Сте́бник — село в Україні, у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області. Входить до складу Лисецької селищної громади. Населення становить 797 осіб.

Історія

Згадується у 1649 році.

Назва утворена семантичним способом від апелятива стебник — «омшаник, приміщення для зберігання вуликів із бджолами зимою». Вона вказує на те, що село виникло на місцевості, де були обладнані приміщення для зберігання бджіл.

У селі було знайдено невеликий скарб римських монет та золотих і срібних прикрас II—III століття нашої ери.

Під час Першої світової війни через Стебник проходила лінія фронту. Вціліли тільки чотири хати. Потім люди почали вертатися і відбудовувати свої обійстя.

Населення За даними 1939 року, населення села становило 550 осіб, серед яких: 530 українців та 20 поляків.

За даними 1880 року, у селі було 68 будинків та 373 мешканці (352 греко-католики, народності руської, та 21 ізраїльтянин, народності німецької).

Мова + Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису України 2001 року Мова Кількість Відсоток українська 796 99.87 % російська 1 0.13 % Усього 797 100 %

Релігія Найперше село відоме тим, що тут мирно уживаються аж п'ять різних конфесій. У разі потреби всі гуртуються. Діють три церкви: православна Київського патріархату, греко-католицька і Дім молитви Адвентистів сьомого дня.

Церква Різдва Присвятої Богородиці Вперше церква Різдва Присв'ятої Богородиці в Стебнику відзначена в реєстрі церков Львівської єпархії 1708 року.

Дерев'яна церква в селі, яка була збудована 1690 року, позначена на карті 1783 року на місці теперішньої.

Нова дерев'яна церква на тому ж місці збудована 1853 року. Вона згоріла під час Першої світової війни.

Нинішня дерев'яна церква постала у 1929 році за проєктом львівського архітекта Євгена Нагірного 1928 року.

Була філіяльною парафіяльної церкви в Лисці. Стебницька церква вівтарем орієнтована до півдня, при стінах бабинця є напівзакрита аркова галерея.

Оригінальна дерев'яна дзвіниця не збереглася.

Народились Лев Фіголь — музикант, вмів робити скрипки. У середині минулого століття цим прославив село. Юрій Кайгородов (1993—2023, Донеччина) — боєць Збройних сил України, учасник російсько-української війни. У серпні 2022 року його призвали на військову службу. Боєць воював у десантно-штурмовій бригаді однієї з військових частин. Загинув 20 травня 2023 року на Донеччині від поранення в голову.

Примітки