«Codex Cumanicus» (Кума́нський ко́декс) — рукописна збірка середньовічних робіт і текстів, присвячених половецькій (куманській) мові. Датується 1303 роком. Складена протягом XII—ХІІІ століть католицькими місіонерами для опанування мови кочовиків, з метою євангелізації українських кочовиків — половців, а також населення Золотої Орди. Містить 82 аркуші. Поділяється на дві частини: (1) латино-персько-половецький словник з текстами на загальні теми (аркуші 1-55v; так звана «італійська частина») і (2) німецько-половецький словник з текстами на релігійні теми (аркуші 56r-82v; так звана «німецька частина»). Фіксує розмовну мову кочівників і місцевий фольклор. Важливе джерело для вивчення половецької мови Північного Причорномор'я ХІІІ — початку XIV століття, а також кипчацьких мов, що сформувалися на її основі.
Назва Codex Cumanicus — скорочена назва. Alfabetum Persicum, Comanicum et Latinum Anonymi scriptum Anno 1303. Die 11 Julii — повна назва
Назву «Кодекс Куманікус» йому випадково дав у XIV столітті відкривач рукопису граф Кун, нащадок половців, які оселилися в Угорщині, — проте в самому тексті словника написано: «Bu tatar til» — «Це татарська мова», а будь-яка згадка про куманів відсутня, у зв'язку з чим ототожнення мови словника саме з куманами все ще залишається предметом дискусій Джуртубаев, М. Ч. Происхождение карачаево-балкаркского и осетинского народов. — Нальчик, 2010. — С. 310—311. — 709 с. — ISBN 5999600723, 9785999600721. Очевидно, словник складений місіонерами на основі розмовної мови, близької до сучасної мови кримських татар. Основне призначення «Кодексу» було практичним: для вивчення тюркської мови місіонерами і знайомства населення Золотої Орди з християнством.
Кодекс створено в Криму, його вважають найдавнішою пам'яткою кримськотатарської мови, що має величезне значення для історії мови кочових народів причорноморських степів і КримуГаркавец А. Н. Кыпчакские языки. — Алма-Ата: Наука, 1987. — С. 18..
Список Єдиний список рукопису на 82 аркушів зберігається в бібліотеці собору св. Марка Євангеліста у Венеції, Італія. Biblioteca Divi Marci — Biblioteca Nazionale di S. Marco — Biblioteca ad templum Divi Marci Venetiarum, Venezia, Mss. latini, Fondo antico, Collocazione 1597, Codex DXLIX / № 549 Фотокопії Італійська частина. аркуші 1 — 55 зв. (38,119 Мб) Німецька частина. аркуші 56 — 83 зв. (5,294 Мб)
Походження Перший опис пам'ятки належить бібліографу Якобу Філіпу Томазіні і міститься в його каталозі рукописів Венеціанської бібліотеки у переліку книг, дарованих видатним поетом італійського Відродження Франческо Петраркою цій бібліотеці у 1362 р.
Кодекс складався протягом певного часу. Комерційні, політичні і релігійні діячі ефективно співпрацювали з половцями від часу їхньої появи в середині ХІ ст. Оскільки італійські міста-держави, такі як Генуя, почали встановлювати торгові колонії Північного Причорномор'я, виникла гостра потреба вивчати кипчацьку мову. Найраніша частина Кодексу, імовірно, була складена у 1100-ті або 1200-ті роки. Вона була додана до основної через деякий час. Копії, що зберігаються у Венеції, імовірно, відносяться до першої половини XIV ст. Кодекс складається з цілого ряду незалежних робіт, які були зрештою з'єднані під однією обкладинкою.
Місцем остаточного формування Кодексу найімовірнішим слід вважати Кафу — як за положенням цього міста в місіонерській діяльності католицтва на Сході, так і за його роллю в економічних зв'язках Європи зі Сходом у XIII–XIV ст. Уже у 80-х рр. XIII ст. у Кафі, а також інших містах — Солхаті, Солдаї (Судак), Керчі згадуються Францисканські монастирі. У листі одного з монахів-францисканців до кардинальського колегіума в Авіньйоні повідомляється про вивчення в місіонерській школі в Кафі татарської мови. Імовірно, для цієї мети була знята копія латинсько-персько-куманського словника та куманських перекладів християнських текстів і прислана разом із спеціально написаними латинськими примітками з куманської граматики і латинсько-куманським алфавітним словником.
Зміст За змістом, графічними і мовними особливостям рукопис традиційно ділиться на дві частини — італійську (латинсько-персько-куманський словник) і німецьку (кумансько-німецький словник).
Італійська частина Перша частина Кодексу («Італійська частина» або «Книга тлумача») — це практичний довідник з кипчацької мови, який включав глосарії слів латинської мови і переклади на перську та кипчацьку мови. Ця частина охоплює слова повсякденного ужитку та термінологію з торгівлі, релігії, астрономії, військової, парфумерної, шевської і теслярської справи, державної служби тощо. У рукописі також подається граматика куманської мови.
