва (2019)https://antikvar.ua/zhuri-drugoyi-biyenale-molodogo-mystetstva-obralo-peremozhtsiv/ — постдокументальна вистава «Горизонт 200», яка стала підсумком міждисциплінарного дослідження теми шахтарства в Україні. Олена Апчел є режисеркою вистави, авторкою пісень, разом з Олександрою Малацковською — співавторкою музики, з Оксаною Данчук — співавторкою драматургії, з Олексієм Хорошко — співавторкою сценографії, з Діаною Янчук — співавторкою костюмів. Постановка здійснена за підтримки Українського культурного фонду в рамках «Остання неділя серпня — міждисциплінарний проект через призму шахтарства», в партнерстві з Міжнародним фондом «Відродження», Мистецькою Майстернею «Драбина», Мистецькою радою «Діалог», Львівською міською радою. Вистава потрапила у лонг-лист ІІ Всеукраїнського театрального Фестивалю-Премії «ГРА» в номінації «Краща пошуково-експериментальна вистава». Також вистава була представлена на театрально-урбаністичному фестивалі «Parade-fest» у місті Харків — вистава «Więzi»/«Пов'язь» на підставі власних автобіографічних свідчень і щоденників. Драматургія у свівавторстві з Ярославом Муравським і Михалом Бушевічем. Teatrze Wybrzeże/Театр Вебжеже (Польща, м. Гданськ) Вистава отримала приз за «Найкращий режисерський дебют» на Фестивалі Прем'єр «Не/Присутні» / Festiwalu Prapremier w Bydgoszczy «Nie/Obecny» (Польща, м. Бидгощ). Також вистава «Więzi» взяла участь у XIII Театральних зустрічах «Близькі Незнайомі» / Spotkania Teatralne «Bliscy Nieznajomi» (Польща, м. Познань) — перформативне читання п'єси «Нюрнберг» Войцеха Томчика в перекладі Лариси Андрієвської за підтримки 'Польського інституту у Києві , Львівський академічний драматичний театр ім. Л. Українки (м. Львів) — вистава «Родина патологоанатома Людмили» драматургія у співавторстві з Павлом Ар'є, Київський академічний театр «Золоті ворота»https://zoloti-vorota.kiev.ua/performance/родина-патологоанатома-людмили/https://kyivdaily.com.ua/rodina-patologoanatoma-lyudmili/https://theatre.com.ua/rodina-patologoanatoma-lyudmili/ Вистава потрапила до лонг-листа IV Всеукраїнського театрального Фестивалю-Премії «ГРА» у номінації «Найкраща вистава камерної сцени»https://nstdu.com.ua/festival/longlist-iv-vseukrayinskogo-teatralnogo-festivalyu-premiyi-gra/ — всеукраїнський документальний медіа-проєкт «МИ» на основі реальних історій під час пандемії COVID-19, створенний у співавторстві із Сашком Брамоюhttps://lyuk.media/behind-city/media-project-we/https://gluzd.org.ua/articles/karantynne-bozhevillia-tryvaie-komanda-proiektu-my-znimaie-povnometrazhnyi-film-pro-kovid/ — перформативне читання п'єси «Людина-подушка» Мартіна МакДони у Київському Малому театрі під час видавничо-театральної серії подій «Книжка на сцені» — аудіо-прогулянка «Звук безпечного дотику» Дотик. Безпека. Українська драматургія – інтервактивний перформативно-урбаністичний проєкт про екзистенційну та світоглядну трансформацію, спричинену пандемією, реалізовано у співпраці з Українським інститутом у Києві та муніципалітетом Вроцлава під почесним патронатом мера Вроцлава Яцека Сутрика (Польща, м. Вроцлав)https://ui.org.ua/dzwiek/?dram=penkovahttps://echo24.tv/nowy-performance-dzwiek-bezpiecznego-dotyku/.