Німецька частина Друга частина («Німецька» або «Книга місіонера») — це збірник різних релігійних текстів (фрагменти Біблії, проповіді, афоризми, релігійні повчання, молитви, зокрема, Господня молитва «Отче наш», Символ віри, Десять Божих Заповідей, пісня «Ave, Maria» тощо) і загадок кипчацькою і перекладеною на латинську і німецьку мову. Ця частина Кодексу, імовірно, була скомпільована німецькими францисканцями. Кодекс загалом розцінюється як точний словник, але він відрізняється від інших джерел з кипчацької мови.
Автори пам'ятки вперше роблять спробу лінгвістичного аналізу тюркських мов, приводять зведення про відмінювання дієслів, відміні і зміні займенників, прикметників та іменників. Через різну інтерпретацію графічних позначень пам'ятки його пов'язують з низкою тюркських мов, у тому числі з раннім періодом функціонування цих мов.
Вплив на українську
У «Codex Cumanicus» фіксуються половецькі слова, що справили вплив на формування української лексики. Зокрема, в українській мові словами половецького походження, є:
базар (baxar, «форум (площа)»)Codex cumanicus. Magyar Tudományos Akadémia, Budapest, 1880. — P. 299. балабан (balaban, «сокіл»)Codex Cumanicus. Magyar Tudományos Akadémia, Budapest, 1880. — P. 300. балик (balik, «риба») беркут (burkit, «орел»)Codex Cumanicus. Magyar Tudományos Akadémia, Budapest, 1880. — P. 303. ізюм (uzum, «виноград»)Codex Cumanicus. Magyar Tudományos Akadémia, Budapest, 1880. — P. 260. казна (kazna, «скарбниця»)Codex Cumanicus. Magyar Tudományos Akadémia, Budapest, 1880. — P. 261. кацап (casap, «м'ясник», «живодер») О происхождении слова «кацап» // Киевская старина.— 1901.— Т. 65. Кн. 3. Декабрь. — С. 474. курган (kurgan, «могила»)Codex Cumanicus. Magyar Tudományos Akadémia, Budapest, 1880. — P. 266. козак (cosac, «варта», «чота»)Codex Cumanicus. Magyar Tudományos Akadémia, Budapest, 1880. — P. 268. орда (orda, «зібрання», «двір»)Codex Cumanicus. Magyar Tudományos Akadémia, Budapest, 1880. — P. 257. сарай (saray, «палац»)Codex Cumanicus. Magyar Tudományos Akadémia, Budapest, 1880. — P. 294. шайтан (saytan, «сатана»)Codex Cumanicus. Magyar Tudományos Akadémia, Budapest, 1880. — P. 292.
Загадки
«Куманські загадки» («Codex Cumanicus», арк. 60-60 зв.) — критичне джерело для вивчення раннього тюркського фольклору. Андреас Тітце (Andreas Tietze) відгукнувся про них як про «найраніші варіанти типів загадок, які складають загальний спадок тюркомовних народів.» У Кодексі 47 куманських загадок (за іншим підрахунком 46, якщо останні дві вважати за одну), зокрема:
Aq qoynıñ avuzı yoq. Ol yumurtqa.
«Біла вівця не має рота (відкриття). — Яйце.»
Kecak ut(a)hi kegede semirrir. Ol huvun.
«Моє голубувате дитинча (прив'язане) до мотузки, росте і жиріє. — Диня.»
Oturğanım oba yer basqanım baqır canaq. Ol zengi.
«Де я сиджу — горбисте місце. Де я ступаю — мідна чаша. — Стремено.»
Публікації Повні Kuun, Géza. Codex cumanicus. Bibliothecae ad templum divi Marci Venetiarum primum ex integro editit prolegomenis notis et compluribus glossariis instruxit comes. Budapest: Magyar Tudományos Akadémia, 1880. Codex Cumanicus. Cod. Marc. Lat. DXLIX. In herausgegeben Faksimile… Von K. Grønbech. Monumenta linguarum Asiae Maioris, edidit K. Grønbech. I. Kopenhagen: Levin and Munksgaard, 1936. Гаркавец А. Н. Codex Cumanicus. Полное издание в 4 томах. — Алматы: Баур, 2015. — 1348 стр., в тому числі 166 стр. факсимиле. ISBN 978-601-80218-4-8. Часткові Гаркавец А. Н. Codex Cumanicus: Половецкие молитвы, гимны и загадки XIII—XIV веков . — Москва: Русская деревня, 2006.
Примітки
Література Klaproth J. Notice sur un Dictionnaire persan, coman et latin, légué par Petrarque à la Republique de Venise // J. Asiatique.– 1826.– T.8.– P.114-117. Klaproth J. Vocabulaire latin, persan et coman de la bibliothèque de Francesco Petrarcha // Mémories relafcifs à l'Asie, contenant des recherches historiques et philologiques sur les peuples de l'Orient, par…– Paris, 1828.– T. 3.– P.122-254. Blau O. Über Volkstum und Sprache der Kumanen // Ztschr. Deutsch. Morgenland. Gesell.– 1874.– B. 29.– S. 556—587. Kuun G. Codex Cumanicus bibliothecae ad templum Divi Marci Venetiarum.– Budapestini, 1880; P.Hunfalvy. Der kumanische oder Petrarka-Codex und die Kumanen // Hungarische Revue.– 1881.– S. 602—632. Голубовский П. Печенеги, торки и половцы до нашествия татаров.– Киев, 1884. Радлов В. В., О языке куманов по поводу издания куманского словаря. Зап. Имп. АН, т.48. , 1884, № 4. Radloff W. Das türkische Sprachmaterial des Codex Cumanicus.– SPb., 1887. Teza E. Gli inni e le preghiere in lingua cumanica: Revisione del codice veneciano // Rediconti Accad. Lincei. Cl. scieze morali, storiche e filologiche.– 1891.– T.7, 1 sem. / 12.– P. 586—596. Salemann C. Zur Kritik des Codex Cumanios // Изв. Акад. наук.– 1910.– Стр. 942—957. Bang W. Beiträge zur Kritik des Codex Cumanicus // Bull. Acad. Belg.– 1911a.– T. 1.– S. 13-40. Bang W. Komanische Texte/ / Bull. Acad. Belg.– 1911b.– S. 459—473. Salaville S. Un manuscrit chrétien en dialecte turc, le Codex Cumanicus // Echos d'Orient.– 1911.– T. 14.– P.278-286, 314. Németh J. Die Rätsel des Codex Cumanicus // Ztschr. Deutsch. Morgenland. Gesell.– 1913.– B.47.– S.577-608 Németh J. Zu Rätseln des Codex Cumanicus // Körösi Csoma Archivum.– 1930.– Bd.2.– S.366-368. Самойлович А. Н. К истории и критике Codex Cumanicus / Докл. Рос. Акад. наук.– 1924.– Стр. 86-89. Grønbech K. Codex Cumanicus: Cod. Marc. Lat. DXLIX in Faksimile herausgegeben mit Einleitung von…– Kopenhagen, 1936. Grønbech K. Der Türkische Sprachbau.– Kopenhagen, 1936. Grønbech K. Komanisches Wörterbuch: Türkischer Wortindex zu Codex Cumanicus.– Kopenhagen, 1942. Györfy G. Autor du Codex Cumanicus // Analecta Orientalia memoriae Alexandri Csoma de Körös dedicata.– Budapest, 1942.– T. l.– P. 3-30. Zajączkowski A. Zwązki językowe połowiecko-słowiańskie.– Wrocław, 1949. Zajączkowski A. Do historii Kodeksu Kumańskiego: Termin «talašman» // Sprawozd. Pol. Akad. Um.– 1950.– T.50, z.8.– S. 420—125. Курышжанов А. К изучению куманских загадок // Вопросы истории и диалектологии казахского языка.– Алма-Ата, 1960.– Вып. 2.– Стр.167-176. Курышжанов А. Формы и значения падежей в языке «Codex Cumanicus»: Автореф. дис. … канд. филол. наук.– Алма-Ата, 1956. Gabain A. von. Die Sprache des Codex Cumanicus // Philologiae Turcicae Fundementa.– Wiesbaden, 1959.– T. 1.– S.46-73 Gabain A. von. Komanische Literatur // Philologiae Turcicae Fundamenta.– Wiesbaden, 1964.– T. 2– S. 213—251. Pritsak O. Das Kiptschakische // Philologiae Turcicae Fundamenta.– Wiesbaden, 1959b.– Bd. 1.– S. 74-87. Monchi-Zadeh D. Das Persische im Codex Cumanicus.– Uppsala univ., 1969. Tietze A. The Koman Riddles and Turkic Folklore.– Berkeley, 1966. Пашуто В. В. Половецкое епископство // Ost und West in der Geschichte des Denkens und der kulturellen Beziehungen.– Berlin, 1966.– S. 33-40. Bodrogligeti A. The Persian Vocabulary of the Codex Cumanicus.– Budapest. 1971. Drimba V. Syntaxe Cormane.– Bucureşti; Leiden, 1973. Курышжанов А. О замечаниях редакторов на полях рукописи «Кодекс Куманикус» // Советская тюркология.– 1974.– № 6.– Стр. 86-97 Чеченов А. А. Язык памятника «Codex Cumanicus» (14 в.): В ареальном освещении.– М., 1978.